Гайда, нардепи, в професуру

22.09.2010
Гайда, нардепи, в професуру

Дивні діла твої, Господе, творяться у тебе за спиною і перед твоїми очима, бо саме так богоподібно розташувався Дніпропетровський державний аграрний університет: з одного боку — один поважний храм, з іншого — ще поважніший, ніби створюючи ауру святості в цьому навчальному закладі. Якщо додати до цього ще й ауру недоторканності вузу, створювану поважними екс–прем’єрами, народними депутатами, головами фракцій та підкомітетів Верховної Ради України, віце–прем’єрами, заступниками міністрів, начальниками КРУ і просто людьми зі «свити з мантіями почесних докторів», то тут роками панує навчальний рай і Божа благодать для юних поколінь майбутніх аграріїв...

 

Кафедра, мов мед

В одній дніпропетровській газеті («Правий берег» №8, лютий 2010 р.) з’явилася публікація «Українська народна партія просить перевірити ректора агроуніверситету». У ній зазначено, що це є інформаційний запит Дніпропетровської обласної організації УНП до прокуратури Дніпропетровської області, обласного управління СБУ, Головного управління освіти і науки облдержадміністрації, народного депутата Юрiя Костенка. Чому такий «букет» владних установ? Теж ніби зрозуміло. Йдеться про те, що старшого викладача Дніпропетровського державного агроуніверситету Миколу Петренка, за його словами, переслідує керівництво цього ВНЗ: звільняє з посади, суд поновлює, знову звільнення, і знову судові перипетії. Така собі одіозна судова, а не наукова дискусія. А все через якісь антипатії керівника до підлеглого.

Звідси, як стверджують у газеті, напрошується й очевидний висновок: у навчальному закладі панують непрозора кадрова політика ректорату й ректора Анатолія Кобця, порушення бюджету, набувають стажу державні службовці з одержанням за нібито виконану роботу заробітної плати, виділенням коштів на оздоровлення... А саме тут і можлива корупція у зв’язку з дещо одіозним терміном сумісництва... на громадських засадах.

Як доказ саме такої корупційної ситуації на аграрній ниві, згадувалися кілька резонансних прізвищ. Ось лідер агроуніверситетської професорської кузні Іван Кириленко. Народний депутат, голова фракції БЮТ у Верховній Раді. У вільний від роботи час регулярно впродовж восьми років натхненно пiтніє в студентських аудиторіях у Дніпропетровську на 0,25 ставки професора кафедри менеджменту організацій. Ця скромна «четвертушка» науково «годує» його ще з 15 січня 2002 р. Тоді Іван Григорович надійно тримався і за аграрний міністерський портфель, і навіть виріс із нього, ставши першим віце–прем’єр–міністром із питань агропромислового комплексу. Тож наука йому, кандидату історичних наук, що не кажіть, була ой як потрібна. І він, сердешний, подався в агроуніверситет на наукові «заробітки».

Не відстають від лідера й інші «науковці» в державних кабінетах на профільному шляху до професорських висот. Наприклад, нинішній директор Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики України Олександр Демидов також «прописаний» при кафедрі сільськогосподарських машин. Ви зрозуміли, що чоловік мотається із Києва до студентської братії Дніпропетровська у вільний від роботи час із 1 вересня 2002 р.?

За цими «корифеями» сумісництва, як і годиться, в черзі до наукових висот вишикувалася ціла вервечка дер­жавних службовців: начальник КРУ в Дніпропетровській області Володимир Чайка та його бойова заступниця Людмила Іващенко. Вони теж просували науку в студентські голови на посадах 0,25 ставки доцентів кафедри фінансів. Він — з 1 вересня 2005 р., а вона — з 1 вересня 2003 р. Так зазначено в інформаційному запиті.

Для повноти висвітлення університетських досягнень слід «розсекретити» список аграрних здобувачів професорських мантій. Це екс–народний депутат від аграрної Синельниківщини, заступник мініс­тра Мінагрополітики Олек­сандр Шевченко, котрий також нібито чимось займався, одержуючи 0,25 ставки доцента кафедри аграрного бізнесу (надалі кафедри менеджменту організацій)... аж із 1 вересня 2003 р.

Народний депутат Юрій Литвин активно бореться з корупцією та беззаконням у всіх сферах суспільного життя, заадресувавши 16 депутатських запитів винятково Генпрокурору! Тому дещо відстав від працьовитих колег–сумісників. У параграфі 6 наказу № 592 від 2 квітня 2009 р., «закарлюченого» підписом пана Кобця, читаємо: «...кандидата економічних наук з 1 квітня 2009 р. прийняти на роботу на посаду доцента кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства на громадських засадах». Важко зрозуміти цю канцелярську абракадабру, де не зазначено, що нардеп працюватиме за сумісництвом, але підкреслено, що на громадських засадах. Значить, у штат, та ще й заднім числом? Та це дрібниця як для нардепівських апетитів.

Заступник голови Дніпропетровської обласної ради виконавчого апарату Микола Волосянко «служить» доцентом кафедри маркетингу. Державний службовець Херсонської облдержадміністрації, а в недавньому минулому — директор Дніпропетровської швейної фабрики Юрій Скірко — професор кафедри економічної теорії. І Волосянко, і Скірко роками числилися на громадських засадах і лише наказом №1290 від 18 червня 2008 р. звільнені у зв’язку «із заповненням суміщуваних посад штатними працівниками».

Сумiсництво як елемент корупцiї?

У параграфі першому наказу №1290 названо 45 прізвищ сумісників, яких вивільнено у зв’язку з заповненням їхніх посад штатними працівниками. Проте ми не знайшли там «почесних» сумісників Кириленка, Демидова, Шевченка, Чайки, Іващенко. Виходить, що на їхні посади конкурс не оголошувався, й вони у липні–серпні були платними сумісниками. Усі названі нами високопоставлені персони працювали та працюють за основним місцем роботи. А їхнє сумісництво є обнадійливим фінансово–науковим додатком у вигляді 0,25 ставок до професорсько–доцентських гастрольних мандрів. Миколі Петренку, викладачу з понад 30–річним стажем роботи в агроуніверситеті (нагородженого відзнакою «Знак пошани»), не знайшлося місця ні на посаді, ні за сумісництвом. Скоротили «у зв’язку з реформуванням», точніше, скороченням посади керівника виробничої практики студентів. Так вирішила вчена рада, на те вона і вчена, можливо, щоб «розчистити» трудовий шлях для чергових сумiсникiв.

Трудове законодавство, а саме постанова Кабміну України № 245 від 3 квітня 1993 р., ст. 102–1 Кодексу законів про працю України передбачають форму праці за сумісництвом. Юридичне визначення сумісництва — це виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи у вільний від основної роботи час. Не може вважатися сумісництвом робота без зайняття певної посади, що виконується епізодично, без регулярної оплати. Чітко й зрозуміло для чесного керівника.

А чи не конфліктують із законом наші вищезгадані сумісники? Нам удалося прочитати деякі цікаві накази по агроуніверситету, які не помічали ні КРУ, ні Мінагрополітики (та хто ж проти себе «копатиме» яму?). За наказом №1220 від 12 червня 2007 р. співробітникам науково–педагогічного складу надавалася щорічна відпустка за 2007 р. По кафедрі менеджменту організацій на 56 календарних днів — iз 2 липня по 27 серпня — з виплатою грошової допомоги на оздоровлення значиться професор І. Г. Кириленко як сумісник.

Або наказ №1493 від 20 липня 2007 р. Серед працівників, яким надано щорічну відпустку за 2007 р. із виплатою грошової винагороди на оздоровлення, знаходимо Олександра Демидова. Йому заплачено за 56 календарних днів — iз 2 липня по 27 серпня. Чому наказ від 20 липня, а виплата мусить виконуватися з 2 липня, ніхто пояснити не може.

Пан Демидов до 2009 р. проводив лабораторні заняття, консультації, «керував» курсовими проектами, «вів» дипломників заочного відділення на посаді 0,25 ставки доцента кафедри сільгоспмашин. У минулому навчальному році професор, напевне, перевтомився від спеки й опікувався лише дипломними проектами бакалаврів, спеціалістів, магістрів і готував до друку монографії про збирання картоплі, рекультивацію земель та деформування і руйнування середовищ. Плодючий науковець, бо встигав «новоспечений» професор і в міністерстві сад–виноград розсаджувати, і про агроуніверситет не забував.

Або наказ №1694 від 2 вересня 2008 р., де записано, що «нижчеперелічених осіб прийняти на роботу на посади науково–педагогічного складу, за контрактом на один навчальний рік із доплатою за стаж педагогічної роботи». У параграфі другому знаходимо О. О. Шевченка, кандидата сільгоспнаук, якого зараховано «з 1 вересня 2008 р. по 30 червня 2009 р. на роботу за сумісництвом на посаду доцента 0,25 ставки кафедри менеджменту організацій на громадських засадах». Ви звернули увагу на очевидну невідповідність: у преамбулі наказу мовиться про доплату за стаж педагогічної роботи, а пану Шевченку чомусь прописано на громадських засадах. Ця плутанина, мабуть, комусь надто потрібна. Адже при перевірках КРУ чи правоохоронних органів можна «списувати» ці різночитання як «неточності».

Терра iнкогнiта

Кимось із міністерських чи парламентських словоблудів придумано унікальну формулу беззаконня — сумісництво на громадських засадах. За поясненням завідувача кафедри сільськогосподарських машин агроуніверситету пана Головчука, той же Демидов навчальної роботи на кафедрі не вів ні як сумісник, ні на громадських засадах. За нього робили інші працівники ВНЗ. Напевне, і за парламентаріїв, і за інших науковців також діє подібна формула: комусь — стаж, а нам — фінансовий «багаж».

Заступник міністра Мінагрополітики Сергій Мельник так пояснює ці наукові лабіринти: «Щодо роботи Івана Кириленка та призначення йому грошової допомоги на оздоровлення як суміснику, встановлено, відповідно до наказу №26 від 15 січня 2002 р., був зарахований професором 0,25 ставки кафедри агробізнесу з окладом 98 гривень». Бідолаха, як він жив на такі гроші? І далі: «Наказом №1220 від 12 червня 2007 р. йому була визначена грошова допомога на оздоровлення, але, за поясненням головбуха Щабельської С. В., вона не була нарахована і не виплачена, тобто матеріальних збитків університету не було завдано. З 1 вересня 2007 р. Кириленко працює на громадських засадах і заробітної плати не одержує...». А чи одержував пан професор зарплату та матеріальну допомогу в 2003, 2004, 2005, 2006 роках, коли працював сумісником на кафедрі, міністерський чиновник чи то замовчує, чи робить вигляд, що не цікавився. Та й посилання на пояснення головбуха, а не на відомості виплати зарплати, такому високому міністерському чину якось не личить.

А ось заступник голови ГоловКРУ України М. Гордієнко говорить інакше: «Ревізією фінансово–господарської діяльності агроуніверситету за період із 1 квітня 2008 р. по 31 грудня 2009 р. встановлено, що з виплатою заробітної плати працювали сумісники... професор кафедри менеджменту організацій доктор економічних наук Кириленко та доцент кафедри сільськогосподарських машин, кандидат сільськогосподарських наук Демидов». Ревізія докопалась до зарплати сумісника Демидова і констатувала «безпідставне завищен­ня посадового окладу та незаконну виплату допомоги на оздоровлення», які нібито київський сумісник погасив повністю. Але номера рахунка чи квитанцій ревізори повідомити не змогли.

І вже зовсім невпопад звучать слова в офіційному документі ревізії: «Відповідно до наказів ректора, прийнято на роботу на громадських засадах за сумісництвом Шевченка О. О. з 1.09.2003 р., Чайку В. М. з 01.09.2005 р., Іващенко Л. А. з 01.09.2003 р. Перевіркою звітів по кафедрах, табелів робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати, відомості перерахування коштів на карткові рахунки Шевченка О. О., Чайки В. М., Іващенко Л. А. за відповідні періоди встановлено, що педагогічне навантаження на них не розраховувалося, табелювання робочого часу не здійснювалося, заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася...». Правда, фантастика? Чим же тоді займалися панове сумісники на своїх кафедрах, вибачте, обговорювали мильні серіали у вузькому колі педагогічних нероб?

Але ж КЗпП передбачає, що робота за сумісництвом базується винятково на трудовому договорі та є оплачуваною. Яким законом дозволяється практикувати норму праці на кафедрах... на громадських засадах? Як таке може бути? Щось тут від лукавого. Кого хочуть «закомпостувати» ревізори своїми поверховими перевірками та прикриттям своїх беззубих дій примітивними громадськими засадами? От вам і боротьба з корупцією, про яку безперестанно дзвонять у всі дзвони зі всіх владних амвонів.

Нинішній перший заступник голови ГоловКРУ пан Костюшко зізнався чесно, що використовуване в агроуніверситеті поняття «на громадських засадах» на сьогодні «законодавчо не врегульовано». Тобто все це є порушенням чинного законодавства, і ті керівники агроуніверситету як, наприклад, пан Анатолій Кобець, є його найпершими порушниками. Але чому ніхто не відповідає перед законом? Бо ж, за словами пана Костюшка, лишень «доручено поінформувати прокуратуру Дніпропетровської області». Хто нині на інформування того ж ГоловКРУ реагує без належного окрику?

Доки авторитетні києво–херсонські гастролери–сумісники «зализують» свої прорахунки та з усмішкою «віддуваються» від контролюючих органів, колишній керівник виробничої практики, старший викладач Микола Петренко готується до чергового судилища. У нього одна перспектива — змусити глухувату та підсліпувату українську бюрократію на всіх рівнях хоча б читати документи та робити передбачені законодавством висновки.

А пан ректор Анатолій Кобець і його патріотична команда підлеглих, активних уболівальників за честь і гідність університету, «прислухались» до вищезгаданої публікації, нашвидкуруч «прочитали» чинне законодавство про ЗМІ й виставили на кону — 100 тисяч гривень у судовому позові. Так, схоже, що вони ціну для своєї кишені знають! У державників — державний стимул! Правда, схоже, що ратаї честі та гідності не ознайомилися з відомим рішенням Верховного Суду України від 19 липня 2006 р., в якому визначено, що «... звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою на неправомірні дії іншої особи з метою захисту чи поновлення прав та законних інтересів, якщо цей орган наділений власними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей».

Наше вам з оселедцем

Своєю публікацією ми намагалися лише доповнити майбутні судові дебати, щоб вони та були пліднішими. До речі, ГоловКРУ ще в 2008 р. за два попередні роки нарахувало порушень у фінансово–господарській діяльності агроуніверситету на загальну суму 1 млн. 254 тис. 800 грн. Майже півтора мільйона... пішли на оселедці, як кажуть, на Озерці. А щодо можливої корупції, то Закон України «Про боротьбу з корупцією» чітко визначає: «Під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг». Хіба це не про агроуніверситет, його поважну клієнтуру сумісників та напрочуд бідового ректора вишу!? Дивні діла твої, Господе, творяться у тебе за спиною і перед твоїми очима...

Павло КРИГА
  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>