Київський хамелеон

Етапи «реінкарнації»

Як і багато українських політиків, Прем’єр–міністр та кандидат у президенти покладається у підтриманні бойового духу на ворожок та екстрасенсів, які пророкують на ТБ. Кілька років тому один такий містик, порівнявши роки народження, типи особистостей та інші їхні деталі, зробив висновок про те, що Тимошенко і так підозрювала з часу випуску на екран фільму «Евіта» у 1996 році.

«Їй сказали, що вона — реінкарнація Еви Перон», — каже Дмитро Видрін, котрий був радником Тимошенко близько десяти років. «І вона вірить у це. Вона робить такі припущення у колі близьких людей. Вона її копіює свідомо і підсвідомо». Старанно розроблений гардероб, що змінюється з калейдоскопічною швидкістю, висвітлене волосся, театральна манірність, а також те, як хвиля енергії охоплює публіку кожного разу, коли вона з’являється. «Це такий спосіб загравання з публікою, звертання до публіки «мої любі», — каже Видрін. Є також чоловіки, яких ці дві жінки свого часу використали, щоб самим вийти з бідності, але згодом затьмарили їх. У випадку Евіти це був її чоловік, президент Аргентини Хуан Перон; у випадку Тимошенко — це була низка чоловіків із гарними зв’язками, починаючи з її тестя та закінчуючи чинним Президентом України та героєм Помаранчевої революції 2004 року Віктором Ющенком.

На відміну від Евіти, яка ніколи не обіймала високих посад, Тимошенко впритул підійшла до того, щоб стати Президентом країни. Хоча вона і відстає від лідера президентських перегонів Віктора Януковича (котрий програв вибори у 2004 році), проте експерти кажуть, вона може здобути багато з тих голосів, що розпорошені між 16 іншими кандидатами, котрі відпадуть після першого туру виборів 17 січня.

Але якщо вона виграє, що може Україна — та світ — очікувати від цієї Евіти радянського зразка? Для України, що хитається на геополітичній осі між Росією та Заходом, це важливе питання: адже якщо Тимошенко виграє, її партія контролюватиме всі три гілки влади. Газові переговори з Москвою? Тимошенко буде вирішувати. Вступ до НАТО? Так само.

Схильність Тимошенко до авторитаризму є добре відомою та викликає острах серед еліти країни, через це її порівнюють з іншим політичним лідером — Володимиром Путіним. Багато експертів кажуть, що страшно уявити можливі наслідки її лідерства для зелених паростків української демократії. «Я насправді дуже боюся», — сказав мені Видрін. (Колишній імідж–мейкер та близький друг Тимошенко, Видрін був виключений із політичної партії Тимошенко у 2006 році).

Розпочинаючи свою передвиборну кампанію цієї осені, Тимошенко, як завжди, не забула згадати своє злиденне дитинство. «Коли я починала працювати, в одній квартирі нас жило семеро», — розповіла вона. «Ми мріяли про те, щоб стати на ноги та отримати нашу першу квартиру — наші перші особисті квадратні метри». Тоді вона запевнила натовп, що може вивести Україну з економічної кризи, яка зараз існує. «Я досить добре знаю, що це означає, — жити без води, газу або опалення. І саме тому я покладу цьому край».

Історія про злиденне дитинство — це один з основних стрижнів агітації Тимошенко, чиї статки, що вимірюються декількома сотнями мільйонів доларів, кажуть, заховані на британських офшорних рахунках та зберігаються у золотих зливках, та чий маєток охороняється цілою армією особистих охоронців. Та, незважаючи на це, як і Ева Перон, котра, кажуть, підробила своє свідоцтво про народження, Тимошенко також дуже соромиться деяких моментів із свого минулого, які вона не може міфологізувати.

Вона народилася у 1960 році у промисловому центрі України та жила в занедбаному будинку. Батько залишив родину, коли Тимошенко була дуже маленька, тож її виховувала мама. (Вона заперечує уперті чутки про те, що вона є єврейкою вірменського походження). Шукаючи шлях нагору та можливості вирватися зі свого середовища, вона вступила до комсомолу, молодіжного крила Комуністичної партії. Приблизно у той самий час вона зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром, сином обласного партійного боса. Вони одружилися у 1979 році та скоро у них народилася їхня єдина дитина, Євгенія. Незважаючи на те, що їхній шлюб не можна назвати щасливим — вони не живуть разом більше як 10 років та ніколи не з’являються разом на людях — зв’язки Олександра виявилися корисними: його батько допоміг подружжю розпочати бізнес та пізніше просунув Тимошенко на високу посаду — вона очолила місцеву бензинову монополію.

«Газова принцеса»

Проте незабаром Тимошенко зустріла чоловіка з іще кращими зв’язками. Це був Павло Лазаренко — головна фігура у регіональній політиці, спільник щойно обраного Леоніда Кучми, наразі сумнозвісно відомого через свою корумпованість другого Президента України. Тимошенко поїхала за Лазаренком до Києва, як тільки він отримав підвищення у своїй політичній кар’єрі. Коли у 1996 році він став Прем’єр–міністром, Лазаренко допоміг своїй послідовниці створити «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ), газотрейдерську компанію, котра була, по суті, прибутковим підприємством з відмивання грошей. Відповідно до судових документів, датованих 1999 роком, Лазаренко надав Тимошенко спеціальні концесії, що дозволило їй консолідувати третину українського газового сектору та близько однієї п’ятої ВВП країни. Завдяки цій операції Тимошенко здобула прізвисько «газова принцеса».

Невдовзі після цього Тимошенко почала займатися політикою, здобувши перемогу на парламентських виборах у 1996 році. Однак, коли Кучма звільнив Лазаренка, вона приєдналася до свого давнього друга в опозиції — і Кучма помстився їй. Він викинув ЄЕСУ з газового ринку, а у 2001 році Тимошенко була заарештована за нелегальне перерахування 1 мільярда доларів США за межі України та за виплату мільйонів доларів у вигляді хабара Лазаренку. Її на місяць було ув’язнено в одиночну камеру. «Цей арешт дуже позначився на ній», — відзначає особа, яка допомогла Тимошенко у той час. (Звинувачення були згодом зняті). «Відтоді у її свідомості абсолютна влада стала означати абсолютний захист».

Боротьба за абсолютну владу привела її до ще одного впливового чоловіка: до нової зірки у політиці Віктора Ющенка. «Вона закохалася у нього, платонічно і політично», — каже Видрін, який познайомив їх у 1996 році. «Вона відчула, що він був виразником тих речей, які вона хотіла мати, а саме: української автентичності». На той час Україна намагалася відірватися від російської орбіти, і націоналізм добре сприймався виборцями. Ющенко, врівноважений патріарх–землероб, який розмовляв українською, відповідав цій моделі.

У 1999 році Ющенко, який на той час став Прем’єр–міністром України, призначив Тимошенко відповідальною за енергетичний сектор.

«Це було на зразок браконьєра, котрий охороняє заповідник живої природи», — зазначає Андрій Єрмолаєв, політолог дослідницького центру, пов’язаного з Януковичем. «Результат був неочікуваним: вона була найбільш ефективним вартовим».

Переродження...

Це була перша стадія зародження її популістського іміджу, але найбільш вражаюче перетворення образу Тимошенко відбулося аж у листопаді 2004 року, коли сотні тисяч людей зібралися у Києві на вияв протесту проти викрадення перемоги Ющенка на президентських виборах. Брюнетка у діловому костюмі зникла — Тимошенко стала виглядати уособленням України. Вона постала у короні з коси білявого волосся та у вишиваному вбранні української селянки, відмовилась говорити російською, натомість звертаючись до мас своєю новою рідною мовою. «Люди бачили її готовність йти на самопожертву, її лідерство. В ній поєдналися риси і Жанни д’Арк, і Матері Терези», — каже Володимир Фесенко, який очолює Київський центр політичних досліджень. Саме тоді газова принцеса стала просто «Юлею».

Ющенко врешті–решт виграв та призначив Тимошенко Прем’єр–міністром у 2005 році. Але невдовзі почалися запеклі чвари між ними. Тієї осені, розбиваючи на друзки сподівання, які принесла революція, Ющенко звільнив Тимошенко та призначив Януковича на її місце.

Але Тимошенко перегрупувала свою команду. Намагаючись забути нещодавнє суперництво, вона звернулася до опонентів у парламенті та переконала їх приєднатися до Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ). Через два місяці по тому, у грудні 2007 року, вона знову прорвалася на посаду Прем’єр–міністра, з перевагою лише в один голос. І з цієї посади вона продовжила завдавати ударів Ющенку.

Під час свого другого перебування на посаді Прем’єр–міністра Тимошенко нарешті відірвалася від своїх чоловіків–буксирів. Проте маніакальне бажання Тимошенко отримувати швидкі перемоги часто дорого коштували їй та Україні у довгостроковій перспективі. Її постійні чвари з Ющенком, до прикладу, негативно позначилися на його рейтингу, але ж і потягнули вниз її рейтинг. У листопаді вона зробила велике шоу на тему того, як вона бореться з неіснуючою епідемією «свинячого грипу» (Всесвітня організація охорони здоров’я відзначила, що не було нічого незвичайного у кількості хворих на грип в Україні). Цей спектакль короткочасно підвищив її популярність, але також стимулював панічне накопичування запасів. Упродовж місяця українці збагнули, до чого була ця гра, що обернулося для Тимошенко зниженням її рейтингу.

Вона також удавалася до гри на дві сторони під час газових суперечок між Росією та Європою. Це допомогло покращити її міжнародний імідж, але також поставило питання про те, наскільки можна їй довіряти. Путін нещодавно сказав, що йому «комфортно» працювати з Тимошенко, але інсайдери в Кремлі стурбовані тим, що може означати для переговорів між Росією та Україною її перемога на президентських виборах. «Дуже небезпечно мати з нею справу, — каже Гліб Павловський, який очолює дослідницький інститут, тісно пов’язаний із Кремлем (і який працював у кампанії Януковича у 2004 році). Вона — одна з найхитріших людей пострадянської епохи».

...і трансформація

Навіть у випадку її перемоги президентству Тимошенко може перешкоджати також те, що незважаючи на її великий успіх у боротьбі з тими, кого хоче подолати, вона часто помиляється в розрахунках, коли при владі. «Вона почуває себе більш комфортно в опозиції, — каже радник її кампанії Тарас Березовець, — однак вона любить владу». Найбільш яскравим прикладом є те, що коли Ющенко призначив нові парламентські вибори у 2008 році, Тимошенко заблокувала їх у судах з тим, щоб залишитися Прем’єр–міністром та всупереч закликам багатьох членів її партії відмовилася перейти в опозицію. Потім настала фінансова криза, котра особливо боляче вдарила по Україні. «Якби вона була в опозиції, то зараз була б кандидатом номер один, немає сумнівів», — каже Фесенко з Київського центру політичних досліджень. Якщо вона стане президентом, деякі експерти передбачають короткотривалий авторитарний експеримент. Є натяки на те, що Тимошенко, котра постійно трансформується, може відмовитися від своїх популістських нахилів на користь залізного кулака. «Вона не є ліберальною чи орієнтованою на ринок», — каже радник її кампанії Березовець. «Вона переконана, що навіть в економіці в умовах відсутності кризи уряд повинен бути головним гравцем». Вона вже використовувала уряд для культивації та винагородження сильних союзників. Коли, наприклад, Тимошенко перевела газотрейдерську систему на готівкові розрахунки, вона спрямувала великі потоки невідстежуваної готівки до нової компанії, що називалася «Ітера», серед власників якої, як кажуть, є багато топ–прізвищ російського енергетичного монстра «Газпрому». І незважаючи на те, що вона, схоже, буде продовжувати загравати з питанням вступу до НАТО, вона може взяти російські гроші та натомість приєднається до ОДКБ, московської відповіді західному альянсу. (Це налякало б багатьох ветеранів Помаранчевої революції.) Окрім того, через її нещодавні випади проти ЗМІ — за деякими даними, вона не дозволила трьом журналістам брати участь у нещодавньому ток–шоу за її участю, хоча й спростовує це звинувачення — деякі експерти ставлять під сумнів її відданість свободі преси.

(Друкується зі скороченням).

Джулія Йоффе,
письменниця, яка живе в Москві
журнал «Нью–репаблік» (www.tnr.com)