Завжди на плаву!

27.11.2009
Завжди на плаву!

У шоу Михайла Поплавського було задіяно багато юних артистів. (Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ)

Питання «У вас немає зайвого квитка?» супроводжувало мене від виходу з метро і до входу в Палац «Україна». Рівномірний потік людей, що тягнувся на концерт Михайла Поплавського, через кожні десять кроків натикався на такі собі «острівки надії» — бажаючих потрапити на видовище, але мало кому з них щастило, бо мало кому хотілося розлучатися з розкішним запрошенням пурпурового кольору, де золотими літерами було записано: «Маю честь запросити Вас». Феномен творчого потенціалу Михайла Михайловича Поплавського ще належить вивченню та аналізу — але це справа вчених та піар–менеджерів. Ми ж, як звичайні слухачі, не перестаємо дивуватися його невичерпній енергії та оцінювати різнопланові пісні.

Ювілейний концерт «Світ моєї любові» вже в назві давав можливість прочитати концепцію вечора: це не лише світ самого співочого ректора — з любов’ю до матері, Батьківщини, життя, — а й усесвіт навколо нього: з друзями, випускниками, колегами. Дружнє коло Михайла Поплавського, яке вшанувало його своєю присутністю в залі, неймовірно широке: Віктор Ющенко (Михайло Поплавський — довірена особа Президента на виборах), колишній міністр культури Ок­сана Білозір, Павло Зібров, Іван Попович, композитор Олександр Злотник, співоче подружжя Білоножків, Ніна Матвієнко, його колеги–ректори, письменники, представники посольських корпусів в Україні й лікарі, які врятували життя його синові.

Концертну програму Михайло Михайлович, який 28 листопада відсвяткує 60–річчя, розпочав зі знаменитої пісні «Юний орел» — ніби натякаючи, що молоді духом ніколи не старіють. Популярна мелодія хвилею прокотилася по залу (просто як мовиться у пісні — від сердець до сердець), і найвідданіші прихильники, підігріті очікуванням концерту, вже почали підтанцьовувати просто на місцях. Потім були «Кропива» (із грайливим підскоком молодої танцівниці на руки ректора), і «Кан–кан», і «Банька» (вельми ефектна постановка у халатиках для банних процедур), і «Блюз еротичних думок» (слова і музика Ірини Білик), і єврейська національна «Хава–нагіла» прозвучала українською мовою.

Більшості з нас Поплавський відомий в амплуа співочого ректора — веселого і запального. І лише дехто знає його як виконавця ліричних пісень. Одна з них — «Сину мій» — присвячена сину Михайла Михайловича й ДТП, в яку потрапив хлопець. Емоційний посил пісні був підсилений оригінальним відеорядом, коли вся історія замальовується в пастелі пісочних композицій так, ніби виринає із закутків зболілої пам’яті. Ще одна відома лірична композиція у репертуарі Поплавського — знаменита «Мамина черешня».

Як відомо, на сцені Михайло Михайлович ніколи не буває сам. Його завжди оточують найкращі студентки й студенти богемного університету культури — гарні, високі й стрункі — кров з молоком! Естет Поплавський з любові до прекрасного підібрав і найкращих колег із творчого цеху, які могли би своїми виступами доповнити концерт. Першою на сцену вийшла Катерина Бужинська. Професійно відтанцював свій номер аспірант КНУКіМ Влад Яма. Свої співочі віншування представили професор університету культури Алла Кудлай, «ще одна випускниця, «блуждающая» по Москві» (як представив її Михайло Михайлович) Наташа Корольова (Поривай) у дарунок виконала пісню українською мовою «Лелеки» і російські гості — група «Белый орел» (з якими Михайло Михайлович, як гостинний господар, випив трошки «біленької» за дружбу народів України з Росією).

Барвистий і яскравий концерт, відточений до деталей, з хорошим звуком (чому може позаздрити не одна зірка, що потрапляє на гастролі в Україну) запам’ятається прихильникам Поплавського надовго. А Михайла Михайловича очевидно довго грітимуть спогади про гучні аплодисменти й море квітів на сцені.

Наталя СТУЛОВА
  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>