Олега Скрипку черкаські журналісти не відпускали й після прес-конференції. (Фото автора.)
«Вевешника» Олега Скрипку черкащани вважають своїм земляком. Кажуть: «Він хоч і народився у Мурманській області, але у нашому райцентрі Кам'янка донедавна мешкали його батьки». Такі твердження, звісно, звучать не дуже переконливо, зате свідчать про неабияку популярність рок-співака у Шевченковому краю. Отож, коли Олег Скрипка зі своїм сольним концертом завітав до Черкас, його прихильники були на сьомому небі від щастя й повністю окупували великий зал Палацу культури «Дружба народів».
«Сольник» пройшов на ура, рокер затягнув улюблену пісню про Галю, й зовсім новеньку — про Каліфорнію, віртуозно вигравав на баяні, трубі та гітарі, йому аплодували й писали записки. «Одних «Воплів Відоплясова» мені в творчості не вистачає, є потреба реалізувати себе і в сольному проекті», — так пояснив Скрипка новий поворот своєї творчості.
Ексцентричний екс-блондин здивував журналістів цікавими, приправленими гумором, відповідями на запитання, що не часто трапляється у співочій тусовці. Приміром, свій новий колір волосся Олег жартома назвав чорно-буро-малиновим i пояснив таке перефарбування потребою змін. А в тому, що музиканти «ВВ» вдарилися у сольні проекти, він не вбачає нічого поганого й каже, що прийшла межа зрілості, група стала професійнішою і розпочалася робота в іншому напрямі, зокрема у подальшому вдосконаленні техніки виконання, творчих експериментах. На його думку, це корисно для артиста й на імідж групи не впливає. Єдине, що заважає «ВВ», — так це проблеми, які виникають у моменти коригування графіка виступів гурту.
Ситуацію з рок-культурою в Україні Олег Скрипка назвав катастрофічною, якщо нічого не зміниться, на його думку, ми її втратимо повністю. Співак сподівається, що знайдуться сили, які посунуть шовінізм естради та дурного смаку, які тепер у нас панують, зокрема, він покладає надії на нове покоління.
Сам Скрипка у школі був відмінником, і його посилали на всі олімпіади, особливо з фізики та математики. Але паралельно юний музикант мав свою рок-групу, де грав на гітарі. На прес-конференції він пригадав, як одного разу в піонерській кімнаті, де проходили репетиції шкільного ВІА, так захопився грою на гітарі й гупанням ногами по барабану, що на ту «музику» прибіг директор школи. Але коли побачив, що це витворяє Скрипка, то залишив рокера у спокої: навіщо з відмінником сваритися?! Відомий рокер зізнався також, що у нього є задум видати альбом українських народних маловідомих пісень у власній обробці, а на своїх концертах хотів би бачити людей різних поколінь. Остання мрія Олега Скрипки в Черкасах збулася, бо в залі «Дружба» на його сольному концерті були й малі, й старі, і всі вони не жаліли долонь.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
