Гра в рулетку

22.04.2004
Гра в рулетку

Хто урядовим обіцянкам повірить, той від них і збанкрутіє. (Фото Василя ГРИБА.)

      Після минулорічного зернового скандалу — глобальних «пошуків» продовольчого зерна у виконанні Генеральної прокуратури, що супроводжувалися капітальною атакою на «клятих експортерів», — майже рік Кабінет Міністрів і зернові торговці жили душа в душу.  Принаймні робили вигляд, що все в повному ажурі. Урядовці люб'язно вислуховували трейдерів і обіцяли допомогти усім, чим зможуть, а ті у відповідь запевняли журналістів, що все спокійно у Данському королівстві і брак якихось там 3-4 мільйонів тонн продовольчого зерна  (семимісячної потреби країни) — справжня дрібниця. А щоб взаємна любов не залишалася любов'ю на словах, восени минулого року її оформили на папері у вигляді меморандуму. Згідно з цим документом, зерноторгові компанії обіцяли завезти в країну достатню кількість продовольства, а урядовці в особі віце-прем'єра Івана Кириленка — створити режим максимального сприяння імпортним операціям. Але насправді під час підписання кожна зі сторін тримала свою дулю в кишені.

 

5353-тя надія трейдерів

      Першим імпортерів «кинув» уряд. З 1 січня, із набранням чинності закону про бюджет, вони не отримали продовження попереднього пільгового режиму на операції з зерном. Вносили зміни до основного фінансового документа на 2004 рік з ініціативи уряду і фракції Аграрної партії кілька разів, але з однаковим результатом — їх переслідує якась зла недоля. Таким чином основні компанії-імпортери досі не можуть законно скористатися механізмом повернення ПДВ при експорті сільгосппродукції і вексельною відстрочкою сплати цього податку. Точніше, закони є. Їх навіть три. Але виписані норми абсурдно суперечать одна одній. Наприклад, згідно з законом про держбюджет-2004, компанії не мають включати в квартальні податкові декларації суми експортного ПДВ, оскільки експортерам сільгосппродукції їх не повертають, і водночас, за законом про ПДВ, навпаки, повинні це робити. Таким чином, як би не вчинили бухгалтери зерноторговців, у будь-якому випадку вони опиняються у підвішеному стані, бо в будь-який момент можуть «придратися» податківці. Якщо не заявлять — не отримають повернення ПДВ, а значить, втратять 20 відсотків заробітку, на який розраховували. Якщо заявлять — цілком імовірно, що потраплять під санкції Податкової інспекції за неправомірний намір отримати цей податок. І в будь-якому випадку компанію можна звинуватити у неправильному заповненні декларації. Абсурд абсурдом, але досі не відомо, який із двох законів головний. А час звіту — 20 квітня — уже тю-тю, минув.

      Виправити ситуацію мав проект змін до бюджету авторства Катерини Ващук, зареєстрований під номером 1593. Його прийняли депутати, підписав Президент, але... вкралася так звана «технічна помилка»: із закону випали підприємства з іноземними інвестиціями. А саме вони переважно і є експортерами-імпортерами зерна. «Я хочу вибачитися перед зерновими компаніями, що так сталося. Закон повинен був бути прийнятий. Пішов закон той, що по стенограмі, де випали зернові компанії зі своїми преференціями», — розводив руками Іван Кириленко, клятвено обіцявши, що у вівторок (той, що минув) приймуть нові зміни до закону про бюджет під номером 5353, які нарешті — через чотири місяці — відновлять режим максимального сприяння у передноворічному варіанті й усунуть законодавчу суперечність. «Те, що записали в меморандумі, ми повинні виконати. Не можна підводити людей», — зазначив при цьому головний аграрій від влади. Проте у вівторок депутати зосередилися на ратифікації створення Єдиного економічного простору, подіях у Мукачеві, тож до зерна руки не дійшли. І знову трейдери в прольоті. Бо навіть якщо закон приймуть, знадобиться час, щоб його підписав Президент. Та й немає жодних гарантій, що його схвалять у правильній, обіцяній віце-прем'єром редакції.

2:0 на користь уряду

      Паралельно у зерновиків виникли інші труднощі. Наївно повіривши запевнянням чиновників, що із законодавством усе буде гаразд, більшість компаній самовіддано імпортувала дорогу, переважно казахську і російську пшеницю. За даними Державної митної служби, з нового року в Україну в'їхало близько 500 тисяч тонн зерна. Та от халепа! Ось уже четвертий місяць, як у компаній виникли проблеми зі збутом цього продовольства. Як уже повідомляла «УМ», невикупленими залишаються... якраз 500 тисяч тонн. Напруга зростає. «Зерно не купують 3-4 місяці. Треба знайти можливість кредитування, щоб області викупили по 15 тисяч тонн зерна», — повідомив позавчора генеральний директор Української зернової асоціації Володимир Клименко.

      А ціни тим часом падають, отож для імпортерів зростає ризик продавати пшеницю дешевше, ніж вона того коштувала, а відтак «влетіти» по повній програмі. «Зараз ціна «підсіла»: 1230-1240 гривень коштують останні партії. Це неприродне явище. Але воно є», — повідомив Кириленко, зазначивши, що раніше пшеницю купували по 1270-1350 гривень за тонну.

      Привертає увагу й інший  важливий момент. Якщо трейдери відчувають складнощі з попитом на зерно, то з Держкомрезерву, який активно торгує борошном, таких скарг не надходить. Саме через його інтервенції держава грає на пониження цін, що неабияк важливо у рік виборів — маєте і заробіток, і стабільність на ринку. Так, зокрема, борошно вищого гатунку державні підприємства продають по 1814 гривень за тонну, першосортне — по 1605 гривень, другого сорту — по 1410 гривень. Із пшениці за 1300 ви такого не змелете... «Це — політика. Держрезерв намагається заробити на борошні гроші, щоб потім купити зерно. Зараз борошно коштує 2 тисячі гривень, а пшениця буде уполовину дешевшою, по 550-600 гривень, тож у нього буде навар для того, щоб купити більшу кількість зерна», — пояснюють оператори ринку.

      За повідомленням АПК-інформ, таким чином Держрезерв планує реалізувати протягом року 500 тисяч тонн борошна, виробництво якого його підприємства планують збільшити у 2,5-3 рази — до 600-650 тисяч тонн. Тобто «державні засіки», по суті, стали ще одним і чи не найголовнішим конкурентом зернових компаній. А кого у такому випадку підтримуватиме уряд? Ну звичайно ж, не імпортерів, які свою місію вже виконали. «Судячи з того, як Держрезерв реалізує борошно, мені аж не по собі. Можна не встигнути реалізувати ті обсяги зерна. Як же тоді гроші накопичувати?» — сказав Іван Кириленко у розмові з журналістами в п'ятницю, щоправда пообіцявши «ситуацію витримувати», щоб іще більше не підрізати ціну й не зруйнувати ринок.

      «Держрезерв може собі дозволити продавати борошно на 100 гривень нижче, ніж інші, — пояснюють принцип роботи «державних засіків» зерноторговці. — Він знижує ціну на 100 гривень, усі до цього пристосовуються, і хлібозаводи розгубилися: навіщо їм купувати дороге зерно про запас, якщо воно через два-три місяці буде по 300-400 гривень?» От і виходить, що спочатку держава продає своє продовольство, а вже потім перейматиметься запасами комерційних компаній. Бо чиновники вірять: якщо зерно завезли, то воно вже нікуди не дінеться.

Казахстан — Україна — Туреччина — транзит

      Проте зернотрейдери розмірковують інакше — їм нарешті урвався терпець, тож настала пора «відігратися» за всі попередні провали і прорахунки. Імпортери більше не збираються спускати ситуацію на гальмах, а обіцяють повернути пшеницю назад, за кордон, якщо її найближчим часом не викуплять переробні підприємства за рахунок регіональних бюджетів. «Низка компаній уже планує вивозити зерно», — повідомив позавчора останнім часом дуже лояльний до влади Володимир Клименко. При цьому, за його словами, зерноторговці думають не про те, щоб заробити, а рятуються від збитків. «Аби вивезти і вийти на нуль», — відзначив пан Клименко. Він каже, що вже є низка замовлень із Туреччини та Румунії, а недолуге внесення змін до бюджету під номером 1593 в одному таки зіграло на руку імпортерам — дозволило експортувати імпортовану раніше пшеницю.

      Представники інших компаній стверджують, що процес пішов повним ходом з 1 квітня, одразу, коли стало відомо, що вексельна схема таки не працюватиме. «Трейдери зразу цей процес уловили. Коли заборонили вексельний розрахунок, вони переоформили дорожнi  документи  і вже транзитом пропускають зерно через наші порти в інші країни», — за словами співрозмовника «УМ», у квітні в Одесу мали прийти 4 кораблі з продовольством, проте жоден з них так і не причалив до українського берега. «Уже ціла низка кораблів поїхала. Один корабель на 50 тисяч тонн поїхав у Марокко, інший — казахський, на 15 тисяч тонн — пішов транзитом на Туреччину», — зазначають оператори ринку. Так що ситуація серйозно попахує смаженим.

      Постійні читачі «УМ» знають, що минулого року криза відбулася при перехідних залишках 1 мільйона 200 тисяч тонн зерна, а на час збирання залишилося взагалі всього 700 тисяч тонн продовольства. Цього року їх буде ще менше, раза у півтора, отож  накопиченого збіжжя якраз, щоб дожити до нового урожаю. Якщо врахувати, що Кримська Автономія під час квітневих заморозків втратила чимало озимини, а значить, липневого зерна буде мало-мало, за такої напруги поведінка власників отих багатостраждальних 500 тисяч тонн збіжжя виявиться визначальною. Адже Держрезерв хоч і має дещицю запасів, усі діри не закриє.

      «Дуже багато людей в областях самозаспокоїлися. Вони вважають, що можна купити зерно на місяць, щоб не брати в банку кредит, і через місяць це зерно буде. А ми кажемо, що може так вийти, що не буде», — застерігає Володимир Клименко. За підрахунками УЗА, рано ще трубити у фанфари про те, що ми доживемо до жнив без катаклізмів. По-перше, за підрахунками фахівців асоціації, країні бракує десь 250 тисяч тонн продовольства. По-друге, наявні запаси лежать украй нерівномірно, а перемістити їх з однієї області в іншу технічно непросто. Та й невідомо, чи буде таке «перекидання» ресурсів економічно вигідним для компаній.

      «Багато хто буде мудрувати, не стануть продавати пшеницю дешевше, собі на збиток», — пояснюють представники УЗА. Так, компанії, які мають власні млини, цілком можуть залишити дорогу, але якісну казахську пшеницю на той рік, для підсортування, оскільки очікується, що озимина дасть багато фуражу. Дехто, як уже зазначалося, спрямовує кораблі в інші країни. Дехто розраховує «продавити» уряд і таки домогтися, щоб ризики, пов'язані зі збутом недешевого зерна, впродовж найближчих трьох місяців лягли на регіональні бюджети.

      Отож якщо досі Кабмiн упевнено вів у рахунку 2:0 на свою користь, то тепер м'яч опинився на полі зернотрейдерів. Хоча самі зернові торговці схильні порівнювати цю гру з урядом не з футболом, а з «російською рулеткою». Комусь — бізнесу чи адміністраторам від влади — доведеться загинути смертю хоробрих. Тобто нарватися або на кризу, або на штрафні санкції, або на капітальні збитки.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>