55 млн. тонн аміаку — багато чи мало...

Дев’ятого червня ц. р. українське Держпідприємство «Укрхімтрансаміак» відзначило важливу подію у своїй трудовій історії. Відтоді, коли почали експлуатувати магістральний аміакопровід «Тольятті—Горлівка—Одеса», на ВАТ «Одеський припортовий завод» було транспортовано 55 мільйонів тонн рідкого аміаку. Це — серйозний рубіж, результат ефективного керівництва підприємством, вагоме досягнення топ–менеджменту компанії, яка сьогодні демонструє високий професіоналізм, бездоганну технічну, екологічну і виробничу культуру, а також плоди напруженої і злагодженої праці ітеерівців і робочих.

Аміакопровід «Тольятті—Горлівка—Одеса» був одним із найбільших стратегічних об’єктів радянського уряду і реалізовувся за фінансової участі американського мільярдера, який особисто знав Леніна, Арнанда Хаммера. У 1975 році — тоді я працював на аміачному виробництві дніпродзержинського ВО «Азот» — вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про будівництво магістрального аміакопроводу «Тольятті—Горлівка—Григорівський лиман». Це унікальний за своїм технічним рішенням та призначенням об’єкт, що практично залишився таким і на сьогодні. Аміакопроводи — доволі рідкісна технічна споруда в практиці світової індустрії. Досить сказати, що вони, крім України, функціонують лише в чотирьох країнах — США, Канаді, Мексиці та Франції.

Аміачний трубопровід «Тольятті—Горлівка—Одеса» повністю було введено в експлуатацію в 1981 році. Основним його завданням було транспортування рідкого аміаку до Одеського припортового заводу на експорт. Довжина аміакопроводу територією Росії становить близько 1396 кілометрів, а територією України — 1018 кілометрів. Технічні характеристики аміако­проводу вражають навідь західних експертів. Труба могла перекачувати 2,52 мільйона тонн аміку щорічно, або 7,5 залізничної цистерни на годину.

Після набуття Україною незалежності, з метою координувати дії та ввести єдину технічну політику, уряд України своїм рішенням (від 22 травня 2001 року) об’єднав розрізнені структури в цілісний промисловий об’єкт. Так, на базі ліквідованих ЗП «Укрзовнішхімпром», МДП «Трансаміак» і ПГУ «Трансаміак» було створено Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак». Нині це підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, плідно співпрацюючи з іноземними виробниками аміаку, трейдерами, судновласниками. Серед основних зарубіжних партнерів — найвпливовіші компанії Швейцарії, Франції, США, Росії та ін.

Непростим випробуванням для підприємства, як і для всієї хімічної промисловості в цілому, стала світова економічна криза. Дуже різко «просіли» ринки аміаку, селітри і карбаміду, підприємства–виробники азотних мінеральних добрив Росії та України, що виробляють аміак як для переробки його на добрива, так і на експорт. Як наслідок, почалося стрімке зниження об’ємів експортних операцій виробників–азотників у Росії та Україні: зниження об’ємів поставок аміаку на експорт було зафіксовано на рівні приблизно 30%.

Для українських підприємств ситуація виявилася ще більш критичною, ніж в інших країнах. Найбільш не вигідні газові угоди з Росією призвели до того, що виробництво товарного аміаку на українських підприємствах стало нерентабельним. Буквально на очах почав зникати найбільший гравець світового ринку аміаку — Україна, частка якої раніше становила 8%.

Нині наша держава втратила позиції важливого постачальника аміаку на зовнішньому ринку. Хімічні підприємства товарний аміак майже не виробляють. За 2009 рік об’єм українського експортного аміаку, відтранспортованого аміакопроводом, знизився до 141,3 тисячі тонн. Це — смішні цифри порівняно з минулими роками, коли Україна продавала в середньому близько 1,5 млн. тонн на рік, заробляючи 100 млн. доларів щорічно. Зараз такі суми поповнюють державні скарбнички інших країн.

Усі ці негативні тенденції внесли свої корективи у стан «Укрхімтрансаміаку» в цілому. Однак стабільність удалося зберегти. У першу чергу завдяки тому, що керівництво підприємства на чолі з його директором Віктором Бондіком вжили екстрені й своєчасні заходи реагування, а саме: було проведено ретельний аналіз фінансово–економічного стану підприємства і технічного стану магістрального аміакопроводу. Крім того, вжито заходів у частині ведення збалансованої технічної політики, що забезпечує безпечну, безперебійну і надійну роботу аміакопроводу і виконання міжнародних зобов’язань із транзиту аміаку.

Завдяки реалізації Комплексної та Галузевої програм колектив УДП «Укрхімтрансаміак» не тільки зміг тримати магістральний аміако­провід у робочому стані, а й забезпечити безпечне перекачування та збільшити пропускну здатність трубопроводу на 355 тонн на годину.

Микола ЯНКОВСЬКИЙ,
заступник голови Комітету з промислової продукції та регуляторної політики Верховної Ради України