Неспасенне Спаське,

23.04.2004
Неспасенне Спаське,

Обурені люди намагаються довести очевидне: «Своєю землею ми маємо право розпоряджатися на власний розсуд». (Фото автора.)

      Спаське — село велике, однак у Новомосковському районі з ним завжди рахувалися не лише через це. Тамтешнє колективне господарство зазвичай міцно трималося на ногах, а місцевих мешканців вважали чи не найзаможнішими навіть у масштабах усієї Дніпропетровщини — принаймні про це яскраво свідчила кількість легкових автомобілів на душу населення. Секрет такого благополуччя пояснюється дуже просто — якихось 18 кілометрів від обласного центру ніколи не здавалися серйозною відстанню для того, щоб дбайливо вирощені на городах чи в теплицях огірки,  помідори вигідно продати на міських базарах.

 

Інвестиції в «колгосп»

      Навіть коли на початку 90-х сільське господарство повсюдно почало  сипатися і розпадатися, багатьом здавалося, що Спаське лиха доля обмине. Настільки серйозним здавався запас міцності. Та не так сталося, як гадалося. Згодом спаські катаклізми виявилися навіть бурхливішими, аніж у навколишніх селах. На що вже бувалий чоловік Пантелеймон Бут, котрий керував місцевим господарством років із тридцять, але й він на чільній позиції не втримався — тепер вправляється лише на 50 гектарах людських паїв. Такою ж незаздрісною виявилася і доля його наступника. Мимоволі склалося враження, що в цій чехарді з керівниками, яким відводили тут роль рятівників, кінця-краю не видно.

      Потихеньку в Спаському стали пробивати собі дорогу різні форми господарювання. На сьогодні, приміром, тут нараховується відразу 28 фермерів. Але завжди і місцевим мешканцям, і районній владі серед такого розмаїття хотілося бачити одного «месію», який би найбільшою мірою перебрав на себе функції колишнього колективного господарства з усією відповідальністю за стан і освіти, і культури, і соціальних питань, і всього того колгоспного порядку, при якому добре живеться, бо є в кого і що взяти.

      Варто пройтися по колись доглянутому центру села і наочно пересвідчитися в нагальності існуючих проблем. Облуплений Будинок культури, розтрощений паркан перед пам'ятником Тарасові Шевченку, навіки застиглі залізобетонні конструкції бозна-коли розпочатого будівництва універмагу. Про те, що робиться за селом, годі й говорити. Чисельні тваринницькі ферми розбиті, немов після бомбардування. Хто всьому цьому дасть лад?

      Кілька років тому в душах мешканців Спаського зажевріла довгождана надія. Ще б пак — з'явився інвестор, якого людям дуже хотілося бачити стратегічним. Назвалося підприємство гучно — агропромисловим комплексом «Спаський», хоч і мало те господарство статус звичайного товариства з обмеженою відповідальністю. Певну довіру вселяло й те, що інвестора уособлював Анатолій Гузенко, чоловік із місцевих, який раніше, щоправда, мав справи з промисловістю, а не сільським господарством.

      Як би там не було, агропромисловому комплексу дісталися відразу 4186 гектарів людських паїв. Для порівняння: друге за масштабами фермерське господарство Анатолія Гайворонського донедавна обробляло землі в 15 разів менше. Тим часом у районних владних інстанціях і навіть в обласних оновлений «Спаський» стали ставити мало не за взірець.

У пошуках нового голови

      Тож коли саме з цього господарства посипалися численні скарги, у тому числі й на ім'я Президента, це сприйняли, як грім серед ясного неба. Колективне незадоволення зводилося до одного — люди хочуть забрати зі «Спаського» свої паї, але угоди оренди достроково з ними розривати не бажають.

      «Свого часу на сходці Гузенко сказав прямо: «Хто куди хоче, туди і йдіть», — розказує 80-річна Марія Матющенко. — А люди кинулися до Гайворонського, Гузенко про свої колишні обіцянки забув і ні за що не хоче відпускати». Бабуся скаржилася, що два дні доводилося стояти в черзі, щоб перейти з паєм до іншого керівника, бо нинішній своїх зобов'язань, згідно з угодою про оренду, не виконував. «Одного разу я, інвалід першої групи, спробувала у нього три кілограми цукру попросити й отримала відкоша. Було б не так образливо, аби тут же, на моїх очах, він не виділив цілий мішок агроному. Краще стане чи не краще, але такої образи не забути. Тому ми з 90-річною сестрою й хочемо відійти до Гайворонського», — додає Марiя Матющенко.

      «За три роки з десяти пунктів угоди він виконав лише чотири, — констатує Раїса Сілівіна. — А з трьох ферм залишилася одна. Ми не господарі своєї землі». «Я теж хочу відійти від Гузенка, — так само категорично налаштована і вчителька Раїса Гайворонська. — Він уже декілька років нічого мені не виплачує. Та й взагалі до школи ставиться не дуже гарно. Я шукаю, де краще. Це ж моя земля, чи не правда?».

      Як стверджують люди, всерйоз змінити голову вони вирішили ще в січні, але той усіляко затягував час. То вже пізніше збагнули, що він таким чином прагнув будь-якою ціною відсіятися, щоб змусити всіх чекати до осені. От і засипали обурені люди скаргами численні інстанції. Коли нещодавно у Дніпропетровську проводила прийом громадян Тетяна Корнякова, голова Координаційного комітету боротьби з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України, без відвідувачів зі Спаського теж не обійшлося. І що ж? Тетяна Всеволодівна пообіцяла від свого імені направити листа на адресу голови Апеляційного суду Дніпропетровської області Володимира Віхрова з проханням без зволікань розглянути справи за позовами невдоволених пайовиків, яких уже нараховується 73. Загалом же бажаючих відокремитися від Гузенка, кажуть, набереться більше півтораста.

«Революція» з лотереєю

      Тим часом події в селі загострилися до краю. Напередодні Великодня тут скликали робочі збори працівників АПК «Спаський». Головною їх метою мало стати укладання нових договорів оренди у зв'язку з тим, що люди отримали державні акти на свою землю. Але тут пан Гузенко зробив справжній хід конем. З його ініціативи по селу поруч з оголошенням про збори вивісили умови... лотереї, учасником якої зможе стати кожен, хто продовжить попередні угоди оренди до 2007 року. Серед виграшів — телевізори, велосипеди, холодильники, пральні машини, бички, поросята і навіть ... шоколадки. Вельми цікава деталь: теперішні договори були укладені до 2005-го, і Гузенко розривати їх добровільно категорично не відмовлявся, незважаючи на численні протести з приводу невиконаних ним зобов'язань, мовляв, грошей немає. Тепер же на лотерею кошти знайшлися.

      Присутнє на зборах районне та обласне начальство вникати у такі деталі не стало — навпаки, всіляко прагнуло... виправдати Гузенка. Хоча у даному випадку головним суддею мав би стати ринок. Себто пайовики вільні у своєму виборі на користь того, хто й умови запропонує вигідніші, і виконуватиме їх ретельніше. І чим більше буде таких Гузенків чи Гайворонських, тим більше зростатиме конкуренція, яка завжди йшла лише на користь господарюванню. Коли ж влада намагається серед них обирати «своїх», вперто заплющуючи очі на їхні гріхи, на позитивні зрушення сподіватися не доводиться.

      Тож не дивно, що у багатьох господарствах Дніпропетровщини взаємостосунки між пайовиками та орендарем можна охарактеризувати одним словом — колотнеча. Отож і в Спаському не зроблено навіть найменшого зрушення щодо розв'язання конфліктної ситуації. Анатолій Гузенко категорично заявив, що розірве угоди оренди лише за рішенням суду, а про якісь кроки доброї волі з його боку не може бути й мови. Зневірені ж люди позиватися не квапляться, чекають, що їм допоможе хтось великий і сильний, тому лише знизують плечима — мовляв, ви ж знаєте, у чиїх руках наші суди.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>