Де придбати взуття на Гоголя?

Ці збірники мають назву «Писемне слово на вулицях Дніпропетровська». Попри тематичну схожість, кожен із них усе ж вирізняється своїми особливостями: у першому, окрім численних ілюстрацій мовних ляпів, є ще й вельми корисні розділи «Правопис слів іншомовного походження», «Вживання великої літери», «Правопис складних слів» тощо, а в третьому, що складається відразу зі 120 сторінок, аналізуються незугарності не лише україномовні, а й російськомовні та англомовні.

Усе це стало результатом втілення в життя справді неординарного проекту, яким керує декан факультету української та іноземної філології і мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, кандидат філологічних наук, професор Ірина Попова.

Із ким ішов на війну Яценюк?

— Ірино Степанівно, відколи у вас з’явилося бажання ось так прискіпливо аналізувати все, що пишеться на наших вивісках?

— Власне кажучи, таке бажання було завжди, коли дивилася на те, де що написано. Які назви мають магазини, установи? Оскільки я цим займаюся професійно, то складається враження, що в якомусь тексті спочатку бачу помилки, а вже потім намагаюся зрозуміти зміст. Звісно, у такі тонкощі вникає не кожен. Але коли вникнути, стає справді і смішно і грішно. Наприклад, вивіска «Взуття на Гоголя». Дослівно її слід розуміти, що йдеться про взуття виключно для класика російської літератури.

Або взяти рекламний щит одного з недавніх кандидатів у президенти України Арсенія Яценюка «Іду на війну з корупцією». Справді — як хочете, так його і розумійте. Дослівно ж виходить, що Арсеній Петрович йде на якусь війну пліч–о–пліч із корупцією. Певна річ, автор цього тексту мав на увазі війну проти корупції — саме так слід висловлюватися правильно.

— І як бажання втілилося в дійсність?

— Майже чотири роки тому у Дніпропетровському національному університеті було створено обласний центр історії та розвитку української мови. Одним із напрямів його роботи став науковий проект, який ми до сьогодні втілюємо в життя. Ну а конкретним результатом наших спостережень стали три книжки, де ми офіційно зафіксували те, що побачили, помітили.

Усі ці помилки ми сфото­графували й опублікували з указанням адрес. Причому поряд зазначили, як має бути правильно. Отож, сподівалися на дієву реакцію.

— І що, реакція не забарилася?..

— Де там... Деякі помилки, на які ми вказували ще у 2007 році, залишаються дотепер.

Більше того, з’являється нова реклама, а мовні недоречності — з тієї самої серії. Наприклад, один із виробників м’ясопродукції розтиражував поряд з ілюстрацією своєї діяльності напис «Звиняйте, бананів нема». Це — фраза з вуличного анекдоту.

— І в стилі Сердючки. Може, вони Вєрку таким чином і копіювали з тим, щоб нетрадиційною подачею реклами привернути увагу потенційного споживача своєї продукції?

— Я вважаю, що мовлення, запропоноване Сердючкою, слід викорінити від початку і до кінця. Хто ж дбатиме про рівень культури української мови, як не ми, українці, наша держава?

Мова існує, розвивається за певними законами. І дотримання мовних норм є таким же закономірним явищем, як дотримання закону в будь–якій сфері.

Якими лезами голяться країни Західної Європи?

— Щодо мовних помилок, все зрозуміло. А як бути зі змістом? Часто–густо прочитаєш таке, що здоровим глуздом справді не збагнути ...

— Цьому ми теж приділили увагу особливу. І промовистих прикладів я можу навести хоч греблю ними гати. Наприклад, реклама «Леза для гоління країн Західної Європи». Коментарі потрібні?

Або ж автосервіс «Мельпомена». Хоча відомо, що Мельпомена є музою трагедії, а в переносному розумінні — театром.

Чи автозаправка «Фантом» — це слово означає привид, примару, ілюзію. Чи магазини одягу «Опіум» (опій — висушений молочний сік із недозрілих маківок, який є сильним наркотиком), «Амнезія» (така назва й узагалі означає ослаблення або втрату пам’яті внаслідок різних уражень головного мозку).

— І все ж викладене на папері має бути розрахованим на практичні кроки. Інакше ваша робота не матиме сенсу. Чи не так?

— З цим я повністю згодна. Тому практичні кроки ми робимо наполегливо й послідовно. Зокрема провели науково–практичний семінар для осіб, які мають бути у нашій роботі зацікавленими. Його слухачами стали і представники міської влади, і люди, які в нашому місті безпосередньо відповідають за рекламу. Який із цього результат? Усе ж доводиться говорити про усвідомлення того, що мова нині — не голов­не. Мовляв, для того ж господаря магазину головним є продати свій товар. У кращому випадку територію біля свого торговельного закладу приберуть, бо санітарна служба може оштрафувати. А з «Кожею на Титова» чи «Взуттям на Леніна» вони принаймні дискомфорту не відчувають.

Але не можна говорити, що наша думка нині ваги не має. Має, та ще й яку. Річ у тім, що при Дніпропетровському національному університеті віднедавна діє консультативний пункт. Його мета — допомогти бізнесменам і просто людям уникнути мовних помилок.

Скільки, приміром, виникає проблем через одну неправильну літеру у прізвищі чи імені в паспорті? З цього приводу ми видаємо спеціальні довідки, які є офіційним документом.

Окрім того, минулого року я разом зі своїми колегами Наталею Голіковою та Тетяною Шевченко видала науково–методичний посібник «Назви проїздів міста Дніпропетровська: погляд мовознавця». Тут ми зробили екскурс в історію топонімічної системи Дніпропетровська, проаналізували зміни обличчя міста протягом століть, що, певна річ, відбилося у наз­вах вулиць, зробили лінгвістичний аналіз назв сучасних. І, найголовніше, опублікували словник–довідник. До нього ввійшли всі вулиці Дніпропетровська без винятку — при цьому поряд із правильним написанням українською мовою подаємо і відповідник російською.

— Зроблено справді багато. Але життя на місці не стоїть. Як плануєте, так би мовити, розвивати тему надалі?

— Насамперед хочемо зробити ґрунтовний аналіз того, що вже зроблено для виправлення ситуації за «нашими» адресами. Ну і порівняти з іншим містом Дніпропетровщини, як–от Павлоград чи Кривий Ріг, чи з обласним центром України. Впевнена, що картина буде такою самою...