Гра в графіку

20.03.2010
Гра в графіку

Поціновувачі в галереї «Боттега» приглядаються до графіки Генрі Мура. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

Минулої весни найдорожчий художник у світі Деміен Херст привіз на персональну виставку в PinchukArtCentre три спін–машини, з допомогою яких можна було помалювати на сердечках, метеликах чи черепах. Для всіх бажаючих, а їх зібралося чи не пів–Києва, гуру contemporary art проводив майстер–клас як без особливих старань тиражувати графіку у стилі Херста. В круг машини художник закріплював великий аркуш паперу, де вже були контури малюнка, вмикав арт–апарат, круг починав набирати обертів, фарби розбризкувалися з різних боків і так за лічені секунди виходила графіка. Про розцяцьковані кольоровими бризками черепи у Києві встигли забути. І не згадали б по сьогодні, якби не виставка графіки відомих британських скульпторів із колекції Британської Ради — «Камінь, ножиці, папір», котру презентували у четвер у столичній галереї «Боттега». На ній передову позицію віддали трьом черепам Херста, які майже рік тому міг тиражувати чи не кожен українець.

 

Муза причаїлася в кокаїні Херста і в товстих пальцях Паолоцці

Виставку «Камінь, ножиці, папір» Британська Рада повозила по всьому Чорноморському регіону. До Києва графіка скульпторів приїхала зі Стамбула, а перед тим її експонували в Єревані. Британська Рада, міжнародна державна організація, що представляє Сполучене Королівство в галузі освіти і культури, з 1950–х років і по сьогодні збирає колекцію творів сучасного мистецтва британських митців. У її фондах понад 8 тисяч робіт, з яких куратори періодично компонують мандрівні виставки. Свого експозиційного приміщення Британська Рада не має, тому колекцію називає «Музеєм без стін». «Камінь, ножиці, папір», — невеличка частина робіт, але дуже знакова для Британської Ради. Адже саме з графіки відомих скульпторів почалося колекціонування.

«Я набагато краще знаю цих творців як скульпторів. Тут представлена лише їхня графіка. Маємо можливість спостерігати, як написання графічних робіт допомагає формувати їм скульптури, — каже на відкритті виставки викладач Камбервел Арт Коледжу Метью Франкс. — Сучасна британська скульптура переважно ґрунтується на концепціях. Якщо ми подивимося на роботи, які тут представлені, то побачимо, що графіка також вкорінена в ці концепції. Цікавим є те, що кожен із митців представляє собою певне кліше. Наприклад, Деміен Херст нюхає кокаїн, а пальці в Паолоцці схожі на сосиски. Цими ковбасками він малює відповідну графіку». До Києва Метью Франкс приїхав прочитати лекцію про сучасну британську скульптуру, тому не дивно, що він знає всі тонкощі, де беруть натхнення метри contemporary art.

Представник Британської Ради Пол Даблдей зазначив, що для виставки підібрали графіку найвідоміших скульпторів. Більшість митців цієї виставки «Камінь, ножиці, папір» представляла Британію на Венеційській бієнале в різні періоди. Це Генрі Мур, Ґілберт і Джордж, Едуардо Паолоцці, Аніш Капур, Деміен Херст, Лаям Ґіллік, Трейсі Емін, Вільям Тернбул, Баррі Фланаган і Майк Нельсон. На бієнале у Венеції не виставлялися лише Брюс МакЛін, Біл Вудров, Аня Галаччіо, Девід Шриґлі, Річард Дікон і Гейлі Ньюмен.

Вправляння на папері

В одному із залів «Боттеги» серед десятка графічних робіт стоїть екран, на якому нон–стоп показують скульптурні роботи представлених митців. У літаючих кораблях Паолоцці, бронзових торсах Мура, червоних стовпах Тернбула, попільнич­ці з недопалками Херста можна розгледіти концепцію, а в їхніх графічних роботах — ні. Директор Фундації «Центр сучасного мистецтва» Катерина Ботанова, яка співпрацює з Британською Радою, тонко натякає, що не варто у графіці вишукувати думки, які хотіли сказати скульптори. «Кожен художник починає творити з графіки, як музикант писати музику, награючи мелодію на піаніно. А чи є це сучасне мистецтво, ніхто не зможе дати точну відповідь, бо немає кон­кретних визначень, що це таке. Якщо з роботи зрозуміло, навіщо митець її створив, — це означає, що вона належить до мистецтва», — каже Ботанова.

Кожен із скульпторів, перед тим як виробити свій стиль, малює графіку. Аня Галаччіо зобразила зелене поле з кульбабами. Пізніше вона прославилася інсталяціями з використанням стовбурів повалених дерев. Предметом мистецтва Трейсі Емін є вона сама, тож не дивно, що її графічна робота має назву «Мої прекрасні ноги». Аніш Капур народився в Індії і, напевне, там підхопив написання офортів, які нагадують рентгенівські знімки думок, потоки енергій. Скульптури Річарда Дікона зроблені з матеріалів, що зазвичай асоціюються з промисловими і побутовими продуктами. Але спершу в нього були графічні будиночки у лісі, політ птахів у небі.

Український шаман кольору Тіберій Сільваші не дивується, що у відомих британських скульпторів стільки невідомої графіки. «Я теж її весь час малюю. Для мене це вправа перед початком роботи над великим полотном, — зізнається київський художник. — Я вдихаю повітря, затримую його внизу в животі. Це нагадує східну практику. Коли видихаю, повітря виходить зі звуком «ци». У цей час у руках тримаю пензля з фарбою. І поки звучить «ци», малюю графіку». Можливо, хтось із британських скульпторів теж не раз «цикав», творячи свої паперові шедеври.

 

ДО РЕЧІ

Фундація «Центр сучасного мистецтва», яка довгий час співпрацювала із Національним університетом «Києво–Могилянська академія», наприкінці минулого року перей­шла
у віртуальний режим роботи. Адміністрація «Могилянки» у зв’язку із закінченням угоди відмовилася надавати ЦСМ виставковий простір. Однак сontemporary art не вдалося виселити з Подолу. На днях Катя Ботанова, директорка Фундації, знайшла підвальне приміщення на вул. Щекавицькій, 34. Так що незабаром виставки, подібні до «Камінь, ножиці, папір» із колекції Британської Ради, експонуватимуть за постійною адресою ЦСМ, а не гостюватимуть по різних галереях Києва, як досі працювали популяризатори сучасного арту.

 

НЕЗАБАРОМ

Зірки KievFotoCom 2010

На осінь у Київ збираються зоряні американка, француженка і голландець

У столиці активно готуються до V Міжнародного фестивалю фотографії KievFotoCom 2010, який традиційно проходить у галереї «Ра» та в Центрі сучасного мистецтва «Совіарт» у жовтні–листопаді. Організатори оголосили, що цього року привезуть персональні виставки таких відомих фотографів, як француженка Надя Беркані, американка Бет Едвард та голландець Алекс Тен Напель. У фотографіях Беркані центральне місце відводиться тілу. Її цікавлять образи вигнання та переселення. Алекс працює з «Водними портретами». Бет Едвард без перебільшення можна вважати найреалізованішою у трійці вибраних. Її роботи містяться у колекціях дев’яти найбільших американських музеїв. Запрошені фотохудожники, які працюють у різних жанрах, даватимуть безкоштовні майстер–класи. Наприкінці фестивалю планують видати каталог з усіма проектами, що демонструватимуть на KievFotoCom 2010.