Дорога редакціє, хочу висловити свої думки стосовно того, як удалося Ю.Тимошенко «зіграти» на національних та ностальгійних почуттях. Як зазначають спеціалісти з електоральної психології, рядовий виборець зовсім не є витонченим читачем політичних текстів. Більше того, у нього, як правило, немає жодного бажання читати їх. Він бере лише верхній шар інформації, причому підпорядковує її своїй логіці, своїм уявленням про те, що намагається йому сповістити політик. Дуже часто виборець і зовсім не сприймає послання політичного кандидата, а будує його образ з «уривків» інформації, яку він сприймає на емоційно–почуттєвому рівні.
Наскільки раціональний вибір окремого виборця? Голосує український електорату «серцем» чи «розумом»?
Відомо, що переважна більшість електорату Ю.Тимошенко — жінки. Їх важко переконати у неправдивості слів Тимошенко, непослідовності її дій. Тому що у свідомості «спрацювала» установка, що жінки–лідери готові реально, щиро і чесно захищати свободу і безпеку своїх народів, оскільки існує стереотип, що жінка більш моральна, більш націлена на співпрацю, на вищі етичні, християнські цінності, ніж чоловік. Цими моральними установками і скористалась Тимошенко чи її політтехнологи, формуючи її образ.
Цей образ — відверта спекуляція на національних символах — коса довкола голови, національне вбрання, коли вона одягається, як акторка на сцену, а також спрощена мова. Ясна річ, це не природний її стан, але привертає на бік Тимошенко мешканців із містечок та сіл.
Укорінений образ ображеної чоловіками (сильними та цинічними) перегукується з особистими мотивами «знедолених жінок», що живуть в селах, багато працюють, однак недооцінені. Вони багато працюють, мають, на їхню думку, малопомітні результати і на додачу ще й такі соціальні проблеми, як насильство в сім’ях, алкоголізм чоловічого населення тощо. Тобто, як і більшість жінок із сіл, так і Тимошенко об’єднує той факт, що всі вони кладуть на вівтар успіху і благ «жіноче щастя». Тимошенко маніпулює комплексом «жертви», що чудово прослідковується і в «мильних» серіалах, які безперервно ідуть на телебаченні і які дивиться багато жінок. Тут використовується механізм психологічного захисту — ідентифікація з особистістю і переживання чужого успіху, чужого життя як свого.
Більшість жінок, які за перебудову від патріархату до біархату, спостерігають за діями Тимошенко, аби хоча б ілюзорно врівноважити чоловіче головування, свавілля тощо. Популістські лозунги — все і сьогодні (виплати пенсій і заощаджень, боротьба з олігархами, будучи сама олігархом, підкреслення, що вона жінка і бореться з чоловіками) — роблять Тимошенко в очах мало не героїнею, незважаючи на те, що це ілюзія. Цьому сприяють ЗМІ, бо інформація подається однобічно, і люди, за браком критичного мислення, приймають все за правду.
Спрацьовує механізм соціальної перцепції — ідентифікація, коли люди обирають із зовнішнього світу образ для наслідування, з яким вони себе ототожнюють. Якщо загалом вона дискредитувала себе в очах української громадськості через непослідовність, нещирість, непрофесіоналізм своїх дій, то образ сільської жінки, одягненої у плаття сталінського періоду, дає можливість спекулювати на почуттях.
Минає 27 рокiв, коли в карцерi табору ВС–389/36 Пермської областi в нiч iз З на 4 вересня помер Василь Стус, вдруге арештований у травнi 1980 року i засуджений до десятирiчного ув’язнення та п’яти рокiв заслання. Незважаючи на протести і вiдмови Стуса, на судi був присутнiй призначений КДБ захисником адвокат Медведчук, який у своїй промовi сказав, що всi злочини Стуса заслуговують на покарання... >>
Постать Віктора Ющенка не є такою невиразною та мілкою, як багато хто з нас намостився малювати (будьте певні — фарбів і пензлів вороженьки готові надати «безкоштовно»). >>
Я одержав цей лист як відгук на мої публікації в «Україні молодій». Прошу редакцію газети надрукувати принаймні скорочений варіант цього послання від товариша–політв’язня.
Степан Хмара.
Шановний Степане Ільковичу, з глибокою вдячністю сприйняв я вашу принципову громадянську позицію стосовно посягання Ю. Тимошенко (особливо небезпечної політичної шахрайки) на найвищу посаду в державі. >>
Вичерпавши всі можливі засоби достукатися до Вашого «червоного серця», звертаюся ось таким чином - через газету «Україна молода». Сподіваюся, що хоч так Ви, нарешті, отримаєте моє «дружнєє посланіє». >>
Юлія Володимирівна Тимошенко стала свідомою українкою, коли була вимушена відмежуватися від опального Лазаренка - швидко вивчила українську мову, організувала партію «Батьківщина», продемонструвавши свої здібност та енергію. >>
