Олімпіада з перших вуст

03.02.2010
Олімпіада з перших вуст

Мирослав Дутчак і Сергій Бубка демонструють єдність у бажанні виступити у Ванкувері успішно. (Фото Анни САВЧИК.)

Усього дев’ять днів залишається до відкриття ХХІ зимових Олімпійських ігор у Ванкувері. Офіційні проводи наших олімпійців до Канади відбудуться сьогодні ввечері в Українському домі. Щоправда, почесті в Києві отримають лише 11 спортсменів. Решта ж 36 уже перебувають по інший бік океану — або на місці майбутніх змагань, або в безпосередній близькості арен Британської Колумбії, проходячи акліматизацію в Північній Америці.

Днями наші представники зимових видів спорту розповіли про свою готовність до Ігор на зустрічі з пресою, організованій компанією супутникового телебачення Viasat.

 

Надії, мрії і реальність

«Звичайно, ми хотіли здобути більше ніж 47 ліцензій, — каже президент НОК України Сергій Бубка. — Меншою наша делегація була лише в норвезькому Ліллехаммері в 1994 році — 37 спортсменів. Але будемо сподіватися на «якість» олімпійців, які дадуть нам приводи для радощів».

Головний олімпієць країни розповів, що у Ванкувері функціонуватиме Українській дім, де — традиційно для Олімпіад — прийматимуть як наших співвітчизників, так і гостей. Запросили туди й президента МОК Жака Рогге, але на його візит навряд чи варто очікувати, адже Україна не відноситься до провідних держав у зимових видах. До того ж українська резиденція виявилася лише однією з кількох, які бельгієць відвідав у Пекіні–2008. «Не можемо ж ми так часто експлуатувати Рогге», — жартує Бубка.

Він розповів, що 11 лютого в Олімпійському селищі піднімуть український прапор, а 15–го відбудеться офіційний прийом нашої держави. Цікаво, що 11–го числа стяг піднімуть не лише в Ванкувері, а й в усіх обласних центрах України та в Криму на знак підтримки олімпійців.

Заступник міністра у справах сім’ї, молоді й спорту Мирослав Дутчак вважає, що чисельність української делегації на Іграх–2010 відображає реальний стан наших справ у зимових видах. Утім він зауважив:на представництво вплинули й особливості відбору, коли у складній системі кваліфікації інколи не могли розібратися навіть тренери.

Чиновник підтвердив позицію держави: кожен, хто завоював право виступити на Іграх, має ним скористатися. При цьому Мирослав Васильович виказав побажання до спортсменів, аби кожен із них показав у Канаді свій найкращий результат, адже Олімпіада — головний старт чотириріччя, а для декого — й усього життя. «Цільові програми підготовки, розраховані на чотири роки, повністю виконані», — звітує заступник міністра. Він додає, що найкращим підсумком виступу олімпійців були б, звичайно, медалі, водночас розуміє, що в зимових видах різне може трапитися, «це ж не плавання». Державний план на дорогоцінні метали Дутчак не розкриває, хоча й визнає, що кожній федерації поставили конкретні завдання.

Головні «бійці»

Не секрет, що чи не найбільші медальні сподівання у Ванкувері ми покладаємо на біатлоністів. На звітній зустрічі з журналістами президент Федерації біатлону, віце–президент НОК України Володимир Бринзак почувався в ролі іменинника, адже за кілька днів до цього його підопічний Сергій Седнєв здобув першу в сезоні медаль етапу Кубка світу — та ще й золоту. «Не можна сказати, що ми не чекали такого успіху, адже Сергій до цього посідав і третє, й четверте місця. Має шанси потрапляти на п’єдестал і Андрій Дериземля, але часто хлопцям чогось бракує», — фахівець налаштований позитивно.

Усі наші провідні «стріляючі лижники» ще з 29 січня перебувають в Олімпійському селищі в Уїстлері. Не обходиться без проблем, свідчить президент ФБУ: не всі нормально перенесли вакцинацію від грипу — Дериземля, Віта Семеренко й Оксана Хвостенко ще тривалий час відчували її наслідки. Утім Бринзак вірить, що злагоджена робота всіх відомств має принести збірникам винагороду у вигляді медалей.

Олімпіада — наші «Нью–Васюки»?

Невелика суперечка в колі спортсменів і фахівців виникла стосовно того, де ж краще готуватися до відповідальних змагань. Скажімо, уславлена київська фігуристка Олена Ляшенко вважає, що найзручніше спортсмени почуваються на рідній землі — й результати в таких випадках мають зрости. Їй спробувала заперечити наша перша призерка Олімпійських ігор 1994 року Валентина Цербе. У минулому біатлоністка, а нині депутат Тернопільської міської ради не вірить, що в Україні можуть створити гідні умови для високоякісної підготовки. Колегу підтримав і Володимир Бринзак: «Гадаю, таких умов, як у німецькому Обергофі, у нас не буде й за 20 років». Підсумком напівсерйозної дискусії став компроміс: у кожного виду — свої особливості, але підготовку за кордоном можна поєднувати зі зборами на батьківщині.

Багатьох здивувало запитання журналіста, який нагадав про висловлене ще в 2005 році бажання «спортивного» міністра Юрія Павленка організувати в Україні Олімпійські ігри. «Ви серйозно?» — перепитав із великими очима Бубка. І розповів, наскільки складний процес очікує претендентів на проведення таких масштабних змагань.

Виявляється, лише на організацію потрібно 2 млрд. дол., не беручи до уваги витрати на інфраструктуру. А в якому становищі в Україні спортивні об’єкти, мабуть, не варто й нагадувати — зайвий раз лише засмучуватися. Президент НОК повідомив, що недавно у Львівській області відкрили базу паралімпійської підготовки, й закликав державних мужів вкладати кошти у спортивну інфраструктуру. На думку Бубки, якщо ми рухатимемося в правильному напрямку, то через 20–30 років зможемо й замислитися про свою Олімпіаду. У цьому нам має суттєво допомогти досвід проведення міжнародних змагань, зокрема, чемпіонату Європи–2012 із футболу.

Телебачення — і старий, і молодий, і сміх і гріх

Великий резонанс викликало питання телевізійних трансляцій. В Україні стежити за олімпійськими подіями можна буде на каналі «Євроспорт» і Першому національному. Як завжди, бідне УТ–1 до останнього чекало допомоги від держави, й вона прийшла у вигляді 14 млн. грн. на права трансляції й роботу колективу на Іграх.

Директор творчого об’єд­нання «Спорт» Олена Степанищева розповіла, що до бригади увійшли десять журналістів, семеро з яких коментуватимуть змагання. Серед них троє представляють «стару гвардію» (сама Степанищева, Сергій Савелій і Валерій Костінов), а семеро — молоду генерацію. Пані Олені довелося захищатися від закидів стосовно якості коментарів на УТ — директорка ТО «Спорт» Першого національного пообіцяла, що до трансляцій обов’язково залучатимуть фахівців. За її словами, на канал хотіли запросити неназваного відомого коментатора, але фінансові можливості начебто не дозволили цього зробити.

До речі, на УТ можна буде побачити 14 матчів найпопулярнішого за рейтингами зимового виду спорту — хокею. Звуковий супровід забезпечуватиме футбольний коментатор Василь Полотай.

А от хто нас радуватиме цілодобовими передачами з Ванкувера, так це «Євроспорт». Регіональний директор каналу Вайні Долт повідомив, що «Євроспорт» представлятиме щоденно всі 13 годин змагань у прямому ефірі плюс численні повтори. Відбуватимуться всі події орієнтовно з дев’ятої години вечора за київським часом до десятої ранку наступного дня.

 

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Від імені спортсменів призерка Олімпіади–1994 Валентина Цербе попросила журналістів і чиновників не тиснути на олімпійців психологічно, адже зазвичай це негативно позначається на виступах.

Принагідно президент Федерації біатлону Володимир Бринзак розповів історію, як на етап Кубка світу в австрійському Хохфільцені прибули міністр Павленко й один зі спонсорів. Керівник ФБУ попросив гостей на зустрічі зі спортсменами перед стартом не згадувати про відповідальність і премії, аби не «завантажувати» їх зайвими думками. Утім гості не втрималися: Павленко розповів про великий фінансовий вклад держави в підготовку біатлоністів, а спонсор пообіцяв солідні призові. У підсумку спортсмени розхвилювалися, і наступного дня наша чоловіча естафетна команда показала найгірший результат за сезон, фінішувавши 20–ю...