Українські біатлоністи тричі фінішували в топ-10 у стартових естафетних гонках Кубка світу
З естафетних гонок у фінському Контіолахті офіційно стартував новий сезон біатлонного Кубка світу. >>
Срібна призерка ЧЄ–2010 у Барселоні Наталя Добринська, аби стати дворазовою олімпійською чемпіонкою, розпочинає змінювати себе зсередини. (Фото Рейтер.)
Відомо, що піднятися на вершину Олімпу легше, ніж утриматися на ній. Дехто, аби боляче не вдаритися при падінні, завершує кар’єру в ранзі непереможеного. Однак наша співрозмовниця, 28–річна Наталя Добринська, —– не з лякливих. Здобувши в Пекіні олімпійське «золото», вона планує в Лондоні–2012 відстояти титул королеви семиборства. Головною опоненткою Наталки, очевидно, буде, британка Енніс, яка з 2009 року не програла нашій співвітчизниці ще жодного старту. Проте Добринська сподівається знайти в собі внутрішні резерви, аби саме на головних стартах чотириріччя зробити вдалий ривок і здобути титул дворазової олімпійської чемпіонки.
Цікаво, що, й далі дбаючи про спортивну кар’єру, Наталя вирішила почати нову сторінку своєї історії — політичну – і пройшла до Вінницької облради за списком Партії регіонів. Про те, як і чому титулована легкоатлетка вирішила вести «подвійне життя», вона розповіла в інтерв’ю «УМ».
— Наталю, новорічні й Різдвяні свята — час, коли загадують бажання й чекають чудес. У вашому житті є місце для казки?
— Загадати бажання, особливо коли падає зірка, — це святе. Зараз, звісно, приділяю цьому значно менше уваги, ніж у дитинстві, однак вірю, що хороші мрії завжди стають реальністю. Тому щоразу під Новий рік загадую й загадую бажання.
— Після переможної Олімпіади–2008 ви сказали, що головна ваша мрія збулася. Цікаво, як довго чекали від Діда Мороза такого подарунку?
— Це бажання я загадувала постійно, напевно, років десять, доки не стала олімпійською чемпіонкою.
— Тоді ж ви сказали, що прагнете насолодитися своїми виступами в ранзі олімпійської чемпіонки. Що відчуваєте, коли зараз виходите на старт відповідальних змагань?
— Кожний старт — це нове життя. Звісно ж, на мене тисне відповідальність. Просто змагатися і ні про що не думати в мене не виходить. До того ж, як і кожна людина, я маю слабкі місця, з якими доводиться боротися. Часом може «занести», і тоді з’являється відчуття непереможності. Думаю, всі знають, що в підсумку очікує на самовпевненого спортсмена. Тож я постійно шукаю золоту середину.
— Власне, до чого зобов’язує титул переможниці Олімпійських ігор?
— Як на мене, вся відповідальність лежить у спортивній площині. Звання олімпійської чемпіонки зобов’язує демонструвати високі спортивні результати. Вибір невеликий: або ти залишаєш великий спорт у ранзі тріумфатора, або продовжуєш триматися на вершині.
Водночас я своїми успіхами прагну нести в маси здоров’я та красу. Хочеться зробити так, аби українці прагнули займатися спортом та залучали до здорового способу життя своїх дітей і друзів. Навіть якщо кілька людей всерйоз займеться собою, наслідуючи мій приклад, вважатиму свою місію виконаною. Однак дуже хочеться, щоб послідовників було якомога більше.
Мені подобається приносити радість рідним і близьким. Хочеться, аби друзі, вболівальники знову пораділи за мене, пережили зі мною радість перемог. До того ж, спорт високих досягнень — це можливість загартувати свій характер, відшукати додаткові резерви, зрештою, вивчити свій організм в умовах серйозних випробувань.
— Після Пекіна у вас з’явилася сильна конкурентка — чемпіонка світу–2009 та Європи–2010 Джессіка Енніс із Великої Британії. Як плануєте її перемогти?
— Якщо хтось швидше біжить, очевидно, й тобі потрібно покращити цей елемент підготовки. Тому на тренуваннях я акцентую увагу на спринті, водночас не забуваючи про свої сильні сторони.
— А не боїтеся, що, готуючись до бігових дисциплін, втратите у штовханні ядра та метанні списа?
— Можливо. Але будемо балансувати між силовими та біговими елементами. У багатоборстві потрібно вдосконалювати всі види.
— Якось ви казали, що плануєте змінити семиборство на інший вид, зокрема потрійний стрибок? Це ще може статися?
— Це питання залишається у підвішеному, незрозумілому стані. Зараз я повністю сконцентрована на семиборстві. Існує дуже багато моментів у моїй нинішній професії, які слід удосконалити, тому для цілеспрямованої підготовки до окремого виду просто немає часу. Про зміну дисципліни, напевно, подумаю після 2012 року.
— Свого часу ви заявляли, що для перемоги треба боротися не з суперником, а з самим собою. З якими недоліками ви ведете боротьбу, щоб стати дворазовою олімпійською чемпіонкою?
— Та існує ціла низка всіляких людських вад — лінь, незібраність, непунктуальність. До речі, в дитинстві, коли я починала спортивну кар’єру, найбільше мені допомагала боротися з лінощами моя старша сестра Вікторія. Саме вона змушувала мене щодня ходити на тренування. Чи вдасться побороти всіх своїх внутрішніх ворогів? Як кажуть, час покаже.
— Як ви вважаєте, тріумф на Олімпіаді — це зоряна година спортсмена чи тільки початок нового шляху?
— Кожен спортсмен має свою відповідь на це запитання. Дехто розцінює сам факт потрапляння на Ігри як вершину кар’єри і потім вішає кросівки на цвях. Що стосується мене, то пекінське «золото» — це лише початок нового життя, сходинка для подолання нових труднощів, з якими я прагну зустрітися в майбутньому.
— Одразу пригадується висловлене вами бажання стати спортивним функціонером, зокрема міністром спорту. Це і є ваше нове випробування?
— Можливо. Насправді, моє головне бажання — допомогти вітчизняному спорту піднятися на вищий рівень. Спорт, якому я віддала 20 років, знаю в усіх деталях, тому можу скласти цілісне уявлення про його стан. Дуже хочеться, щоб він став пріоритетним напрямом діяльності нашої влади, а наша нація стала здоровішою й гарнішою. Кому ж як не олімпійським чемпіонам вирішувати такі проблеми? Я знаю, що українські збірники мають серйозні проблеми з фінансуванням. Потрібно щось робити. Вірю: якщо кожний почне із себе, можна змінити досить багато.
— Саме для цього ви пішли в депутати?
— Стати депутатом Вінницької облради від Партії регіонів мені запропонував «губернатор» області Микола Джига. Мені імпонують його людські якості, та й спортом він серйозно захоплюється, тому на пропозицію я погодилася без вагань.
— Участь у публічних заходах — теж частина нового амплуа?
— На жаль, у нашій країні спортсменів знає лише обмежене коло людей, тож на вечірках я знайомлюся з новими персонами й водночас отримую задоволення від спілкування з визначними спортсменами. До того ж було дуже приємно взяти участь у роботі благодійного фонду, створеного Денисом Силантьєвим та Яною Клочковою. Гроші, виручені від продажу ядра, яке я штовхала на Олімпіаді, пішли на допомогу дітям з вадами зору.
— Наталю, ваш імідж дуже схожий на образ популярних закордонних спортивних зірок. Що рухає вами?
— Мабуть, це все — від природи. Насправді на публічних заходах я не частий гість. Коли в мене тренувальний процес, збори, я не відвідую жодних вечірок, тусовок. У цей період я повністю зосереджена на спорті й не дозволяю собі нічого зайвого. А от коли з’являється вільний час, я займаюся цікавими для себе справами. Однак зараз усе підпорядковане спорту, він — номер один у моєму житті. Так що моя публічність — це маленькі напрацювання для майбутнього.
— Ставши на політичну стежку, не боїтеся критики на свою адресу?
— Я самокритична, але що стосується критики у свій бік, то, думаю, кожний з нас боляче її сприймає. Зрештою, мені все одно, адже я роблю добрі справи, тому намагаюся не звертати уваги на гострі випади недоброзичливців. Поважаю думку кожного, хай там якою б вона була.
— Минулого року ви перемогли у фотоконкурсі «Міс спорту». На яких фото ви подобаєтеся собі найбільше?
— Світлини, зроблені під час змагань, найкраще передають мій стан. Переглядаючи їх, згадую й знову переживаю ті переможні миттєвості, наповнені приємними спогадами для моєї душі.
— Також минулий рік запам’ятається українським любителям спорту участю Наталі Добринської у проекті «Танцюю для тебе». Для кого ви танцювали?
— Після напруженого легкоатлетичного сезону хотілося переключитися на іншу сферу діяльності, зайнятися чимось новим. Тож, танцюючи, трохи відпочила від легкої атлетики, отримала фізичну та психологічну розрядку. По–друге, зробила приємність дитині, втіливши в життя її мрію (виграні кошти кожен учасник проекту спрямовував на благодійність. — Авт.).
— А ви більше любите дарувати чи приймати подарунки?
— Не буду кривити душею — люблю одержувати презенти. Навіть невеликий, непримітний подарунок — це увага та щира повага.
— Цього року плануєте брати участь у нових телепроектах?
— Ні, зараз я починаю цілеспрямовану підготовку до літнього чемпіонату світу.
Заслужений майстер спорту з легкої атлетики (спеціалізація — семиборство).
Народилася 29 травня 1982 р. у с. Якушинці Вінницького району.
Зріст — 182 см, вага — 73 кг.
Представляє спортивні товариства «Колос» і «Динамо».
Олімпійська чемпіонка Пекіна (2008 р.), срібна призерка чемпіонату світу в закритому приміщенні та чемпіонату Європи 2010 р. Багаторазова переможниця національних першостей.
Перші тренери — Вікторія Добринська, Віктор Постемський. Тренер — Дмитро Поляков (чоловік).
Закінчила Вінницький державний педагогічний університет. Навчається в магістратурі Київського національного університету фізичного виховання та спорту.
Заміжня.
З естафетних гонок у фінському Контіолахті офіційно стартував новий сезон біатлонного Кубка світу. >>
Нинішня зима в українському футболі буде довгою, можна навіть сказати, безперервною. >>
Іще одну відзнаку отримала вітчизняна стрибунка у висоту Ярослава Магучіх за свій неймовірно успішний рік. >>
Чотирьох підлітків регіональний суд німецького Ессена засудив до 8,5 та 10 років в’язниці за вбивство двох українських баскетболістів Володимира Єрмакова та Артема Козаченка. >>
12-13 листопада у бельгійському місті Менен відбулись матчі 1/16 фіналу Кубка Виклику з волейболу, в яких зустрілись місцева команда «Декопсан» і «Решетилівка», що дебютувала на змаганнях такого рівня. >>
До офіційного старту нового біатлонного сезону залишаються лічені дні — вже 30 листопада відбудуться перші гонки на етапі Кубка світу у фінському Контіолахті. >>