Може, «живність» у животі?

03.12.2009
Може, «живність» у животі?

Перша грипозна хвиля принесла в Україну не тільки моду на марлеві пов’язки (до речі, у столиці їх уже практично припинили носити), скажену народну любов до ехінацеї, оксолінової мазі й вітаміну С, а й повальну обізнаність у термінології, відомій вузьким спеціалістам. Лікарі кажуть, що нажахані новим патогенним вірусом люди стали більш уважними до власного здоров’я. А це неабияк допомагає в профілактиці різних болячок та у виявлення хвороб на ранніх стадіях.

 

Хтозна, що це за болячка

Ще півроку тому більшість із нас спокійно сприймали підвищення температури та загальну слабкість. У такому стані люди ходили на роботу, займалися різними важливими справами, поволі виснажуючи власні імунні сили та нерідко «нагороджуючи» колег, знайомих та просто попутників у громадському транспорті вірусною інфекцією. Як зазначає імунолог Іван Донченко, для українців, на жаль, давно стала звичною практика «переходжувати» грип та застуду на ногах і не реагувати на перші симптоми захворювань серцево–судинної, шлунково–кишкової та інших систем. Тому й статистика виявлення різних недугів на ранніх стадіях у нашій країні залишалася невтішною. Пацієнт міг терпляче переносити зубний біль, аж поки зуб не розвалиться, або роками гасити спазми в животі таблетками, поки поколювання не перетвориться на виразку. І скільки медики не билися, скільки не виступали з просвітницькою інформацією, толку було мало.

Сьогодні ж будь–який сигнал організму про «несправність» систем та органів не лишає людину байдужою. Усі пам’ятають про кількість жертв нового грипу, тому й побоюються за власне життя. Як результат — до лікарів частіше приходять не лише «застудні» та «грипозні» хворі, а й люди з іншими патологічними процесами. Узяти хоч би одну мою знайому — маму десятирічного хлопчика та трирічних близнят. Жінка помітила, що в старшого сина після оздоровлення на Кубі тримається наче й невисока температура (від 37 до 37,2), але при цьому дитина млява, бліда, швидко втомлюється, не має інтересу до навчання і навіть до гасання надворі. До того ж хлопчик двічі скаржився на біль у животі та нудоту. «А ще він постійно застуджується, раніше такого не було,— розказала мені пані Наталя два тижні тому. — Навіть не знаю, що робити. Наче й ознак особливих немає, щоб до лікаря вести (температура ж не 39), а з іншого боку — хтозна, що це за болячка».

«Подарунок» із Куби

За збігом обставин, того ж дня, коли я почула історію від знайомої, мені трапилася нагода поспілкуватися з президентом Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації, професором Георгієм Дранніком. Запитавши у фахівця, що ж таке може коїтися з сином пані Наталії, почула, що така температура тіла на тлі решти симтомів може сигналізувати про глистну інвазію. А може бути і щось інше. Тому для початку дитину треба відвести до педіатра, перевірити на наявність паразитів. «У них (на Кубі) багато є такого, чого в нас немає, — пояснив професор Драннік. — Може, хлопчик привіз «живності» якоїсь». Крім того, лікар має подивитися аналіз сечі та крові, як відреагувала система на інвазію чи запальний процес. Якщо виникне потреба, направити пацієнта на інші дослідження. І так цілеспрямовано, крок за кроком, шукати причину хворобливого стану. «Запускати» ситуацію не можна.

Водночас, за словами спеціаліста, якщо в дитини під вечір температура трохи підвищується (до 37,0), але не погіршується самопочуття, то в цьому немає нічого страшного. Це вписується в норму добового коливання температури.

Прислухавшись до поради лікаря, пані Наталя повела сина до поліклініки. Після огляду пацієнта, збору анамнезу та проведення різних лабораторних досліджень медики з’ясували, що в дитини не лише глистна інвазія (професор таки мав рацію!), а й великі проблеми з кишково–шлунковим трактом. Окрім дисбактеріозу кишечника та початкової стадії гастриту з підвищеною секреторністю шлунку, лікарі виявили хронічний (це в 10 років!) панкреатит. А ще розповіли, що перегин жовчного міхура призвів до хронічного застою жовчі і там виникли всі передумови для розвитку камінців. Тому малому розписали цілу схему лікування, починаючи від протипаразитних препаратів і закінчуючи дієтою.

Лікарі з поліклініки сказали жінці, що такий «художній набір» захворювань, на жаль, часто трапляється в сучасних дітей. Екологія, надмірне вживання медикаментів, неякісна та неповноцінна їжа, стресовий фактор — усе це призводить до того, що до гастроентеролога потрапляють навіть п’яти–шестирічні дітки–«хроніки». І це добре, що Наталчин син отримав допомогу на досить ранніх стадіях. За словами імунолога Івана Донченка, інформаційна кампанія стосовно «свинячого грипу» наштовхнула багатьох українців на аналогічні візити до лікарні — за наявності симптомів, які до епідемії нерідко ігнорувалися. Можливо, завдяки цьому не один десяток пацієнтів збереже своє здоров’я, а часом — і життя.

 

ВАЖЛИВО!

Під час епідемії «свинячого грипу» в Україні став дуже популярним такий анекдот. Заходить чоловік у переповнену «маршрутку», починає кашляти. На нього всі дивляться вовком, а він «заспокоює» народ: «Та не бійтеся, у мене лише туберкульоз».

Народу історія подобається, а от лікарі цей прикол не дуже люблять. Кажуть, що від туберкульозу в нас щороку помирає набагато більше людей, ніж від каліфорнійського вірусу. А шанси підчепити паличку Коха (збудник сухот) в українців дуже високі. Тому людям треба пам’ятати про перші ознаки туберкульозу та вчасно звертатися до лікаря. Хворий на туберкульоз, може скаржитися на:

• кашель із виділенням мокротиння;

• кровохаркання;

• задишку (при запущеному туберкульозі, великому обсязі враження легеневої тканини);

• біль у грудній клітині (при напруженні м’язів унаслідок кашлю чи при враженні плеври);

• відсутність апетиту, схуднення на 5—10 і більше кілограмів;

• слабість, підвищену втомлюваність, зниження працездатності;

• лихоманку (підвищення температури тіла у вечірні години, при фізичному й емоційному навантаженні);

• блідість шкіри;

• появу рум’янцю на обличчі і специфічний блиск в очах при підвищенні температури тіла.

Якщо бодай один із цих симптомів триває три тижні й більше, необхідно звернутися до дільничного (сімейного) лікаря і провести спеціальні дослідження для підтвердження або спростування діагнозу туберкульоз.

 

ПОТЕМПЕРАТУРИМО?

Стосовно температури тіла всім відомо, що 39 або 40 градусів — це погано. А от позначка 37,2, хоч і супроводжується вкрай неприємним самопочуттям, не є приводом для відкриття лікарняного та й узагалі не сприймається більшістю з нас як щось небезпечне. А дарма. Бо тривала температура (від 37,2 до 37,6°С), яку лікарі ще називають субфібрильною, зазвичай сигналізує про прихований запальний процес. І це досить небезпечно. Адже організм не може «нагрітися» так, щоб розпочати виробляти власний інтерферон, а бактерії та віруси чудово почуваються в такому термостаті. Це буває при застуді, туберкульозі, пієлонефриті, виразковому коліті, хворобі Крона, хворобі Уіпла, гострому гепатиті, цитомегаловірусі, герпесі, псоріазі, токсоплазмозі, на стадії первинного інфікування ВІЛ, дисфункції щитовидної залози, мононуклеозі.

Якщо субфібрильна температура тримається довгий період, і при цьому людина відчуває постійну слабкість, болі у суглобах, спині, худне або набирає вагу без видимої причини, лікарі радять не відкладати візит до поліклініки. Й обов’язково пройти обстеження, до якого входять:

1. Рентгенографія органів грудної клітки.

2. Загальний аналіз крові та аналіз на цукор.

3. Біохімія крові, аналіз на СНІД, гепатит, ревмопроби.

4. Обстеження у ревматолога, імунолога, гінеколога (для жінок) та ендокринолога.

5. Загальний аналіз сечі (не завадить ще аналіз за Нечипоренком). Залежно від отриманих результатів спеціаліст у білому халаті порекомендує подальше лікування.