Еміне Авамілєва: Випадків, коли кримські татари йшли на слов'ян, а слов'яни — на татар, досi не було

      Кінець минулого тижня для Президента пройшов під знаком кримських татар, керівникам яких — голові ради Меджлісу Мустафі Джемільову, його заступнику Рефату Чубарову та заступнику голови Верховної Ради Криму Ільмі Умерову — вперше після парламентських виборів 2002 року пощастило потрапити на аудієнцію до Леоніда Кучми. За скупим повідомленням президентської прес-служби, під час суботньої зустрічі, яка відбулася у державній резиденції «Зоря» у Форосі, обговорювали питання виконання доручень глави держави з облаштування кримських татар на півострові, підготовки до заходів, приурочених до 60-річчя їхньої депортації, а також реконструкції Бахчисарайського палацу.

      Цікаво, що ця довгоочікувана в кримськотатарському середовищі розмова стала можливою після обговорення їхніх проблем між Кучмою і прем'єром Туреччини Реджепом Тайипом Ердоганом, після спілкування Президента з Джорджем Соросом і після сутичок 23 березня між кримськими татарами і слов'янами, які вилилися у великий протестний мітинг під стінами управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму. Словом, після того як про спробу розіграти кримську карту з політичною метою заговорили вголос і на повну силу. Чи знайшли сторони порозуміння, побачимо найближчим часом з того, як діятиме центральна влада і як швидко спадатиме міжнаціональна напруга. А поки що проаналізувати кримські події останніх двох тижнів ми вирішили в розмові з Еміне Авамілєвою, головою Ліги кримськотатарських юристів «Ініціо» і керівничкою юридичної служби Меджлісу кримськотатарського народу, яка оцінює ситуацію на півострові дещо інакше, ніж місцеві правоохоронці.

      — Еміне-ханум, як ви розцінюєте події 23—24 березня?

      — Уранці 24 березня, після того як стало відомо про неприємні події, в надзвичайному режимі зібрався Меджліс кримськотатарського народу. Ми зробили заяву, суть якої полягала в тому, що бiйку 23 березня ні в якому разі не можна розцінювати як конфлікт, що носить винятково міжнаціональний характер. Хоча саме таку оцінку йому надала влада: Центр громадських зв'язків МВС у Криму надав повідомлення саме в цьому контексті. Ми як організація, що проводить моніторинг дотримання прав кримських татар, можемо засвідчити, що досі випадків, коли слов'яни ішли б на кримських татар, а татари — на слов'ян, не було.

      — Чому тоді кримські татари «зірвалися» і влаштували бійку в барі «Коттон-клаб»?

      — Коли ми коментували події 23 березня, то на прес-конференції абсолютно чітко зачитали прізвища людей, які зверталися із заявами на ім'я Мустафи Джемільова про те, що до них застосовували силу винятково за національною ознакою. Сюжети були такі: бійка в клубі села Партизани у Сiмферопольському районі, бійка в барі в іншому селі, де на хлопців напали тільки тому, що вони татари, ситуація зі школярем, якого намагалися втопити у Салгирі, дівчина, яку згвалтували. Усе це виконували люди, які виглядали відповідним чином: коротко стрижені хлопці, що ідентифікували себе із рухом скінхедів.

      — Яким числом були датовані заяви, про які ви згадували?

      — Пам'ятаю, що одна з них датована груднем 2003 року, решта — лютим-березнем. Більше того, про те, що в Криму з'явилися скінхеди, писали газети «Перша кримська», «Півострів», проте пан Середенко, заступник начальника головного управління МВС у Криму, заявив на одній із прес-конференцій (за місяць до відомих подій), що вони розмовляли з молодими людьми і що тепер такого руху немає.

      — На ваш погляд, чому влада заперечує існування скінхедів у Криму?

      — Бо варто правоохоронцям визнати, що такі молодіжні угруповання мають місце, це означатиме, що вони бездіяли, не приділяли достатньої уваги тим заявам кримських татар, тим кримінальним справам, у матеріалах яких є пояснення, свідчення людей, що описують своїх кривдників як явних симпатиків руху скінхедів.

      Я жодним чином не виправдовую тих хлопців, кримських татар, які здійснили напад на відвідувачів кафе «Коттон-клаб», тому що не можна самоуправно вирішувати проблеми. Це обов'язок правоохоронців, і тут відповідним чином, на професійному рівні, повинні були зреагувати правоохоронні органи.

      — Чи затримані зловмисники з боку скінхедів, які «порізали» кримськотатарського хлопця, що стало причиною бійки у барі?

      — За фактом нападу і нанесення тілесних ушкоджень Діляверу Максудову порушена кримінальна справа за 296-ю статтею ч. 4 КК України, але, наскільки мені відомо, нікого не затримали. У той час як за фактом нападу на «Коттон-клаб» затримали Курсеїта Абдулаєва.

      — Кажуть, що Курсеїт Абдулаєв, якого звинувачують в організації бійки, — людина відома у середовищі кримських татар. Це справді так?

      — Справді, він досить відома людина. Свого часу Курсеїт був членом Меджлісу, членом Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України. Окремо взяті журналісти навіть принципово називають його дійсним членом цієї Ради, хоча по суті він ним не є. Хитрість ситуації полягає у тому, що указом Президента про створення Ради представників затверджено колишній склад Меджлісу кримськотатарського народу.

      Але, як відомо, у 2001 році пройшли вибори Курултаю, було сформовано новий склад Меджлісу, хоча донині немає нового указу Президента, який би чітко і ясно легалізував новообраних членів у складі Ради представників при Президентові України.

      — Ви відомі як адвокат. Будете захищати людей, якi влаштували бійку в «Коттон-клаб»?

      — Це питання уже вирішено. Курсеїт Абдулаєв забажав, щоб його захищав певний адвокат, та й дефіциту захисників у Криму немає. Окрім того, я притримувалася б тієї позиції, що мені як члену Меджлісу у цій ситуації необхідно притримуватися нейтралітету.

      — Як зараз ставиться до конфлікту кримська влада?

      — Одна з останніх заяв голови кримського уряду Сергія Куніцина полягала в тому, що скінхедів у Криму немає і те, що відбулося, носить абсолютно побутовий характер, тобто це «хуліганка». Від таких оцінок напруга не спадає... Чому зібрався мітинг 24 березня? Молодь, почувши про події в «Коттон-клабі», зібралася коло приміщення Меджлісу. Коли колона пішла до приміщення головного управління МВС України в Криму, ми не ставили ультимативною метою вимагати звільнення Курсеїта Абдулаєва чи вигукувати лозунги «Смерть скінхедам». Навпаки, я була категорично проти таких лозунгів, проте не могла стримати ці виклики в натовпі. Тому склалося враження, що татари вимагають звільнення Курсеїта Абдулаєва, якого затримали за підозрою у скоєнні злочину.

      — Тобто місцева влада сьогодні не хоче офіційно визнавати проблему?

      — Кримська влада заперечує проблему зі скін-хедами, але те, що невирішено чимало проблем кримських татар, вони усвідомлюють. Я маю на увазі, наприклад, проблеми, пов'язані із землею. Нас закидають цифрами, що були виділені землі для індивідуального будівництва, зокрема, на Південному березі Криму, констатують, що така-то кількість ділянок виділена, проте не освоєна, але не усвідомлюють той факт, що неможливо побудуватися, навіть маючи гроші, там, де немає комунікацій, немає інфраструктури. Бо не буде чим опалювати будинок, як приготувати їсти, не буде світла, бо не проведено навіть електрику. Навiщо вкладати гроші у таке безперспективне будівництво? А якщо в тебе немає грошей, то як будувати? Адже в Криму немає ніякої програми, яка б передбачала отримання кредитів для будівництва житла. Ті компакти (місця компактного приживання. — Авт.), які уже побудовані з 80-х, де вже росте нове покоління, досі не мають води, доріг із твердим покриттям. І це в центрі Сімферополя! Я маю на увазі мікрорайон Фонтани, де досі немає газу, досі не проведений телефон. А час же іде.

      — У Верховній Раді зареєстрований законопроект, яким пропонують визнати землі Південного берегу Криму особливо цінними. Це чимось допоможе?

      — Це практично нічого не дасть, бо більшу частину прибережних земель Криму вже приватизовано. Достатньо глянути з траси на морський берег, і ви побачите багато дорогих котеджів. Повірте, ці котеджі споруджені не кримськими татарами. Якщо є кримські селища, такі як Єнi-Дєрєкой під Ялтою, Кизилтаж, то вони розташовані не коло моря, а по інший бік траси. Берег практично розібрали. Тому, якщо це рішення приймуть, воно буде як мертвому припарка. Його треба було приймати на початку 90-х років, коли почалися процеси приватизації землі, до яких, між іншим, кримські татари ніяким чином залучені не були.

      — Повертаючись до нещодавніх подій, ви також мали розмову і з Генеральним прокурором України Геннадієм Васильєвим, секретарем Ради нацбезпеки і оборони Володимиром Радченком, головою Служби Безпеки Iгорем Смешком. Яке враження: представники з Києва зрозуміли кримських татар?

      — Думаю, що зрозуміли. Зараз Генеральна прокуратура «відпрацьовує» кримський регіон. Здається, вони роблять спроби з'ясувати, чи справді були репресії щодо кримських татар, я маю на увазі судові репресії, факти, коли несправедливо порушуються кримінальні справи.

      — Звідки могли з'явитися скінхеди у Криму? Це чиясь продумана акція чи виникла випадково, як віяння нової молодіжної моди?

      — Є така, підтверджена нашими каналами, інформація, що певна група молодиків, які відповідно виглядають і певним чином одягнені, наїздами приїжджають із Севастополя. Пройдуться ватагою вулицями міста Сімферополя, «замалюються» і так само благополучно повертаються у своє місто, яке має особливий правовий статус: начебто і в Криму, але підпорядковане опосередковано. Ви знаєте настрої Севастополя. Там складно зустріти кримського татарина. Можливо, для того, щоб якимось чином себе проявити, про себе нагадати, севастопольцi приїжджають у Сімферополь. Те, що рух скінхедів має свій початок у Росії, також наводить на певні роздуми. Тут може бути зв'язок, і підтримка руху скінхедів з боку Росії не виключена.

      — У Києві досить багато говорять про зовнішній вплив на розпалювання міжетнічної ворожнечі в Криму. Особисто ви погоджуєтеся, що існують зовнішні фактори, які пiдiгрiвають конфлікт?

      — Виключати наявність зовнішнього фактору у даній ситуації неправильно. Якщо поглянути на події збоку, то, справді, складається враження, що існує певна «третя сила», якій зручно, щоб обставини мали такий розвиток подій. Саме тому на черговому засіданнi Меджлісу ми прийняли рішення, що усі акції в будь-якому регіоні чи місті Криму, які відбуваються без узгодження з представницьким органом кримськотатарського народу, слід розцінювати як самостійні і незалежні. Бо Меджліс завжди стояв на принципах співіснування без насильства, без проявів агресії як методу досягнення своєї мети, а толерантно, в рамках закону, традицiй нашого нацiонального руху. Ті акції, які кримські татари проводили протягом десяти-п'ятнадцяти років, підтверджують це.

      — Коли про «третю силу» писала Лілія Буджурова, то вона логічний ланцюжок вибудовувала приблизно так: Леонід Грач, який має сильне бажання повернутися до влади в Криму і навіть в одному з поширених прес-релізів пропонував ввести надзвичайний стан на півострові у зв'язку з останніми подіями і який, окрім усього, має дружні відносини з головою Адміністрації Президента Віктором Медведчуком. А Медведчук, як відомо, проводить виразну проросійську політику. Як ви прокоментуєте такі висновки?

      — Звісно, є політики, які мають незнищенне бажання повернутися до влади в Криму і мають достатній вплив. Чесно кажучи, я не хотіла б відповідати на це питання, бо, на мій погляд, у цій ситуації краще розбираються наші досвідченіші політики —тi ж Рефат Чубаров та Мустафа Джемільов. Але якщо повернутися до «третьої сили», то не виключено, що вона може бути виражена у спільній діяльності окремо взятих депутатів і Адміністрації Президента.

      — Наскільки реальним є введення надзвичайного стану в Криму?

      — Він абсолютно непотрібний. У цьому немає необхідності: ситуація стабілізувалася, для себе всі мешканці Криму точно прояснили, що відбулося діяння, яке підпадає під кваліфікацію правопорушення, під кваліфікацію злочину. Бо є відповідна стаття кримінального кодексу. От і все.

      — Якщо зайти з іншого боку, то комуністи, навпаки, звинувачують кримських татар у тому, що їх активізує «третя сила» зовні і що, наприклад, невипадково ці події сталися напередодні приїзду Джорджа Сороса, який допомагає кримським татарам через фонд «Відродження»...

      — Фонд «Відродження» справді допомагає в Криму здійснювати проекти з толерантності і правозахисної діяльності. Проте я як представник громадської неурядової організації, яка має за мету захищати права не лише кримських татар, а й усіх тих, хто цього потребує, категорично заперечую зв'язок між приїздом пана Сороса і між подіями 23—24 березня. Це треба бути надзвичайно передбачливим сценаристом і режисером, щоб так розумно розіграти ці події. Адже приїзд Сороса цілком міг зірватися...

      — Чому Джордж Сорос поїхав саме в Крим?

      — Бо Крим цікавий тим, що там є кримськотатарський фактор. Він буде цікавий будь-якому міжнародному фонду, бо це великий спектр проблем, бо тут реалізуються програми, пов'язані не лише правозахисною діяльністю, а й програми, пов'язані з толерантністю, поліетнічними товариствами.

      — Кримські татари щось отримають від цього візиту?

      — Будемо сподіватися, що так. Я виступала безпосередньо в Левадії. Обстановка була дещо нервовою, бо Джордж Сорос трохи здивувався через прийом, він не був готовий до такої «гостинності». Ви ж знаєте, що у день його приїзду зібрали надзвичайну сесію Верховної Ради Криму з приводу подiй 23—24 березня, не у середу, як звичайно, а у вівторок. У зв'язку з чим ніхто з офіційних осіб Криму не був присутній на форумі в Левадії. Ми говорили про проблеми і про те, що їх можна вирішити за бажання влади.

      — Що саме ви розраховуєте отримати від фонду Сороса?

      — Необхідно продовжувати підтримувати роботу правозахисних організацій, які працювали б не тільки з кримськими татарами, а й з усім населенням Криму. Адже у людей відсутня інформація, що таке державна влада, який механізм її дії, наскільки реально він повинен бути прозорим, куди слід звертатися зі скаргами як звертатися. Цю інформацію повинні надавати неурядові організації. Наприклад, наближаються вибори Президента і вибори до парламенту. Спитайте у будь-якої пересічної людини, що таке політична реформа, — пояснити, у чому вона полягає, мало хто зможе. Або вибори: як не голосування, то новий закон. Тільки-но народ звикає до певного механізму, як його змінюють. А інформація про те, що змінюють і навіщо змінюють, до людей не доходить.

      — На ваш погляд, «теплий» прийом і знайомство з українськими реаліями у їхній повній «красі» відштовхне Сороса від підтримки України?

      — Навпаки, він переконався в тому, що народу України треба допомогти. Думаю, це підштовхне міжнародні фонди продовжувати підтримувати демократизаційні процеси. Бо якщо відмовляють у прийомі людині такого рівня, як Сорос, то світ розуміє, наскільки важко тут чогось домогтися простій людині. Це викличе зворотну реакцію, спрацює як антиреклама: «Кажуть, погано, значить, треба купити і подивитися, що це таке».

ОЦІНКИ

      Нікому за жодних обставин не вдасться розіграти кримськотатарську карту. А такі бажаючі є: як у нас в Україні, і в Криму в тому числі, так і за її межами, на великий жаль, — визнав Леонід Кучма після зустрічі з керівництвом Меджлісу кримськотатарського народу. За словами Президента, дехто використовує кримськотатарське питання «для того, щоб не їхали на відпочинок» у Крим. «Це не перший раз, думаю, що не останній. Однак усіма своїми діями ми повинні показувати, що здатні самі вирішити свої внутрішні проблеми», — вважає глава держави.

      Розмову з Джемільовим, Чубаровим і Умеровим він назвав «дуже доброю». «Сьогодні головна проблема — повернення історичної справедливості тим народам, які були депортовані, і не тільки, можливо, з Криму, у тому числі, особливо у великих розмірах, кримських татар», — зазначив глава держави, запевнивши, що більше не пускатиме процеси на самоплив. Він пообіцяв нарешті підписати указ про затвердження нового складу Ради кримськотатарського народу при Президентові України і запевнив, що відзначення 60-річчя депортації кримських татар із Криму відбудеться на державному рівні. За його словами, цей захід повинен пройти у такому ж масштабі, як 70-річчя голодомору в Україні 1932—1933 років.