Олександр Медведько.
Менш ніж за два місяці добігає кінця п’ятирічна каденція Генерального прокурора Олександра Медведька. З усіх очільників Генпрокуратури в роки незалежності Олександр Іванович — єдиний, кому вдалося утриматися на цій посаді весь відведений Конституцією термін. Ще 3 листопада 2005 року народні депутати України 303 голосами затвердили його кандидатуру, подану до парламенту Президентом Ющенком. Одразу після обрання главою держави Віктора Януковича з’явилося чимало охочих посісти крісло Медведька, незважаючи на його «правильне», з точки зору нової влади, донецьке походження. Але ж і серед заступників Генерального вистачає уродженців Донбасу. Втім навесні нова влада неофіційно вирішила дати керманичу ГПУ відпрацювати свій термін повністю. Сам пан Медведько донедавна волів не коментувати тему своїх подальших перспектив та ймовірних наступників на посаді. Й лише зараз заявив пресі, що «розглядає можливість свого перепризначення на посаду Генпрокурора». Отож можна вважати, що й на Різницькій стартувала своя «передвиборча кампанія»?
«Кандидатів і охочих багато, — каже Генпрокурор про своїх можливих конкурентів. — Усе залежить від волі Президента, оскільки подання на призначення і звільнення Генпрокурора у нас вносить глава держави до парламенту».
Серед претендентів на цю посаду експерти називають першого заступника Генпрокурора Віктора Пшонку, заступника Генпрокурора (куратора Головного слідчого управління ГПУ) Рената Кузьміна і заступника глави адміністрації Президента, екс–Генпрокурора Геннадія Васильєва. Усі троє пройшли «донецькі університети».
Про свої наміри поборотися за другий термін Генпрокурор повідомив журналу «Профіль» акурат у день проведення кадрової колегії ГПУ, позавчора. Тож інформаційних приводів навколо власної особи та прикладів активної діяльності Різницької під його керівництвом Олександр Медведько створив чимало. Один реверанс, звісно, в бік преси, роль якої під час хай невеличкої, але передвиборчої кампанії, недооцінювати не варто: Генпрокурор суворо закликав підлеглих прокурорів «посилити захист журналістів від злочинних зазіхань».
Одразу статистика: цього року органами прокуратури порушено 7 кримінальних справ за фактами перешкоджання професійній діяльності журналістів, а ще 30 кримінальних справ перебувають в органах внутрішніх справ за загальнокримінальною лінією — йдеться про пограбування «акул пера» та інші злочини щодо них, не пов’язані з професійною діяльністю. Щодо резонансних справ, то пан Медведько запевняє, що слідство не затягує із передачею справи Пукача, обвинувачуваного у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, до суду. А от щодо нової справи — зникнення харківського журналіста Климентьєва, яку наразі розслідує МВС, то Генпрокурор обіцяє забрати її в колег із Богомольця, 10 до провадження слідчих ГПУ, якщо буде встановлено, що до злочину проти редактора газети «Новий стиль» причетні співробітники міліції.
А от справу «колядника» Ігоря Зварича (екс–голови Львівського апеляційного адміністративного суду) вже передано для розгляду по суті в Оболонський райсуд Києва. Нова влада, звісно, має бачити ефективність Генпрокуратури у боротьбі з корупцією. Тим більше що виявляти цю «гідру» у вищих ешелонах влади наказав Президент. І дарма що на Різницькій не бачать окремих зловживань нинішніх урядовців (одна схема придбання представницького «Кадиллаку» для МВС чого варта), але ж їхні окремі попередники з уряду Тимошенко якщо не в СІЗО, то в розшуку, й «поневіряються» десь за кордоном.
За словами пана Медведька, лише проти екс–міністра економіки Богдана Данилишина слідчими порушено три кримінальні справи (а не одна, як вважалося раніше), сума збитків за якими становить десятки мільйонів гривень. Іншу втікачку — екс–керівника Держказначейства — Тетяну Слюз обвинувачують у зловживанні службовим становищем. Звісно, політичний підтекст в арешті чиновників Тимошенко Генпрокурор рішуче відкидає.
Серед іншого Генпрокурор підтримав на колегії ініціативу заступника міністра МВС Василя Фаринника: відмінити практику передачі судами справ на додаткове розслідування. Адже в багатьох країнах світу немає такої практики повернення справ на дорозслідування. Водночас Генпрокурор закликав прокурорів бути менш «кровожерливими» — по можливості обирати саме заставу як запобіжний захід у справах про економічні злочини, а не арешт.
«Там, де є можливість застави, можливість повернення грошей, обирайте такий запобіжний захід. Ми більше зацікавлені, щоб людина відшкодовувала збитки, а не сиділа за рахунок держави», — пояснив Олександр Медведько.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
