Апокаліпсис дихає в потилицю

15.05.2010
Апокаліпсис дихає в потилицю

Олег Адаменко: «Забруднення планети досягло критичних меж». (Фото автора.)

Цивілізоване людство ніколи не скаржилося на брак прогнозів щодо кінця світу. На цю невмирущу тему не висловилися хіба що ліниві тубільні оракули. Зате які авторитети тут «засвітилися»: від Івана Богослова та Ностардамуса з їхніми апокаліптичними одкровеннями до Роланда Еммеріха, режисера резонансного фільму–катастрофи «2012».

Скінченність земної цивілізації мало хто піддає сумніву. Загадка лише в одному — коли і як? Невже в людства не залишилося шансів? Вони ще є, проте надто крихкі, переконують відомі українські вчені, академіки Олег Адаменко та Георгій Рудько — автори унікальної у всепланетарному масштабі праці «Землелогія», недавно виданої в Києві скромним накладом 750 примірників.

 

Цивілізовані варвари

— Олеже Максимовичу, — звертаюся до одного із «землелологів», котрий мешкає в Івано–Франківську, — ви теж не втрималися від пророцтв щодо земних перспектив?

— Із Георгієм Рудьком — моїм учнем, доктором геолого–мінералогічних, географічних та технічних наук, котрий нині очолює Державну комісію із запасів корисних копалин, — ми співпрацюємо тривалий час. Написати таку книгу теж задумали давно. Півдесятиліття збирали й узагальнювали матеріали цієї тематики. Назва «Землелогія» виникла десь рік тому. Існує землезнавство — географічна дисципліна, яка розглядає лише проблеми Земної кулі. Ми ж започаткували науковий напрям, що вивчає нашу планету в цілому як повноправного члена Сонячної системи і Галактики, бо у Всесвіті все взаємопов’язане і земні процеси залежать не тільки від внутрішніх, а й від космічних причин.

— Давайте відразу про найголовніше: коли кінець світу за вашими прогнозами?

— Вік нашої планети — близько 4,6 мільярда років. Сонце, без якого важко уявити життя на землі, світитиме ще зо 6 мільярдів років. Це — величезний ресурс. Отже, наші перспективи нібито дуже втішні. Та те, що ми витворяємо на Землі, може дуже швидко призвести до справдження найпохмуріших прогнозів. Якщо за найближчі 40–50 років людство стратегічно не змінить свою поведінку, спрямовану на підкорення природи, на нашій планеті розпочнуться незворотні процеси. Півстоліття — надто короткий проміжок часу, за який нам треба встигнути перейти до нової філософії життя. Ми тепер з’їдаємо та розтринькуємо ресурси, які належать майбутньому восьмому поколінню. Втрачено третину ґрунтового покриву Землі, вирубано 2/3 лісів, рослинний і тваринний світ утратив майже половину свого генетичного розмаїття. Забруднення планети досягло критичних меж. Навіть популярна нині теорія сталого розвитку не рятує ситуацію, бо її реалізація потребує величезних капіталовкладень для нейтралізації вже наявних техногенних наслідків. Земна цивілізація повинна йти іншим шляхом.

— Яким саме? Ви знаєте, як врятувати людство?

— Оскільки екологія не визнає кордонів, ми повинні перейти до якогось конфедеративного управління нашою планетою, своєрідного всесвітнього уряду чи транснаціонального центру керування Землею та її ресурсами. Розумію, що це — надважке завдання, особливо, зважаючи на всюдисущі суперечності національних інтересів. Але треба чітко усвідомити дію екологічних законів: якщо екосистему порушено на 1 відсоток, вона сама себе здатна відродити, якщо від 1 до 10 — повернення до попереднього стану можливе за титанічних зусиль. За десятивідсотковим рубежем людство вже не зможе нічого вдіяти — величезна кількість екосистем повністю вийде з ладу.

Загроз — як на мінному полі

— Створення світової держави — мрія космополітів. Ви належите до їх симпатиків?

— Який із мене космополіт! Я люблю свою Україну і не зміг би постійно жити в іншій державі, хоча за кордон, пропонуючи привабливі для вченого умови, запрошували неодноразово. Цікавитися проблемами всієї Землі змушує не тільки турбота про майбутнє людства, а й потреба спрогнозувати вплив планетарних процесів на екологію в Україні. Зсув широтних зон спричинить наступ степів на лісостепи, лісостепів — на Полісся. Почнуть зникати ліси. До цього треба бути готовим.

— Кліматичні зміни на Землі й далі погіршуватимуть середовище нашого існування?

— Це дуже суттєва загроза. Між іншим, на тлі глобального потепління виникатимуть періоди похолодання, подібні до минулої зими. Від танення гренландських льодовиків зменшуватиметься солоність Атлантичного океану, і холодна течія, що рухається під Гольфстрімом у протилежному напрямку, гальмуватиме потік теплих водяних мас. Тому Європа час від часу може відчувати брак звичного тепла. Схожа ситуація — біля Японських островів. І з цим нічого не вдієш. У своїй книзі ми узагальнили всі передові технології пом’якшення кліматичних наслідків на «самопочуття» планети, а також проаналізували загрози від землетрусів, вулканів і повільного тектонічного руху.

— Чим харчуватимуться прийдешні земляни, кількість яких невпинно зростає?

— Проблема якісної і в достатній кількості їжі вже давно актуальна. Якщо поглянути в майбутнє України, то воно оптимістичне. У нас — близько 36 мільйонів гектарів ріллі, тобто на кожного українця припадає по 0,7 гектара. Світова норма — 0,21 гектара. Ми маємо втричі більше, тому голоду в нас теоретично бути не може. Останнім часом у світі наростає проблема прісної води, і вона буде й далі загострюватися. Уже тепер розглядають можливості використання її запасів із льодовиків. Величезний резервуар прісної води — озеро Байкал.

— Мінерально–сировинні ресурси теж вичерпуються ударними темпами. Що людству світить з енергоносіями, які й далі є козирними картами у великій політиці?

— Щодо нафти, яка є визначальною у структурі енергоносіїв, то більше половини її світових запасів, як відомо, зосереджені в Перській затоці й оцінюються в межах 100—150 мільярдів тонн. Цих ресурсів, зважаючи на щорічне світове споживання близько 4 мільяр­дів тонн, вистачить щонайменше на чверть століття. Водночас швидкими темпами розвиватиметься альтернативна енергетика. До речі, резонансні газові угоди, недавно підписані з Росією, суттєво стримуватимуть її розвиток в Україні.

Станемо екогейцями?

— Якщо навіть уявити, що прозрілі земляни перестануть знущатися над матінкою природою, планетою почне вдало керувати конфедеративний уряд, то все одно залишаться ще зовнішні загрози.

— Залежність від космосу, передусім небезпека зіткнення з астероїдами, справді велика. Катастрофічних наслідків від їх падіння в історії Землі зафіксовано дуже багато. Приміром, наприкінці перського періоду з цієї причини вимерло 95 відсотків всього живого на нашій планеті. Учені, проаналізувавши кількість астропроблем і космічних ран на тілі Землі, вирахували ймовірність катастрофічного зіткнення з астероїдами в межах від 1:50 000 000 до 1:10 000. Ця біда може статися будь–коли. Добре, що вчені опрацьовують кілька перспективних способів боротьби з астероїдами, зокрема їх руйнацію за допомогою ракет, відхилення від орбіт тощо.

— За яким, на вашу думку, сценарієм розвиватимуться події на Землі упродовж ХХІ століття?

— Нині людство зорієнтовано на Програму сталого розвитку, розроблену й схвалену ООН. На жаль, ця програма не гарантує мобілізації ні дер­жавних еліт, ні тим паче широких мас населення на ухвалення радикальних рішень перед реальною загрозою для земної цивілізації. На наше переконання, першою і головною умовою виживання людства повинна стати нова екогейська (в перекладі з грецької — «дім» і «Земля») ідеологія, підкріплена духовністю. Одним із головних її постулатів має бути усвідомлення того, що людство согрішило перед Матір’ю–Біосферою і нащадками, допустивши екологічну кризу й перенаселення планети. Земляни не можуть співпрацювати з біосферою без покаяння і спокутування вини. Тільки повернувши біосферу до нормального функціонування, сучасні люди здатні забезпечити існування майбутніх поколінь. У книзі «Землелогія» ми виклали принципи, на основі яких має формуватися нове екогейське суспільство.

— Це щось схоже на нову релігію. Ви віруюча людина?

— Без духовності в людства точно немає майбутнього. У нашому постсоціалістичному суспільстві відроджується віра в Божественне начало. Я називаю його інформаційним полем Землі. Вочевидь і архангела Гавриїла, який явився Марії зі звісткою про народження спасителя людства, могло відрядити це інформаційне поле. І в образі старця, а не якогось зеленого чоловічка, аби не злякати Матір Божу. Енергетична субстанція таким чином перетворилася на матеріальну. Вища сила, хто б як її не називав, поза сумнівом, існує.

— То апокаліпсису можна уникнути?

— Думаю, що розум переможе. Навіть, якщо землянам доведеться поповнювати свої мінерально–сировинні ресурси за рахунок Місяця, Марса та інших планет Сонячної системи. Це цілком реально. Хоча розумніше навести лад на своїй Землі і жити тут довго та щасливо.

 

ОЦІНКИ

Юрій Стефаник,
професор, доктор технічних наук (Київ):

— Із великим задоволенням прочитав книгу «Землелогія». Вже давно мені не доводилося зустрічатися з таким коректним, ретельним та адекватним підбором інформації щодо космогонії, природних ресурсів, будови, розвитку та існування Землі. Потреба в появі такої галузі науки відчувалася вже давно. На жаль, протягом останніх десятиріч ніхто з наукової спільноти не наважився взятися за цю титанічну проблему. Вважаю, що авторам якнайкраще вдалося вирішити левову частку завдань щодо створення цієї передової галузі науки не тільки в масштабі України, а й — у всепланетарному.

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • Підкорене небо

    У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>