Розкосий погляд дитинства

16.02.2011
Розкосий погляд дитинства

Продавці із Піднебесної на оренді площ не економили.

Спеціальна «вкорочена» лінія метрополітену, яка прямує з центру міста до виставкових павільйонів, дозвіл мерії упродовж тижня возити громадським транспортом усіх учасників ярмарку цілком безкоштовно, зрештою, й розміри самого центру: завбільшки з десять київських — усе це свідчило, що чотиристатисячний Нюрнберг дуже серйозно підготувався до головної події у своєму діловому житті. Днями тут завершила роботу Міжнародна виставка іграшок, яка вже конкурує зi знаменитою лондонською та вважається більш представницькою за нью–йоркську.

 

Три мільярди — за «коника без ноги»

...На дітях навіть найчерствіші батьки заощаджують в останню чергу. Цим психологічним чинникам експерти ринку пояснюють факт, що криза в індустрії дитячих розваг виявилася дуже короткотерміновою. Після «умовно–пасивного» 2009 року виробники ризикнули не знижувати активність — і перемогли. Торік обсяги продажу товарів для дітей зросли на 6%. При цьо­му обсяги ринку аналітики оцінюють майже у 3,5 млрд. доларів. За ці гроші й намагаються боротися «зубри» зi Старого світу — Німеччина, Італія, Франція, Іспанія, Нідерланди, Великобританія — з новими економічними «тиграми». На разі перемагають останні: Китай, Індія. За підсумками минулого року вперше в десятку найбільших потрапила Росія.

Перше враження від шоу — представники фірм запізнювалися на літак і забули вдома всі анонсовані у пресі новинки. Скажімо, трицераторса — доброго динозаврика, на якому можна кататися, а ще він уміє грати музику, ричати, пищати та підморгувати. Або сніговий бластер — засіб, який стріляє сніговими кулями та увійшов у десятку кращих іграшок, створений фахівцями. Креативні новинки, якщо й були, то десь дуже далеко. А у перших рядах — старі й зовсім ще не забуті ведмеді, кролики, сотні тисяч маленьких принцес і прекрасних принців. Тобто все те, чим бавилися ще батьки солідних дядечок і тіточок, які сьогодні, одягнуті у костюми з дорогими краватками, підписували контракти з оптовиками та, анітрохи не комплексуючи, роз’їжджали по залу на триколісних велосипедах — демонструючи їхню надійність та «ходові якості».

Дивно, але чи не найпопулярнішою сьогодні іграшкою, судячи з представлених на виставці, залишається оспіваний у фольклорі «коник без ноги»: різноманітні модифікації простої дерев’яної гойдалки з конячою мордою. Зелених, червоних, жовтих «коників» можна побачити десятки видів у кожному з павільйонів. Можливо, це данина поваги до організаторів — саме така іграшка зображена на логотипі ярмарку. «Правда ж, наш подібний найбільше?» — розсміявся господар одного з павільйонів.

Утiм консервативність виробників, як це не дивно, і є головною запорукою їхніх прибутків. Підтвер­дженням цьому став ненавмисне підслуханий діалог між комерційним директором однієї великої російської гуртової фірми та її молодою стажеркою. «Я тут записала контакти кількох виробників: пропонують дуже креативні речі. Ось!» — із гарячим поглядом звернулася вона до шефа.

— Я порадила б тобі звернути головну увагу на ці рожево–білі пупси, — досвідчена бізнес–леді просто склала папірець і заховала собі у папку.

— Але ж рожеві пупси такі банальні!!! — кліпнула очима дівчина.

— Навіть дуже банальні. Але, на жаль, саме вони — хіт продажу...

Обережно, вас фотографують!

Друге враження від виставки — шпигунома­нія. Промислова. Навіть у примітці до журналістської акредитації було вказано: цей документ не гарантує вам право здійснювати фотозйомку в павільйонах, остаточне рішення — за господарем стенду. А останні, переважно з числа країн–«зубрів», позиції яких на ринку нині тіснять молоді представники Сходу, побачивши в руках фотоапарат, одразу ж закривали грудьми плоди роботи своїх високооплачуваних дизайнерів. Щоправда, угледівши бейджик «Преса», фотографувати зазвичай дозволяли. Категоричне «ні» звучало тільки у залах, де були карнавальні та просто тематичні костюми для дітей — медсестри, пожежника, пірата чи просто милої і доброї вампірші.

«Ви, звичайно, вибачайте, — атлетичний і агресивний британець Стів не повірив показаному йому віддруку он–лайн реєстрації і вимагав копію редакційного посвідчення з мокрою печаткою. — Самі ж розумієте: тут усе наша інтелектуальна власність, а інші просто ходять, а потім продають те ж саме вже дешевше».

У «китайському» павільйоні — цій країні як лідеру ринку відвели цілий зал — жодної напруги чи недовіри до відвідувачів. Лише фірменні східні усмішки, скромно спрямовані донизу погляди та негайна готовність усе показати, розповісти і продемонструвати в дії. Можна, звичайно, припускати, що виробники іграшок другої за обсягом економіки світу є більше суб’єктами, ніж об’єктами полювання за ідеями. Але попри все саме вони отримали призи у п’яти головних номінаціях Нюрнберзької виставки, результати якої визначають анонімним голосуванням учасників.

Під одним дахом iз представниками соціалістичного Китаю — лялькарі з королівського Таїланду. З виробами, що віддзеркалюють їхні народні традиції. Третій економічний «тигр» — Індія — здивувала не лише нечисленністю та стриманістю в оформленні. В експозиції — жодного натяку на індуську естетику — сарі, магараджі чи хоча б Тадж–Махал і Боллівуд. Натомість гоночні мотоцикли та тлі символу — чомусь Ейфелевої вежі. Тоді як одна скандинавська фірма виставила просто ювелірно виконані ляльки у костюмах народів Південно–Східної Азії. І хто після цього не повірить у глобалізацію?

Утiм Брюссель має свої методи хоч якогось, але впливу на ринок. Так, з липня 2011 року набуває чинностi директива ЄС про безпеку дитячих іграшок. Презентацію документа — для всіх експонентів та охочих постачати дитячі товари до європейських країн — провели під час роботи виставки. Цілком безкоштовно. Як і всі інші заходи цього шоу. Відтепер просто відворити зовнішність товару, аби торгувати ним у Європі, — замало. Важливими є й інші, не помітні на перший погляд нюанси. Проте й у бізнес–ворогів є своя, не менш політкоректна «наша відповідь Чемберлену». Так, деякі східні ринки, зокрема китайський, за обсягами є значно більші за європейський і при цьому розвиваються швидше. Тож фраза «Не дуже нам і потрібен ваш ринок» під час презентації директиви де–не–де і читалася у ввічливих поглядах східних гостей Нюрнберга.