Молочні ріки

06.11.2010
Молочні ріки

Той самий пам’ятник корові–годувальниці.

Коли 10 років тому Валерій Колоша тільки–но започаткував власну справу, а саме — створював приватне сільгосппідприємство на основі колишнього колгоспу у селі Піски Бахмацького району на Чернігівщині, мало хто з його односельців сподівався на успіх. Адже починати довелося не просто з нуля, а з величезними боргами — за кредити, із зарплати, за електроенергію тощо. Перших прибутків новоспеченому фермеру довелося чекати майже 4 роки. Саме тоді він зміг виплатити людям аж по 17 гривень зарплати, але для них то було величезним досягненням, яке допомогло повірити у власні сили...

 

Пам’ятник корові

Сьогодні середня заробітна плата на підприємстві «Пісківське» становить 2700 гривень на місяць (доярки тут заробляють найбільше). Дійне стадо нараховує 800 голів, а загальна кількість поголів’я — 2,5 тисячі (це і бички, і телята). Чорнорябі корови — ситі й доглянуті. Кожна з них дає десь по 20 літрів молока на добу. Торік надоїли по 6 тонн від корови! А коли все тільки починалося, надої становили в середньому 1400 кілограмів.

Однак Валерій Колоша не збирається зупинятися на досягнутому й планує цього року надоїти по 7,5 тонн, а вже за рік–два вийти на показник 10 тонн. Для порівняння: у середньому по Україні надої становлять 3900 тонн. Як фермер досягатиме такого рівня? Валерій Колоша залюбки про це розповідає та ще й проводить екскурсії своєю сучасною фермою, яка має красномовну назву «Молочна ріка». Перед входом, до речі, встановлено пам’ятник головній годувальниці — симпатичній корівці з «чорнильними» плямами.

Отже, спершу оглядаємо корівники, яких тут кілька. Худобу доглядають за строгим розпорядком: годівля, огляд ветеринара, щоденний «променад» до доїльного залу. Для телят — окреме приміщення, причому їх вигодовують переважно спеціальними сумішами, споживання молока істотно зменшують. За словами Валерія Колоші, це не лише економить кошти підприємства у розмірі 500 тисяч гривень на рік. А й дає ще один плюс: саме при такому вигодовуванні молодняка це покоління зможе дати до 10 тонн молока на рік.

Доїння під музику Шопена

Доїння на фермі відбувається під класичні мелодії у спеціально збудованій доїльній залі за допомогою доїльних апаратів. Кількість продукції підраховує комп’ютер. Молоко надходить у контейнер та охолоджується. Усе це в комплексі дає змогу виробляти молоко найвищої якості. Його за ціною 4,5 гривні за літр закуповує компанія «Бель Шостка Україна» для виготовлення високоякісних сортів сиру.

Як повідомив керівник Асоціації виробників молока Андрій Дикун, таких молочних комплексів в Україні — не більше 250. І саме на такі потужні комплекси — вся надія. Поки що сільгосппідприємства виробляють близько 20 відсотків молока в Україні. Решта 80 відсотків — це молоко з дрібних селянських господарств. Майже все воно підпадає під другий сорт, адже селянин не в змозі забезпечити високі стандарти вигодовування та доїння, а також не може гарантувати безпечність продукції (приміром, домашнє молоко часто не скисає, тому що корова хвора, її лікують антибіотиками).

До речі, розвиткові цього молочного комплексу допомагає «Бель Шостка Україна», спонукаючи до виробництва сировини найвищого ґатунку. І це є прекрасним прикладом співпраці між виробниками та переробниками сільгосппродукції. В облаштуванні господарства за останнім словом науки й техніки фермеру Валерію Колоші допомагають й закордонні поїздки (за сприяння АВМ) до Європи і навіть Китаю.

Агробізнес відроджує село

— Якось ми поїхали до Німеччини. Мене вразило, що дві людини в доїльній залі обслуговують усе стадо, — згадує Валерій Петрович. — Розповів про це зоотехніку, а вона мені й каже: «Та хіба ми доживемо до того, коли у нас все це буде?» Відтоді мене не полишала думка: як же побудувати таку залу?! Допомогла нам держава, видавши пільговий кредит. Брали під 18% річних, але виробникам молока держава повертала 13%. Цього, щоправда, не вистачило, але назустріч пішла іноземна компанія, дала розстрочку на рік.

Поїздка до Китаю вразила директора і власника сільгосппідприємства не менше. Дещо з побаченого він прагне запровадити в себе. Причому не лише на виробництві, а й у житті села. Сьогодні підприємець суттєво допоміг iз реставрацією церкви, і тепер дерев’яний храм, збудований ще в середині ХІХ століття, виглядає як новенький. Цього року впорядкував центр села, поставив охайний парканчик, лавки та скульптури. Зробив також і копанку біля сільради, планує облаштувати її як мальовниче озерце, спорудити насип і поставити гармати, як на Валу в Чернігові, аби було де відпочивати і молодим родинам, і односельцям похилого віку. А для дітей планує поставити дитячий майданчик, для молоді — спорудити спортмайданчик. Ще мріє налагодити випуск морозива та йогуртів, аби дітвора ласувала не імпортними солодощами, а своїми власними.

Ці корисні ініціативи підтримує президент Асоціації виробників молока України Андрій Дикун:

— Мало того, що виробники молочної продукції в Україні не отримують підтримки від держави, складається враження, що воно взагалі нікому не потрібне! На прилавках наших магазинів дуже важко знайти якісні молочні продукти. Кефір iз магазину важко назвати кефіром. Масло вже не масло, а спред. Загалом споживання молока — традиційного для нашої країни напою — значно скоротилося. Дітям та молоді настирливо пропонують відомо що: колу, пепсі, фанту, спрайти, пиво та так званий «слабоалкоголь». Ситуацію треба докорінно змінювати! Підприємство, яке ми сьогодні бачили — на жаль, не типове для України. Воно тримається завдяки ентузіазму керівника та його колективу. І цей приклад вартий наслідування!

Вікторія СИДОРОВА

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>