Останні 40 років свого життя донька видатного українського письменника, публіциста, вченого, громадського і політичного діяча Івана Франка Анна Франко–Ключко (1892—1988) мешкала в Канаді. Там же, в Канаді, директор видавництва «Ярославів Вал» Михайло Слабошпицький уперше познайомився з мемуарами пані Франко–Ключко «Іван Франко і його родина». «Було це на початку 90–х, — розповідає Михайло Слабошпицький. — Я був просто приголомшений цією книгою, донька подала чимало критики на адресу сучасників батька. У цих мемуарах звучали гіркі докори Грушевському, львівському оточенню...». Утім від зрозумілого бажання видавця видрукувати книгу в Україні довелося відмовитися... Україна зразка 90–х навряд чи могла б адекватно сприйняти настрій цього видання.

Довгоочiкуване концертне виконання опери Валентина Бiбiка «Бег» («Бiг»), лiбрето якої написано за п’єсою Михайла Булгакова, нарештi вiдбулося 29 жовтня в Колонному залi Нацiональної фiлармонiї України. Прем’єру планували на кінець квiтня цього року, але через хворобу ініціатора постановки — диригента Романа Кофмана — подiю перенесли на осiнь. Відтак музиканти отримали можливiсть ретельнiше пiдготуватися, що, зрештою, позитивно вплинуло на кiнцевий результат.

Цього разу це не будуть картини, що наробили галасу, як минулоріч («Антихрист» Ларса фон Трієра, «Джон Рабе» Флоріана Галленбергера, «Коко Шанель та Ігор Стравінський» Яна Коунена), але по–своєму цікаві роботи.

«Кінофестивалі — це та ланка, яка поєднує кіновиробництво і прокат. З одного боку, вони стали альтернативною формою прокату: є ціла низка фільмів, які неможливо показати в широкому прокаті, їх місце зустрічі з глядачем в основному на кінофестивалях, інколи на телебаченні, — розмірковував на «круглому столі» «Перспективи українського кіно» генеральний директор кінофестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі. — Всім відомо, що фестивалі ростуть, як гриби після дощу. У Москві, наприклад, на сьогодні існує 180 кінофестивалів. З другого боку, не всі дійства є кінофестивалями. Міжнародна асоціація кінопродюсерів FIAPF, яка реєструє і надає статусу міжнародним фестивалям, колись була дуже ефективною, коли фільми для фестивальної демонстрації були у продюсерів. Сьогодні картинами володіють дистриб’ютори, і будь–який фестиваль без проблем може дістати бідь–який фільм. В Україні з 1993 року і по сьогодні лише «Молодість» офіційно визнана FIAPF».