До найвидатніших представників української діаспори в колишній Югославії належить єпископ Діонізій Няраді. Він вивчив стількох студентів у семінаріях Львова, Ужгорода, Риму, особисто шукаючи для них кошти на навчання, що чи не вся міжвоєнна українська інтелігенція Югославії вважала себе його учнями. Він був єпископом Карпатської України у найдраматичніший момент історії краю. «Ніяк не можу забути той добрий і благий народ, веселий і відвертий, сильний, здоровий і бистрий, — казав він уже після поразки Карпатської України. — Цілий час думаю про них і завжди вони є перед моїми очима».

15 березня відзначатимемо 71–шу річницю постання незалежної Карпатської України. Уже відомо, що жінки й дівчата воювали за вільну Українську Державу в легіоні Українських Січових Стрільців (УСС), українських арміях періоду визвольних змагань 1917—1921 рр. (УГА та УНР), в Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії. Утім мало хто знає про участь українського жіноцтва у визвольних змаганнях у Карпатській Україні у 1938—1939 роках. І про жіночі відділи — так звану Жіночу Січ у структурі військового формування «Карпатська Січ».