Ганна Герман на виправдальній прес-конференції. (Фото Укрінформ.)
Марафон нової прес-секретарки Прем'єр-міністра із показування Януковича «таким, яким він є насправді», стартував. Виконувати свою обіцянку Ганна Герман почала минулого тижня, влаштувавши для журналістів брифінг... ні, не свого шефа, а власний. Вочевидь, колишня директорка київської редакції радіо «Свобода» має підстави проводити особисті прес-конференції, бо в журналістиці, на її думку, досягла таких висот, які простим смертним «акулам пера й мікрофона» і не снилися. Але про це трохи згодом, адже головною метою пані Стеців-Герман було нібито не самовихваляння, а виконання дифірамбів «єдиному кандидатові». І, судячи з усього, присутні на прес-конференції справді були вражені. Але не достоїнствами Януковича, а самопожертвою його речниці, яка, здається, підірвала за собою всі опозиційні мости. І отак просто з журналіста стала залюбленим у шефа піарником.
Вдосконалювалася пані Ганна в ораторському мистецтві заради однієї простої мети: довести своїм колишнім колегам по журналістиці, що «так звані» судимості Віктора Федоровича — це не «чорна пляма» на його біографії, а навпаки, неабиякий плюс майбутнього кандидата у президенти.
Насправді «тихий дон», якого нинішній режим від безвиході посунув у президенти, зовсім не такий, як ми з вами про нього думаємо. Принаймні так стверджує прес-секретарка , яка порівняла свого нинішнього боса... з Африкою. Річ у тому, що коли Ганні було 25 років, вона «роздала все, що мала, і поїхала в Африку». А коли прилетіла в Бенін, то зрозуміла: «Все, що я знала про Африку, треба забути! Африка абсолютно інша! І коли я дві з половиною години поспілкувавшись з Прем'єром, вийшла від нього, то подумала: чорт, він, як Африка! Зовсім інший, аніж я його знала».
Як повідомляє «Українська правда», аби проілюструвати «іншість» Віктора Федоровича, Ганна Стеців-Герман розпочала свій брифінг із заяви. «Майже 37 років тому, в грудні 1967 року, 17-річний Віктор Янукович був засуджений Єнакіївським міським судом Донецької області до трьох років позбавлення волі, — констатувалося в цьому документі. — Був достроково звільнений як неповнолітній. Але так склалася доля (! — Авт.), що у червні 1970 року він знову був засуджений до двох років позбавлення волі. І вирішальну роль у цьому відіграла його попередня судимість і врахований невідбутий попередній термін».
Тут варто зробити ремарку. За деякою інформацією, Янукович і після першої судимості таки відсидів певний час у колонії для неповнолітніх, тож навряд чи можна вважати перший термін «невідбутим». Зокрема, так стверджує в інтерв'ю черкаській газеті «Вільнодумець» мешканець міста Сміли Микола Московченко, який, за його словами, відбував покарання разом з Януковичем і під час його першої «ходки в зону», до Кременчуцької колонії, і вдруге, на 52-й «зоні» в Єнакієвому.
Але повернімося до заяви прем'єрської прес-секретарки. «Після звільнення [Янукович] працював і вчився. У 1973 році закінчив Єнакіївський гірничий технікум і продовжив навчання у політехнічному інституті. У 26 років був призначений директором автопідприємства ВО «Орджонікідзевугілля».
У 1978 році за клопотанням депутата Верховної Ради СРСР, льотчика-космонавта Георгія Берегового, справи про засудження Віктора Януковича розглянув Донецький обласний суд. Після їх детального вивчення двома постановами від 27 грудня 1978 року президія Донецького обласного суду скасувала обидва вироки із закриттям провадження по справах за відсутністю складу злочину.
Таким чином, Віктор Янукович двічі — у 1967 і 1970 роках — був необгрунтовано притягнутий до кримінальної відповідальності та незаконно засуджений за злочини, до яких він визнаний непричетним. Слідчо-судові помилки були виправлені постановами президії обласного суду».
Ось так — «необгрунтовано», «незаконно»... За словами пані Ганни, щойно отримавши нову роботу, вона взялася за вивчення «кримінальної» теми в біографії Януковича. Бо «щиро хотіла, щоб не було закритих питань». І хоча вона так і не поділилася з журналістами подробицями гріхів молодого Віті Януковича, певну інформацію зі слів Прем'єрової речниці таки можна було почерпнути: «Віктор Янукович нікого не бив, як виявилося з матеріалів суду. Але той чоловік, якого тоді били, справді існував. Це була людина, яка була засуджена на 10 років позбавлення волі і відбувала покарання на «хімії» там десь у Донецькій області». Отже, хтось когось побив. Тобто чутки про те, що 17-річний Янукович з корешами намагався згвалтувати (чи й згвалтував) якусь жінку, — однозначно нісенітниця, оскільки постраждалим нібито був чоловік...
Цікавий момент: виявляється, космонавт Береговий заступився за Януковича тільки тому, що тоді «часто була практика, коли зверталися до Терешкової, до космонавтів, і декому це допомагало». Хоча не виключено (це за словами пані Герман), що радянський льотчик поспівчував молодому хлопцю, бо «до початку Другої світової рідний брат Берегового був незаконно засуджений і розстріляний». «Може, це Берегового вразило, коли він читав листи», — припустила Ганна Герман. І пояснила, що сам Вітя листів не писав — про його долю космонавт дізнався з послань старшого колеги Януковича по злочину. А потім вони так потоваришували, що Береговий навіть навчив майбутнього Прем'єра кермувати літаком.
Ага, ще ж є дані про те, що Віктор Янукович у 26-річному віці став директором автопідприємства при «Орджонікідзевугіллi», звідки нібито теж загримів до тюряги за розкрадання. Брехня це все — красти там було просто нічого, бо це була «заштатна автобаза, яка входила до складу не дуже великого виробничого об'єднання і де зберігалося десять поламаних машин». Ну і, нарешті, останній штрих. Ходять по деяких занадто вільнодумних виданнях на зразок «Української правди» й «Свободи» чутки про те, що Янукович співпрацював із КДБ, тому й відмазався так легко від своїх судимостей і юнацьких гріхів. Так от, ми з вами, звісно, можемо читати все, що завгодно, включно з такими нісенітницями, а Ганна Герман вище від таких пліток: «Колись мене бабця вчила не читати на парканах. Це сьогодні можна віднести до деяких наших сайтів». А потім речниця глави Кабміну пообіцяла всім бажаючим журналістам влаштувати зустріч із суддею та свідками процесів, на яких звинувачували Януковича, причому тим, кому бракує коштів на поїздку до Донецька, Стеців-Герман її оплатить. Бо їй «добре платили на «Свободі», і вона «ще має трохи грошей».
При цьому на нинішній посаді, вочевидь, теж увагою не обділяють, інакше пані Ганна просто б туди не пішла. Це не наклепи якісь, не думайте, вона сама зізналася: «Я завжди дорого коштувала, і ви це знаєте. Радіо «Свобода» платило мені великі гроші. І всюди, де я буду працювати, я буду працювати за добрі гроші».
Коментарі зайві. Хоча такому цінному співробітнику, безперечно, треба платити не менше, ніж самому Прем'єрові. Адже Ганна Герман-особа непересічна, особлива. «Якщо ви будете таким талановитим, як я, ви зрозумієте, що журналісту все можна зробити, якщо він цього хоче», — скромно зазначила вихованка Львівського університету у відповідь на запитання про те, як їй вдалося за тиждень на новій роботі встигнути з'їздити до Донецька, опрацювати архівні матеріали, вивчити подробиці колишніх справ нового шефа... «Я як прес-секретар Прем'єр-міністра є досить поінформованою особою. Я б вам бажала мати таку поінформованість, як я маю, — може, тоді ваші статті були б трохи інакші».
Ось так. Вочевидь, Янукович дуже добре усвідомлював, на що іде, запрошуючи у прес-секретарі представницю чи не найавторитетнішого незаангажованого мас-медіа. Адже якщо вже «свободні» з активним галицьким акцентом журналістки так полум'яно кинулися захищати двічі судимого Прем'єра після спілкування з ним, то виборці й поготів повинні мліти від достоїнств цього мужнього чоловіка, який зробив себе сам просто з нуля. Щоправда, кажуть, така палка відданість в оточенні Януковича вимірюється півтора десятками тисяч «зелених»... На мiсяць.
А на завершення така «полуничка»: «Мені дуже імпонує в Януковичі те, що його могла чекати інша доля. Він міг спитися, пропасти, як пропадають мільйони хлопців, яким немає кому допомогти. Він вийшов з того, він був сильніший від усіх обставин, які були в його житті. (...) Що вам більше пасує? Копатися, вишукувати бруд?! Чи повірити, що людина здатна перемогти якісь темні начала в собі?! Для мільйонів українських хлопців, які ходять без роботи, які не знають, що їм робити, — це приклад того, як в цьому житті виживати».
Ці слова Ганни Стеців-Герман коментувати теж не хочеться. Бо страшно навіть подумати, куди зайде та держава, у якій прикладом для молоді стануть колишні «зеки»...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
