Останні кілька років кінофестивалі в Україні почали родити, як гриби після дощу: київський, одеський і вже тиждень, як офіційно існує фестиваль ще й у Рівному. Від двох перших форумів його відрізняє концепція й мета: DVERY (читається як «двері», частинка very (англ. дуже) має смислове навантаження) — фестиваль аматорського кіно з шляхетною ідеєю — створити рух у середовищі креативної молоді з периферії. Так вирішили молоді чиновники Рівненщини, яких не зупиняє той факт, що це абсолютно далекий від кіновиробництва регіон, а у самому Рівному аж два кінотеатри. «Ми переконані, що в містах і селах багато талановитих людей, які пропадають. І ми хочемо дати їм можливість реалізувати себе, налагодити з ними комунікацію, щоб це не був закритий світ», — пояснює «УМ» Олексій Губанов, 33–річний заступник голови Рівненської облдержадміністрації з гуманітарних питань.

Усе було в ній незвичайне. Ім’я. Белла — з італійським захватом «прекрасна», повне ім’я Ізабелла — романично–витончене. Два «ах» — у прізвищі і по–батькові — Ахмадуліна та Ахатівна. Цей подвійний «ах» мимоволі стає в паралель із російською поетичною іконою Анною Ахматовою. У поезії Белли Ахмадуліної чітко прослідковується тяглість традицій російської літератури, у віршах постійне звернення до Марини (Цвєтаєвої), до образів Мандельштама, Ахматової, Пастернака, у житті вона дружила з Анастасією Цвєтаєвою і Надією Мандельштам, інтерв’ювала Володимира Набокова, виступила на захист Бориса Пастернака, коли того цькували у пресі за Нобелівську премію, її дебют у літературі всіляко підтримував Павло Антокольський (їй присвятив вірші «Здравствуй, Чудо по имени Белла, / Ахмадулина, птенчик орла!»). Її «іноземність» — батько татарин, мати — з італійським корінням. Її яскрава краса — мушки, чорні вуалі, якась балетна тендітність і зворушливість, популярність у чоловіків, численні романи. Її особливі інтонації, коли читає вірші, — тягучі, в’язкі, одухотворені, патетичні.