Вони говорять — ми не чуємо

21.07.2010
Вони говорять — ми не чуємо

(Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ)

Тарасові Аврахову, призначення якого першою спрогнозувала «УМ», дісталося в управління аж занадто роздуте «військо»: тисяча чотириста чоловік — не лише журналісти, що виробляють контент чотирьох державних радіоканалів, і радійники–техніки, а й симфонічний оркестр ще з кількома творчими колективами. Втім, який би не був кількісний склад державної радіоімперії, у неї майже не залишилося головного — частот, і дроти до «брехунця» у містах і селах дедалі більше обрізають. Тому навіть за великого бажання почути в Україні національного радіомовника дуже проблематично.

 

«Ера» на «Українському радіо» — як «Німецька хвиля» і «Бі–Бі–Сі»?

— Тарасе Григоровичу, у якій спосіб Національна радіокомпанія може отримати FM–частоти? Попередній керівник Держ­комтелерадіо, у підпорядкуванні якого перебуває НРКУ, Олег Наливайко ще в березні говорив про варіант перерозподілу вже виділеного частотного ресурсу державних ТРК у FM–діапазоні; нинішній голова Юрій Плаксюк пропонує об’єднати FM–мережі дванадцяти обласних мовників і вашу, щоб створити загальнонаціональну мережу.

— Давайте виходити з того, що частоти потрібні не тільки Національній радіокомпанії, а й державі, і владним інститутам, що її представляють, — також. На сьогодні маємо чітку і зрозумілу позицію, зокрема доручення віце–прем’єра Бориса Колесникова — про забезпечення Національної радіокомпанії частотним ефемівським ресурсом. Гірка іронія, але мовника справді повинні чути.

Що стосується використання ефемівського ресурсу обласних телерадіокомпаній, то про це багато говорять, але сказано далеко не все. Зокрема, ніхто не уточнює, яким має бути формат спільного життя на одній ефемівській частоті. Але навіть за позитивного розвитку подій це можуть бути лише тимчасові домовленості, адже принцип єдності сітки мовлення, адекватність контентного наповнення має зберігатися.

— Зараз «Українське радіо» ділить свою мережу з «Ерою». Цю приватну телерадіокомпанію ви свого часу очолювали і до останнього працювали у структурі медіахолдингу її власника Андрія Деркача. Юрій Плаксюк дотримується позиції, що «Еру» треба вивести з мережі Національного радіо (УР–2). Ваша позиція протилежна. Збоку багатьом видається, що ви лобіюєте інтереси не нинішнього роботодавця — держави, а колишнього.

— Давайте пробувати говорити правду — це складно, а інколи й боляче. А вона така: хіба у нас виникали проблеми з «Ерою»? Тут йдеться не про частоти, а про контент, який «Ера» виготовляє спільно з Національною радіокомпанією за договором про спільну діяльність. Результат цієї діяльності — достатньо професійний радіопродукт для НРКУ у єдиній сітці мовлення, а працівникам ще й виплачували додатковий заробіток. Наразі ми працюємо над тим, щоб зберегти вже досягнуту якість контенту, і хочемо, щоб люди, які вміють працювати, залишилися в ефірі державного радіо.

Я поставлю риторичне запитання: чи ні в кого не виникає бажання вивести з ефіру НРКУ «Бі–Бі–Сі», «Свободу» чи «Німецьку хвилю»?! Рішення стосовно присутності будь–якої з радіокомпаній у мережі Національного радіо може прийматися з огляду на те, наскільки органічно вона вписується у сітку мовлення, наскільки допомагає створити цілісний ефір і «підтягує» його.

— У березні на засіданні розширеної колегії Держкомтелерадіо Олег Наливайко заявляв, що не бачить ні фінансових, ні юридичних можливостей відновлювати дротове мовлення. Яка ваша позиція щодо потрібності–непотрібності такого «дідівського» способу розповсюдження радіоінформації?

— Ніхто не переймається тим, що суспільний мовник «Бі–Бі–Сі» — куди не кинь. Ця всесвітньо відома компанія підтримує аналогове мовлення, цифрове і супутникове, представлена в FM–мережах. Я переконаний, що в Україні звучання «Українського радіо» в FM–мережі не заперечує існування дротового мовлення. Немає різниці, яка система подачі сигналу використовується. Звичайно, є фінансовий бік справи. Але ми повинні відповідально ставитися до дротового радіо. Бо знищити — дурне діло не хитре — це можна зробити швидко і практично не докладаючи зусиль. І знищено вже багато чого. А який результат? Маємо Перший канал державного радіо, що говорить у FM–мережі у трьох обласних центрах і не має частоти на мовлення навіть у Києві. Показовою є й ситуація з радіоканалом «Культура». Так багато доводиться чути про необхідність нести вічні цінності до людей, про набридливу «попсу» в радіоефірі. Ми знаємо, що є «великих слів велика сила», але маємо радіоканал «Культура», який мало хто може почути.

Ринкові підходи

— Що ви будете кардинально змінювати, переформатовуючи державне радіо?

— Є закони ринку, які диктують певні правила. Тільки відформатовані канали можуть бути конкурентоспроможними. Якщо ми кажемо, що йдемо до суспільного мовлення, то маємо починати із змісту. Спочатку якісний контент, збалансоване інформаційне мовлення, тобто «скелет», а «м’ясо» у вигляді надбудови наросте. Бачимо Перший радіоканал суспільно–політичним, Другий, «Промінь», — музично–розважальним з обов’язковою «розмовною» складовою, «Культуру» та канал іномовлення — Всесвітню службу радіомовлення України.

— Уже оприлюднену відмову від авторських програм на дер­жавному радіо дехто розцінює як запровадження цензури. Зокрема, Володимир Яворівський упевнений, що його 20–хвилинного радіоефіру не буде через гостроту проблем, які він зачіпає.

— Якщо ми рухаємося у напрямку суспільного мовлення, то повинні розуміти, що у громадсько–політичних програмах мають бути факти і баланс коментарів, щоб слухач міг самостійно сформувати своє ставлення до почутого. Є стандарти журналістики і їх треба дотримуватися. І тому авторським програмам, які можуть бути на каналі «Культура», не місце на нашому Першому каналі.

— Як щодо офіціозу у відформатованому мовленні?

— Інформація є інформація, і вона має подаватися за прописаними канонами. І робота журналіста має залишатися поза категорією особистих уподобань.

Статус пенсіонера — не вирок

— Як відбуватиметься оптимізація Національної радіокомпанії? Як правило, у першу чергу скорочують пенсіонерів, зі складу НРКУ майже безболісно можна вивести творчі колективи.

— У НРКУ буде новий штатний розклад. Але не тому що механічно треба скоротити кількість працівників. Головне — оптимальний розподіл повноважень. Я не підходжу до вирішення питання кадрів за віковим цензом. Часом пенсіонери — якщо вони професіонали і Бог дав їм здоров’я та бажання працювати — мислять і рухаються швидше за молодих. Що робити з творчими колективами — рішення поки що не ухвалювали. «Передавлювати» ситуацію заради термінів, темпів та гучних заяв не буду. Еволюційний рух кращий за компанійщину і революції.

— У якому стані ваші апаратні й записуючі пристрої? Як фінансово забезпечити оновлення?

— Технічне оновлення розпочали попередники, є ухвалені документи, програми, але вони не виконуються, бо немає фінансування.

— Чи може Національна радіокомпанія хоча б частково покривати свої фінансові потреби — через надходження від реклами?

— Тут ми повертаємося до того, з чого починали. Якщо ми хочемо, щоб нормально розвивався національний мовник і заробляв кошти для себе, а точніше — для держави, і розвивався як самодостатній механізм, треба наступити на горло якимсь іншим мотивам і ухвалити рішення про виділення частотного ресурсу.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Тарас Аврахов, 44 роки

У 1988 р. закінчив філфак Київського педінституту ім. Горького за спеціальністю «Українська мова і література». Викладав у Києві в одній із середніх шкіл, потім у технікумі електронних приладів. Далі — редактор відділу журналу «Українська мова і література в школі». З травня 1993 по грудень 2000 року — редактор української версії газети «Киевские ведомости», заступник головного редактора. 2001—2002 р. — головний редактор, генеральний директор ТРК «Ера». 2002—2004 р.  — прес–секретар Прем’єр–міністра України Віктора Януковича, керівник прес–служби КМУ. Із травня 2004 року по червень 2010 року — голова правління ЗАТ «Інформаційно–видавнича група «ТелеграфЪ».

  • Державі потрібна медійна зброя

    Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>

  • Як не зробити з суспільного мовлення кінобудку?

    Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>

  • Микола Томенко: Політичні ток–шоу — маніпулятивні передвиборчі проекти

    Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>

  • Наталія Лигачова: Ситуація з журналістикою гірша, ніж була при Кучмі

    Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>

  • Юрій Стець: Мій фінансовий стан дозволяє співпрацювати з телеканалом без винагород

    Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>

  • Мовне питання — не просто мовне...

    Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>