Євген Гірник: Підтримати Наливайченка — це підтримати себе

24.09.2010
Євген Гірник: Підтримати Наливайченка — це підтримати себе

Сьогодні «Наша Україна» проведе свій з’їзд. Партійний форум має дати новий поштовх політичній силі, яка останнім часом втратила у впливовості. Особливі надії пов’язані з приходом у партію Валентина Наливайченка — колишнього голови Служби безпеки України. Досі він розкручував громадську ініціативу «Оновлення країни», але тепер зважився тягти значно важчу й відповідальнішу ношу. Наливайченко ніколи не займався партійним будівництвом, отож постає питання: наскільки він справиться з цією роботою?

Голова контрольно–ревізійної комісії «НУ» Євген Гірник вважає, що партія мусить дати шанс Наливайченку. «Треба йому допомогти злетіти, — каже Гірник. — Тим більше що він — птах високого польоту».

 

«Наша внутрішня демократія іноді переростає в анархію»

— Чого ви чекаєте від з’їзду «Нашої України»? Які основні завдання він має вирішити?

— Основне покликання з’їзду — це оновлення. На «Нашу Україну» впродовж літа мало звертали уваги. І раптом наприкінці вересня на нас посипався шквал критики. Це варте подиву. І означає, що конкуренти побоюються партію. А критику я пов’язую з очікуваними змінами, зі з’їздом. Члени партії та її прихильники чекають оновлення.

Першим сигналом була добровільна відставка президії політради. Ми визнали, що не досягли тих цілей, які ставила партія. Тому до керівництва, в політраду та президію мають прийти нові люди. Ці структури слід скоротити, аби робота стала більш оперативною та мобільною.

Мені здається, що цей з’їзд — не час кидати у когось каміння і влаштовувати розборки через проблеми. Вважаю, що кожен член партії в тій чи іншій мірі винен у нинішньому стані. Просто говорити і нічого не робити — найлегше. Це не та позиція, яка приводить до успіху. Подавши у відставку, президія визнала, що несе головну відповідальність за теперішній стан. Можливо, цю вину мають розділити і звичайні члени партії, делегати з’їзду...

Але нам не варто зациклюватися на самоїдстві, на цій вічній самовбивчій політиці. Треба перегорнути сторінку і йти вперед. Ми маємо перспективу!

Перше завдання для партії — це успішна виборча кампанія. Далі — серйозна робота над проблемами, які постають перед державою. Адже ми не обмежуємо свою діяльність виборами. Перед Україною стоять серйозні виклики у сферах обороноздатності та національної безпеки. Ми мусимо захистити українську мову. Будемо відстоювати демократичність Конституції, пропагувати європейську інтеграцію.

Традиційно проблеми пов’язані з надто високим демократизмом нашої партії, який часом переростає в анархію. Це спостерігалося на багатьох з’їздах, коли, користуючись демократією, «забалакувалися» здорові ініціативи.

— Ви кажете про надмірний демократизм. Але є деякі сумніви, що партія дозволить Наливайченку подолати це явище і взяти партійні віжки міцно в руки.

— Ви мене трохи неправильно зрозуміли. Демократія надмірною не буває... Я маю на увазі те, що наша внутрішня партійна демократія часто переростає в анархію. І під гарною обгорткою загальнодержавних чи партійних інтересів багато хто відстоює шкурні інтереси. Є побоювання, що ці впливи можуть позначитись на роботі з’їзду. Я сподіваюся на здоровий глузд делегатів, які мають розуміти, що без цього оновлення подальші перспективи партії дійсно виглядають туманними.

Треба дати новим людям можливість проявитися. Втім ми не плануємо заміну «всіх і вся». В апараті, виконкомі, політраді є люди, які перебувають у партії від самого початку, які стояли ще біля витоків націонал–демократичного руху. Вони мають надати Валентину Наливайченку допомогу, щоб розібратися у складних питаннях. Дуже важливо, щоб він міг опертися на цих людей. Підтримати Наливайченка — це підтримати себе й подати нову надію партії, Україні.

«Важливо не просто зробити, а зробити вчасно»

— Перед з’їздом відбувалася така цікава процедура: обласні осередки ухвалювали заяви про те, що підтримують обрання Наливайченка головою політради. Це перевірка рядів?

— По–перше, це свідчить про те, що районні та обласні осередки хочуть оновлення. По–друге, вони пов’язують його з Наливайченком. І, звісно, ці рішення є зобов’язуючими для представників організацій і на з’їзді, і в політраді. Це певний мандат людям, які працюватимуть із Наливайченком у керівних органах.

— Окрім Наливайченка, в партію вступили Володимир Огризко, Василь Князевич, Сергій Бондарчук. З чим пов’язано, що вони саме зараз зважились на такий крок?

— Дуже важливо не просто зробити, а вчасно зробити. Якщо в мисливця є один патрон, то треба дочекатися моменту, коли слід вистрелити з тієї рушниці, адже можна й промахнутися. Зараз відбуваються події, які несуть загрозу Україні. Нас чекають серйозні виклики. Це змушує патріотів гуртуватися.

«І партії, і державі потрібен Ющенко»

— Люди, які йдуть у партію, мають пропозиції, як зміцнити «Нашу Україну»? Як вони, зокрема Наливайченко, йшли в «Нашу Україну»?

— Спочатку скидалося на те, що Наливайченко не пов’язував свою ініціативу «Оновлення країни» з «Нашою Україною». Очевидно, потім відбулися переговори і з боку його руху, і з боку партії. Мабуть, відбулася оцінка ситуації. Важко починати шлях у політиці, не маючи популярного бренду. «Наша Україна», попри всі проблеми, — це високий бренд, це історія, традиції, зрештою, це кадрове наповнення.

— Партійці чи просто прихильники Ющенка не завжди розуміли, чому він узяв таку тривалу паузу після президентських виборів...

— Для політика однаково важливо і вміти виступати, і вміти мовчати. Після президентських виборів на Віктора Ющенка полилася надто велика кількість звинувачень, більшість із яких були абсолютно несправедливими. Мені здається, що його позиція не відповідати на ці звинувачення була абсолютно правильною. Бо це була б безплідна та непотрібна дискусія. Великі актори знамениті не тільки своїми промовами, а й паузами. Часто їх навіть більше оцінюють за паузи, аніж за ораторське мистецтво. Ця політична пауза була цілком виправданою. Проходило переосмислення, накреслювалися нові плани.

Зрештою, на всі загрози та виклики, які правляча хунта створювала Україні, Віктор Ющенко намагався давати своєчасні відповіді. Це категоричне «ні!» Харківським угодам, ревізії історичної пам’яті, утискам свободи слова. Не можна сказати, що він відсиджувався.

Сьогоднішня позиція партії буде сформульована в резолюціях з’їзду. Ми не будемо мовчати. Суть нашої позиції одна: всіма засобами захистити українські цінності й саму Україну.

 

ВИБОРИ–2010

«Будемо боротися з «тушками» і «гречкою»

— Пане Євгене, залишився всього місяць до місцевих виборів. Як ви оцінюєте підготовку до цих виборів? Чого Україні від них чекати?

— У принципі, вибори — це завжди добре. Вони сприяють оновленню еліти та змінам у суспільстві. Інша справа, що це оновлення у нас проходить щоразу за іншими правилами... Кожна виборча кампанія проходить за іншим законом, і часто політики виписують виборче законодавство під себе.

Наша політична сила займала однозначну позицію: ми виступали за те, щоб місцеві вибори проходили за мажоритарною системою. Саме така система дозволяє обирати не вождів, а людей, близьких до громади. Нинішня система має половинчастий характер. А крім усього іншого, вона не є демократичною, бо створює преференції партіям, які володіють адміністративним ресурсом.

Відсутність у виборчому процесі блоків суттєво перешкоджає об’єднанню національно–демократичних сил. Ми виступаємо за те, щоб не допустити взаємознищення ідеологічно близьких сил, закликаємо до компромісів, особливо на мажоритарних округах. Наша мета — перешкодити реваншу антиукраїнських сил, зокрема Партії регіонів, комуністів та різношерстих «тушок», не купитися на «гречку».

— На цьому етапі вже сформовано територіальні виборчі комісії. Як ви оцінюєте процес формування ТВК? Адже там є очевидні перекоси...

— Закон заклав нерівність, яка створює велику перевагу парламентським партіям, особливо тим, які пройшли у Верховну Раду без блоків. У цьому контексті партія «Наша Україна» є дещо дискримінованою. Ми пройшли до парламенту в складі блоку «НСНУ», причому «НУ» була фактично блокоутворюючою партією: більша частина списку були представниками «Нашої України». Водночас при формуванні ТВК вона була поставлена в однакові умови з рештою (вісьмома партіями). Відповідні й результати. Десь удалося порозумітися з партнерами, десь — ні. Наприклад, на Львівщині всі партії, представлені в блоці, узгоджували свої кандидатури. І тільки Українська народна партія саботувала цей процес. Але в більшості комісій кожна з партій подавала по три кандидатури, як пише закон. Усі не могли потрапити до складу комісії — їх вибирала Центральна виборча комісія. Тому наше представництво у ТВК більш скромне, ніж хотілося б.

Ми не робимо із цього трагедії. Незважаючи на підвищені повноваження теперішніх тервиборчкомів, які мають право карати та милувати, ми сподіваємося насамперед на виборців. У нас вистачає авторитетних людей на місцевому рівні, і вони мають вагомі шанси перемогти.

— Чи є в «Нашої України» план щодо результатів на ці вибори?

— У зв’язку з передбачуваним оновленням партії ми розраховуємо на достатньо вагомі результати, особливо в тих регіонах, де традиційно підтримують українські цінності.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Гірник Євген Олексійович

Народився 11 січня 1954 року в місті Калуш (Івано–Франківська область).

У 1976 р. закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер–хімік–технолог.

У 1976—90 рр. працював на підприєствах міста Берегове Закарпатської області та Калуша. У 1990—
1991 рр. — голова виконкому Калуської міськради, у 1991—1994 рр. — перший заступник.

У 1994—2000 рр. — перший заступник голови Калуської райдержадміністрації.

У 2000—2002 рр. — начальник управління магістральних трубопроводів ВАТ «Оріон» (м. Калуш); віце–президент ЗАТ «Регіональне агентство економічного розвитку» (м. Івано–Франківськ).

Народний депутат IV і V скликань від блоку «Наша Україна».

До 2007 р. був членом Конгресу українських націоналістів.

Син відомого українського дисидента Олекси Гірника, який спалив себе на Чернечій горі в Каневі на знак протесту проти русифікації України.