Поза конкуренцією

23.03.2010

Віталій МОХНАЧ

В активі українських спортсменів-інвалідів у Ванкувері — 19 медалей, із яких п’ять — золоті. (Фото Рейтер.)

Неприємний подарунок приготували в Києві спортивним героям напередодні їх повернення із X зимової Паралімпіади, яка позавчора завершилася у Ванкувері. Невідомі пограбували медіа–студію Національного паралімпійського комітету України, забравши звідти сервери з усією фото– та відеоінформацією, що надходила з олімпійської Канади, та обладнання для створення і монтажу фільмів. А матеріалів про переможний виступ наших спортсменів–інвалідів накопичилося вдосталь. Ледь не кожен день приносив у «синьо–жовту» скарбничку нагороди. Не залишилися без медалей наші співвітчизники і в останні дні змагань.

Заключний акорд зробила Олександра Кононова, яка здобула перемогу в лижному спринті (1 км), ставши триразовою чемпіонкою Ванкувера. Ще обов’язково слід виділити Олену Юрковську, яка в неділю виграла «срібло» в кілометровому спринті серед спортсменок з ураженням опорно–рухового апарату — це її 15–та (!) паралімпійська медаль у кар’єрі.

Загалом за десять днів змагань наші паралімпійці здобули 19 нагород, з яких п’ять — золотих, вісім — срібних та шість — бронзових. У традиційному «золотому» заліку українці посіли п’яту сходинку, а за «валовою» кількістю завойованих медалей — третє–четверте місця разом із господарями–канадцями.

Порівнюючи виступ наших спортсменів–інвалідів із Паралімпіадою чотирирічної давнини, у результатах можна помітити спад — у Турині–2006 наші співвітчизники 25 разів сходили на п’єдестал. Водночас урожай дорогоцінного металу представників Паралімпійського комітету України мимоволі змушує згадати цьогорічну медальну посуху «здорової» олімпійської збірної. І взагалі, завдяки чому — крім пострадянського гарту та сили духу — наші паралімпійці так часто виграють? Адже якщо говорити про ставлення держави до інвалідів узагалі, то за цим показником цивілізованості Україна далека і від Західної Європи, і від Америки.

По роз’яснення «УМ» звернулася до шефа місії НОК України у Ванкувері Ніни Уманець. За її словами, проводити паралелі між результатами паралімпійців і олімпійців — некоректно. «Успіх наших інвалідів не може нас не радувати, однак їхні досягнення обумовлені недостатнім рівнем конкуренції серед учасників Паралімпіади», — саме в цьому пані Уманець вбачає причини багатого ужинку українських спортсменів–інвалідів. Ніна Дмитрівна каже, що лише в Україні й Росії інваліди займаються спортом професійно. Звідси й випливає, що наші паралімпійці часом мають кращі умови для підготовки, ніж «головні» атлети», каже пані Уманець, нагадуючи, що в Євпаторії держава збудувала базу для інвалідів, куди інколи навідуються навіть професійні спортсмени. Крім того, нещодавно відкрилася «зимова» паралімпійська база в Карпатах. А «здоровий» НОК не має жодної власної бази, на що нарікає його президент Сергій Бубка.

Співрозмовниця висловила обурення тим, що в Україні дитячо–юнацькі школи ледь животіють, а державного фінансування ДЮСШ достатньо лише для мізерних зарплат тренерам — а потрібен же й інвентар, і оплата участі у змаганнях. «У таких умовах тренер абсолютно не зацікавлений у високих результатах своїх підопічних. Тож у країні склалася абсурдна ситуація, коли тренер залишає професійних атлетів і йде працювати з інвалідом. Адже тут конкуренція менша, і досягнути успіху, з яким прийде звання «заслуженого», — легше», — відкрила таємницю Ніна Уманець.

Варто додати, що преміальні українським паралімпійцям за медалі уряд Тимошенко обіцяв на тому ж рівні, що й здоровим спортсменам: 100, 70 і 50 тисяч доларів.