Олег Скрипка, новий власник «Запорожця» Руслан Олексенко. Автор тюнінгу Барон Оберхаузен. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Засмаглий блондин у яскравій сорочці Олег Скрипка знає, як весело і з користю провести літо. З користю — це прочесати курортні райони в той час, як там скупчилися маси відпочивальників, готових на зароблені упродовж року гроші відпочити «як люди». «У нас зараз дуже навантажений графік. Зовсім не вдалося відпочити», — розповідає Скрипка «УМ». В один із таких вояжів, коли в голові пульсувало «У відпустку, у відпустку», музикант почав намугикувати якусь мелодію. З часом слова й мелодія почали оформлюватися у пісню. Так з’явилися композиція «Відпустка» й однойменний кліп на неї. Власне, презентація відео «Відпустки» відбулася 27 липня на каналі М1. Але після зйомок залишився реквізит: сачок, штучна пальма, надувний крокодил, папуга, мавпа та два ексклюзивнi пляжнi кабріолети марки «Запорожець». Один із «Запорожців» Скрипка вирішив виставити на продаж, а виручені гроші перерахувати на благодійні цілі. От вам «корисно і весело».
«Ми сповістили про аукціон в інтернеті, через мережу кав’ярень і ресторанів. Може, комусь захочеться мати в колекції це авто — кабріолет ручної роботи», — увечері в четвер музикант зібрав друзів і шанувальників на дніпровському пляжі в Києві. Людей було небагато, схоже, небагатьох зацікавив виставлений лот — смішний, пофарбований у жовто–блакитні кольори «Запорожець» без даху, із заниженими бортами. За нього Скрипка правив вісім тисяч гривень. Стартова ціна зросла в два кроки до 10 тисяч гривень, які запропонував симпатичний молодик, що перед цим прибув на моторній яхті із сюрреалістичним ім’ям Gala. У результаті авто дісталося йому — Руслану Олексенку, співзасновнику девелоперської компанії DEOL Partners. «Коли я дізнався, що захід матиме благодійне підґрунтя, мене це зацікавило. Адже наш клуб — Senator Club — давно займається благодійністю. Ми взяли шефство над дитячими будинками у Київській області. Тому перерахувати гроші для дитячого табору в Черкаській області — це продовження нашої справи», — розповів «УМ» мільйонер–благодійник і шанувальник творчості Олега Скрипки. Хоча відсутність конкурентів i неприховане бажання Олексенка віддати гроші за пошарпане авто скидалося на сплановану акцію. Згодом благодійник настільки розчулився, що замість 10 тисяч гривень віддав 20 тисяч, які отримає Дитячий історичний табір ім. Євгена Чикаленка, організований патріотичною ініціативою «Не будь байдужим!».
По закінченнi аукціону «ВВ» дали концерт на сцені просто на воді, після чого всі «вевешники», крім Олега, пішли у відпустку. «А я їду в тур в Америку. Моя відпустка, мабуть, буде наступного року», — звітує музикант. Звісно, адже наприкінці червня у Скрипчиній сім’ї народилася третя дитина — донька.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
