Зараз — або... до Сірка!

03.11.2010

Учора на засіданні Верховної Ради стався інцидент. Журналісти спробували вивісити на гостьовій ложі парламенту плакат із написом: «Доступ до інформації: зараз або ніколи». Цей банер мав висіти навпроти президії ВР і нагадувати керівникам законодавчого органу про обіцянки та зобов’язання, які вони брали на себе, зокрема, перед світовою спільнотою. Адже йдеться не лише про дотримання свого слова, а й про рішучий крок у напрямi демократизації країни, якого, очевидно, бояться на Печерських пагорбах.

Журналісти спільно з опозиційними депутатами вимагали ухвалити закон про доступ до публічної інформації. За планами, це питання мали розглянути вчора. Але знову почали тягнути гуму...

 

Довгі язики — у довгий ящик

...До журналістів, які поралися з плакатом, підійшов співробітник державної охорони і наказав покинути ложу, призначену для гостей. На поміч працівникам мас–медіа прийшли народні депутати з БЮТ Андрій Шевченко та Сергій Подгорний. Поки нардепи розвішували банер, колеги з Партії регіонів ображали їх вигуками. Як повідомила «Українська правда», «регіонал» Ярослав Сухий вигукнув опозиціонерам: «Застрельтеся там!..» Отак влада ставиться до законопроекту «Про доступ до публічної інформації», який на словах підтримав навіть Віктор Янукович...

Ухвалення цього закону — одна з вимог Парламентської асамблеї Ради Європи до України. У своїй останній резолюції поважна інституція закликала українських парламентаріїв ухвалити цей документ, тим більше, що він одержав позитивний висновок Венеціанської комісії. Президент України Віктор Янукович публічно підтвердив намір підписати закон, як тільки той ляже на головний стіл вулиці Банкової. Проте на ділі закон лише «пробуксовує».

«Регіонали» отримали свій шанс ще 21 жовтня, коли законопроект проходив друге читання у парламенті. Голова ВР Володимир Литвин, передбачаючи скептичні настрої, вирішив поставити документ лише на «сигнальне» голосування. Тестування депутатів виявилось негативним: проект зголосилися підтримати лише 174 парламентарії, при цьому фракція «Регіонів» дала лише один голос, а комуністи — жодного. Тоді ж ВР перенесла питання на 2 листопада. Проте виявилося, що цей проект не знайшов місця у порядку денному...

«Цей проект міняє філософію»

Яка ж «крамола» прихована у законопроекті, якого так сахаються представники партії влади? Насамперед, після ухвалення закону органи влади мають стати більш відкритими і для громадян, і для журналістів. «Основна перевага проекту — це те, що він чітко і просто описує порядок доступу до публічної інформації, — зазначив у коментарі «УМ» юрист Інституту масової інформації Дмитро Чоповський, один із авторів проекту. — Сьогодні, з огляду на партійні або власні інтереси, можливо, через заангажованість — представники влади рідко розкривають інформацію про свою діяльність. При тому, що ця інформація не є власністю влади — вона є власністю усіх».

За словами Чоповського, проект чітко закріплює термін для відповіді на запит — п’ять днів. За чинним же законодавством, органи влади можуть писати репліку цілий місяць. Не дивно, що бюрократичний апарат жахається від думки, що цей закон може набути чинностi... Проект також встановлює коло осіб, які мають відповідати за відмову в наданні інформації. Дуже важлива норма — та, яка встановлює обов’язок надавати інформацію з обмеженим доступом, якщо вона становить суспільний інтерес. Очевидно, громадськості доведеться докласти чимало зусиль, щоб довести, що цікава їм інформація має суспільний інтерес.

Народний депутат Андрій Шевченко, який і зареєстрував документ у парламенті, каже, що законопроект міняє специфіку стосунків між чиновником і громадянином. «Якщо зараз громадянину або журналісту треба зубами вигризати у чиновника інформацію, то філософія змінюється. Дуже просто: вся інформація, якою володіє чиновник, доступна громадянам, крім чітко окреслених законом випадків», — каже Шевченко.

Представник Інституту масової інформації Дмитро Чоповський вважає, що Верховна Рада затягує ухвалення закону через політичні мотиви. «Заяви, які лунали від влади, більше нагадують рекламні промови. Реально зрозуміти, чому саме закон не влаштовує їх, важко, — зазначає Дмитро. — Але про це можна здогадуватися. Проект безпосередньо впливає на те, як державні установи будуть поводитися у стосунках із громадянами і журналістами. Тому тим особам, які перебувають при владі й не схочуть відкривати власну роботу, це не дуже сподобається».

Невже?!

Під час попереднього засідання, на якому слухався закон про доступ до публічної інформації, Володимир Литвин закликав колег більше не переносити розгляд цього питання, «щоб я особисто не позичав очі в Сірка, спілкуючись із представниками європейських структур і пояснюючи, що ми запрягаємо воза».

Але вчора, коли цей матеріал уже був готовий до друку, з’явилися шанси, що Верховна Рада все–таки вкладеться у терміни і розгляне резонансний законопроект. Парламентський Комітет iз питань свободи слова провів засідання, на якому розглянув поправки, внесені «регіоналом» Едуардом Павленком, а також заслухав представника Уповноваженого ВР з прав людини Володимира Яценка. Річ у тім, що півтора тижня тому законопроект «завернули» якраз через Павленка, який образився, що його поправки не враховано. А в понеділок питання вирішили перенести вже через те, що уповноважена з прав людини Ніна Карпачова має свої рекомендації до проекту. Залишається дивуватися, чому одні проекти намагаються тягнути по повній процедурі, а інші акти приймаються сходу, без обговорення і в остаточній редакції...

«Я поінформую Голову ВР, що засідання комітету відбулося, поправки Павленка розглянуті, і вимагатиму розгляду закону в залі після обіду», — зазначив голова комітету Андрій Шевченко.

А згодом з’явилися й прикрі новини: «регіонали» зареєстрували у ВР альтернативний проект про доступ до публічної інформації. Втім він не вносить радикальних змін до нинішнього законодавства і скасовує анонсовану інформаційну революцію.

То як, ідемо до Сірка?..

 

ЇХНІЙ ДОСВІД

«Він ненавидів ідею закону»

Півстоліття тому подібну історію з доступом до публічної інформації пережили у Сполучених Штатах Америки. Журналіст Мустафа Найєм пише у своїй статті, що свого часу президент країни Ліндон Джонсон разом із соратниками довго вагався, перш ніж закон набув чинності. Головним двигуном ухвалення документа став маловідомий конгресмен Джон Мосс. Він 12 років (!) відстоював потребу ухвалення проекту, який дозволив би кожному громадянину США отримувати інформацію про діяльність органів влади. 4 липня 1966 року президент Джонсон підписав Акт про свободу інформації, який перед тим ухвалив парламент. «Джонсона буквально доводилось заштовхувати на церемонію підписання, — згадував прес–секретар тодішнього глави держави Білл Мойєрс. — Він ненавидів саму ідею закону; жахався думки про те, що журналісти почнуть копирсатися в урядових шафах; і ненавидів їх за те, що вони кидали виклик офіційному погляду на реальність».

 

А ТИМ ЧАСОМ...

Лише через суд

На вчорашньому засіданні Верховної Ради продовжували вирувати виборчі пристрасті. Фракція БЮТ оголосила перед колегами вимогу включити до порядку денного постанову про оголошення перевиборів у низці округів по всій Україні.

«У державі відпрацьована схема узурпації однією політичною силою влади в країні на всіх рівнях. Їхня мета — встановити авторитарний режим і, як наслідок, позбавити український народ права самостійно обирати владу в країні», — заявив БЮТівець Андрій Кожем’якін.

За словами нардепа, виборці були позбавлені права вибору на Львівщині (у міськраду та облраду), на виборах у Київську облраду, у низку міськрад і райрад Київської, Кіровоградської областей, у міськради Донецька, Луганська, Олександрії. Нагадаємо, в частині з цих регіонів «Батьківщина» зіткнулася з проблемами через створення псевдоосередків.

Натомість Голова ВР Володимир Литвин заявив, що парламент може розглянути постанову про скасування виборів лише при наявності відповідного рішення суду. «Більше права в цьому плані Верховна Рада не має», — додав спікер.

Що ж до проектів, які вчора слухалися на засіданні ВР, то депутати провалили проект закону, який передбачав обов’язкову декларацію витрат високопосадовців. Як пояснив БЮТівець Сергій Власенко, документ передбачає декларування доходів і видатків усіма публічними чиновниками, починаючи від депутатів місцевих рад і закінчуючи Президентом. «Якщо ми приймемо цей закон, не зможе вже суддя приїжджати до суду на «Мерседесі» і говорити, що це «Мерседес» його тещі чи його мами, яка пропрацювала все життя вчителькою у сільській школі», — пояснив Власенко. «За» проект закону про заходи державного фінансового контролю публічної служби проголосували лише тільки 124 депутати. Документ направлено на повторне перше читання.