Ворог під ковдрою цукор уминає

04.02.2010

Потрапити на вчорашнє засідання Кабміну виявилося непросто: всі під’їзди та підходи старанно заблокували представники всюдисущої Партії регіонів, які цього разу протестували проти недоліків пенсійного забезпечення урядом Юлії Тимошенко. У руках — креативні плакати на кшталт «Рік Тигрюлі: замість пенсій — дулі». Міліція, попри традиційну апатію до мітингуючих, цього разу явно нервувала: біля входу поставили додаткові металеві загорожі, а журналістські посвідчення перевіряли просто на вулиці.

 

Хто це таємно міняє цінники?

Утім пенсійна тема, як виявилося, вчора не надто хвилювала урядовців. Міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова стривожено заявила, що першу сотню мільйонів гривень уже перерахували і закликала пенсіонерів не хвилюватися: «Головне — не піддаватися паніці!». Мовляв, гроші будуть. Можливо, навіть вчасно.

Головна тема, над якою міркували вчора міністри, — як стримати зростання цін. Міністр економіки Богдан Данилишин зізнався: уряд таки помітив карколомне подорожчання цукру, молока, олії та вершкового масла. І, пам’ятаючи, що до виборів залишилися лічені дні, одразу ж надав цьому факту політичного підтексту. Завжди обережний в оцінках та м’який у висловлюваннях, учора пан Данилишин виступав, мов полум’яний трибун: викривав, таврував і погрожував.

За словами міністра, останнім часом найбільше зростання цін на продукти харчування зафіксовано в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях, що традиційно вважаються «біло–блакитними» (понад 20%), а також у Севастополі, Херсонській і Запорізькій областях (понад 30%). Утім пан Данилишин чомусь не згадав явно не підлегле Партії регіонів Тернопілля, де, за даними Держінспекції контролю за цінами, зафіксоване подорожчання найпоширеніших продуктів від 11 до 29,9%.

«Ціни, слухай мою команду!»

Але найбільш резонансним подорожчанням січня є, звичайно ж, зростання вартості цукру. І хоча аналітики прогнозували цю ситуацію ще торік, для уряду вона виявилася величезною несподіванкою. Міністр Данилишин побачив у цінниках на цукор факт політичної змови і заявив, що вона, звичайно ж, має політичний характер. Кілька разів Богдан Михайлович вжив слово «саботаж» — улюблене визначення свого начальника, Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, яке вона використовує одразу ж, тільки–но ситуація виходить з–під її контролю.

Данилишин навів три–чотири приклади, коли посередники, незважаючи на державне регулювання торговельної надбавки, у кілька разів перевищували її. Але так і не зміг відповісти на запитання, хто саме — влада чи бізнесмени — так радикально розхитують ринок. Як вважає міністр, саме цукром опозиційний кандидат Віктор Янукович вирішив боротися з Юлією Тимошенко між першим і другим туром виборів — «щоби одержати якісь дивіденди і звалити все на бездіяльність уряду». Але уряд, мовляв, не дасться, і невдовзі можна буде чекати на низку кримінальних справ.

«Торік ми зібрали вдосталь зерна, значить, цукор буде», — Данилишин у запалі дискусії чи то обмовився, чи то вирішив вразити всіх нетрадиційним підходом до проблеми. За його словами, жодного дефіциту продуктів в країні немає. «В Україні вироблено 1,3 млн. тонн цукру — і цього вистачає, аби всі, хто хотів купити цукор, міг це зробити в достатньому обсязі», — зробив міністр висновок, який цілковито розходиться із даними всіх без винятку аналітиків. Хоча би тому, що внутрішнє споживання цукру у нас становить близько 1,9 млн. тонн.

 

А ТИМ ЧАСОМ...
Не такі вони й кредитні, ці спілки!

Учора держава нарешті відреагувала на критичну ситуацію із кредитними спілками. Із залучених 4 млрд. гривень депозитів 1,6 мільярда належать до так званих проблемних. Тобто існує ризик, що їх не повернуть. За словами керівника Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Віктора Суслова, у критичному стані нині перебувають 33 кредитні спілки. Вже завтра комісія має намір анулювати ліцензії двох–трьох КС та кількох страхових компаній. Як відомо, у січні із реєстру вивели 16 спілок, а за підсумками минулого року — 89.

 

СЛОВО ЕКСПЕРТАМ
Урядовці наполегливо й успішно творили проблему

Часи, коли Україна виробляла цукру стільки, скільки треба для власних потреб або навіть на порядок більше, на жаль, залишилися в недалекому минулому. Причому, повернення до часів розквіту дуже малоймовірні. Нині математика проста: маємо дефіцит близько 500 тисяч тонн. Покрити його міг тільки імпорт. Із 260 тисяч тонн, які мали завезти торік, державний кордон перетнуло тільки 40 тисяч. Проблема — у незадовільному розподілі квот на імпорт цукру: компанії, які їх отримали, виявилися «кишеньковими» і неспроможними на такі масштабні торговельні операції. Або, можливо, не були зацікавлені в таких поставках.

Дії держави у такій непростій ситуації аналітики розцінюють як дуже сумбурні і неправильні. «Напередодні дефіцитного сезону держава розпродала всі запаси, потім довго не могла визначитись, які закупівлі застосовувати — заставні чи інтервенційні, кілька разів змінювала ціну і зрештою так і не змогла відновити резерви цукру», — каже керівник групи експертів «Українського клубу аграрного бізнесу» Володимир Лапа. Потім почалася тяганина з квотами. Відтак держава зробила все для того, аби ймовірний дефіцит цукру став не просто реальним, а й небезпечно гострим.

Нині ж уряд має насамперед визначатися із джерелами насичення ринку цукру та швидко перерозподілити квоти. Адміністративні ж заходи, про які завзято розповідав міністр Богдан Данилишин, можуть дати лише дуже короткотерміновий ефект: якщо змусити виробників продавати свою продукцію дешевше, то, враховуючи дефіцит, на цьому наживуться посередники. А, заганяючи адмініструванням хворобу вглиб, ми тільки спричинимо вибух цін через деякий, доволі стислий, термін. Утім долати цю проблему вже буде, мабуть, інший уряд.