Чи заклює Мазепу двоголовий орел?

Днями міський голова Полтави Олександр Мамай, відповідаючи на запитання агенції «Інтерфакс–Україна», зазначив, що питання встановлення у місті вже готового пам’ятника гетьману України Івану Мазепі залишається політичним, тож його має вирішувати «керівництво країни». Мовляв, виконувати волю тисяч патріотів України полтавський мер буде тільки після того, як відповідне рішення «ухвалить Верховна Рада і його підпише Президент». При цьому, якби питання про встановлення пам’ятника все ж винесли на розгляд сесії міськради, пан Мамай особисто утримався б від голосування, бо ж вважає, що воно «штучно розділяє полтавців».

Шестивідсоткова істина в останній інстанції

Висловлюючи власну позицію з цього приводу, Олександр Мамай лише повторив тези, оприлюднені ним у середині січня. Тоді він додавав іще один «убивчий» аргумент. Мовляв, напередодні «мерських» виборів наближені до нього соціологи провели відповідне дослідження громадської думки полтавців — то тільки 6 відсотків із них висловилися «за» Мазепу.

Зазначимо, що навіть «статистики» попереднього мера — добре відомого читачам «УМ» українофоба Андрія Матковського — «жалували» гетьману більше відсотків прихильності — 8. Отже, в справі «поховання» ідеї спорудити у Полтаві пам’ятник видатному гетьману нинішній мер є фактичним продовжувачем дій свого попередника. Хоча Матковському якраз Президент був «не указ» — колишній міський голова від БЮТу постійно наголошував на тому, що все має вирішувати винятково міськрада...

А хто проти купюри–«мазепинки»?

Тих–таки пенсіонерів, ветеранів представник великого агробізнесу Олександр Мамай «узяв» передовсім гречкою, цукром та іншою смакотою зі своїх благодійних продовольчих «пайків», які він продовжує роздавати й сьогодні. Та не тільки цим. Чимало патріотично налаштованих виборців голосували за нього як за фактично єдину реальну альтернативу українофобу Матковському. Бо ж ні про сумнівну «антимазепинську» соціологію, ні про інші подібні «зачіпки» перед виборами Олександр Мамай не говорив. Навпаки, підкреслював свою закоріненість у Полтавський край, для висунення на «мерську» посаду обрав «нейтральну» партію «Совість України», гордився козацьким прізвищем.

Із «мазепинської» теми «з’їжджав» просто філігранно. Як бізнесмен–практик, який не має вищої освіти (тільки після здобуття посади очільника міста вступив на агрономічний факультет місцевої аграрної академії), брав безпосередністю. Мовляв, я ж не історик, яким у подібних суперечках належить право вирішального голосу. Та якщо вже вчені мужі не заперечували проти присутності зображення гетьмана Івана Мазепи на десятигривневих купюрах, то, певно, «ця людина зробила багато добра для українського народу». Одразу після обрання мером Олександр Мамай також апелював зовсім не до «керівництва держави». Наголошуючи, що очолювана й фактично повністю контрольована ним міськрада, в якій абсолютна більшість належить повпредам «Совісті України», тобто особистим висуванцям мера, прислухатиметься до тих «пам’ятникотворчих» побажань, які набиратимуть пристойний результат підтримки громадою — хоча б на рівні 30 відсотків.

Полтавська битва триває

То звідки ж ростуть ноги сьогоднішнього «дрейфу» мера Полтави у бік відвертого «антимазепинства»? Зрештою, навіщо такі апеляції до Верховної Ради і Президента за умов, коли для встановлення того чи іншого пам’ятника не потрібен жоден законодавчий акт? І яких ще «відмашок» глави держави чекає міський голова за умов, коли ніхто не відміняв Указ Президента України Віктора Ющенка №955 від 9 жовтня 2007 року, згідно з яким пам’ятник видатному державному діячеві України Івану Мазепі мають спорудити саме в Полтаві.

Нагадаємо, що в такий спо­сіб тодішній очільник держави відгукнувся на ініціативу патріотичної полтавської громадськості. Насамперед місцевих просвітян на чолі з народним депутатом–«нашоукраїнцем» Миколою Кульчинським, які взяли на себе левову частку турбот про збір коштів, конкурс проектів пам’ятника та реалізацію задуманого.

Тож пам’ятник видатному гетьману мав постати на Соборному майдані обласного центру ще влітку 2009 року, до 300–річчя Полтавської битви й воєнно–політичного виступу Івана Мазепи з укладенням українсько–шведського союзу. Ще раз підкреслимо: не замість багатьох існуючих у Полтаві імперських пам’ятників, а поруч із ними.

Чи самостійний у прийнятті «доленосних» для пам’ятника Івану Мазепі рішень нинішній мер Полтави Олександр Мамай? Якщо він, скажімо, у згаданому інтерв’ю ні сіло ні впало повідомляє про необхідність якнайшвидшого (можливо, вже цією весною!) втілення в життя відверто провокаційного проекту минулої міської влади з «відновлення» на обеліску пам’ятника російському коменданту полтавської фортеці часів «однойменної» битви Келіну двоголового імперського орла. Лобіюють цей проект завжди готові «погрітися» біля російських грошей містечкові діячі. Байдужі як до численних протестів громадськості, так і до здорового глузду, що підказує: повертати на обеліск орла, який символізує хижацьку сутність російського імперіалізму по відношенню до Української держави, таки не варто.