Новопризначений начальник обласної міліції Полтавщини Олександр Рудяк під час першого спілкування з пресою відмовився коментувати можливі кадрові зміни серед особового складу та окремі «гучні» справи, посилаючись на службову етику й необхідність глибше «зануритися» в ту чи іншу проблему. Полковник обіцяє не тягнути з попереднього місця роботи в Криму «спальний вагон» з кадрами, мовляв, вистачить місцевих перевірених фахівців (тим більше, що він є уродженцем Полтавщини і тут починав свій кар’єрний шлях в органах), запевняє, що не прикрашатиме статистику та не роздаватиме своїх візиток, щоб ними не «козиряли» перед інспекторами ДАІ.
Пан Рудяк також збирається поповнити бюджет міліції у цікавий спосіб: розпорядився підвищити тарифи на проживання у відомчому готелі, де зараз мешкає. Бо їх там не переглядали ще з 1996 року, хоча зарплата керівника такого рівня дозволяє платити за готельні зручності зовсім не «символічну» ціну. Начальник Главку також розмірковує, чи не відмовитися від власних претензій на компенсацію за більш ніж дворічне відлучення від роботи в міліції попереднім керівництвом МВС. За підрахунками Олександра Вікторовича, йдеться про суму 160 тисяч гривень.
Нагадаємо, що пан Рудяк запам’ятався у Криму місцевим «касетним скандалом»: нардеп Геннадій Москаль, що двічі очолював кримську міліцію, якось прокрутив аудіозапис, на якому депутат ВР Автономії з кримінальним минулим на прізвисько Меля нібито обговорював із тодішнім керманичем міліції півострова, а нині міністром внутрішніх справ Анатолієм Могильовим, на яку посаду призначити пана Рудяка. Останній став першим заступником начальника міліції Криму, а після звільнення нібито кермував автівкою одіозного кримського депутата.
Нині ж пан Рудяк каже, що і нардеп Москаль, і екс–міністр Луценко мали достатньо часу, щоб притягнути його до кримінальної відповідальності, якби мали для цього підстави. «Повірте, якби був реальний склад злочину, міністр Луценко загнав би простого полковника Рудяка за Можайські гори, — каже Олександр Вікторович. — А так це був звичайнісінький піар. Чому саме проти мене? Ми затримали серійного вбивцю, а потім прокуратура за поданням міліції звільнила його з–під варти».
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
