Заплив мультиплікаторів

Заплив мультиплікаторів

У понеділок у Будинку кіно розпочався єдиний у СНД Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів «КРОК–2009». За світовим рейтингом, він визнаний одним із найкращих. Нагадаємо, що, по–перше, «КРОК» через рік проходить то в Україні, то в Росії і має два президенти — Давида Черкаського з українського боку і Едуарда Назарова з російського. По–друге, фестиваль крокує, пливучи. Цього року провідні творці й шанувальники анімаційних фільмів зібралися на кораблику «Зірка Дніпра» і рушили з Києва до Запоріжжя із зупинками в Херсоні й Севастополі, а закінчать вони свою анімамандрівку в Одесі, де й визначатимуть володаря гран–прі. До призів і дипломів журі (очолює суддівську раду голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач) уперше вирішило додати особливий приз імені Олександра Татарського «Пластилінова ворона» — «За вищий пілотаж».

Радість корпоративної тусовки

Радість корпоративної тусовки

26 вересня нове керівництво Спілки кінематографістів України «перезавантажувало» столичний Будинок кіно. На 18.00 вечора в кожному залі та коридорі штаб–квартири кінематографістів відбувалося якесь дійство: у Синьому залі на другому поверсі показали півгодини вітчизняних мультиків у рамках фестивалю «Крок», потім презентували п’ять перших короткометражних «арабесок» альманаху «Мудаки», які створює компанія «Артхаус–трафік», у малому залі студенти–першокурсники Юрія Терещенка з режисерського курсу Інституту екранних мистецтв КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка–Карого показували свої курсові роботи в програмі «Світовий сонет та власні фотофільми», студенти–оператори з «Поплавка» в коридорі змонтували виставку своїх фоторобіт. Студенти інституту кіно імені Івана Миколайчука зробили чудний хепенінг.

Сміх крізь джаз

Сміх крізь джаз

Цьогорічний XIV фестиваль «Міжнародні дні джазової музики» організатори від самого початку задумали зробити веселим — всупереч кризовим суспільним настроям. А тому виконавців підбирали таким чином, щоб їхня творчість викликала усмішку, й увагу умисне акцентували ще й на житті музикантів, а в післяконцертному прес–таймі неодмінно звучало прохання до кожного розповісти про веселий випадок із життя.

Італійка з Північної Пальміри

Італійка з Північної Пальміри

На 66–му Венеційському кінофестивалі Ксенія Раппопорт не мала відбою від прихильників і журналістів. Перші вимагали автографів, другі — інтерв’ю від росіянки, котру, як дехто інтуїтивно відчув, відзначать на цьогорічній мострі. Але... «На жаль, я не володію своїм часом тут», — ніби вибачаючись, відповідала вона журналістам і кивала на прес–аташе, яка опікувалася перебуванням актриси на Лідо. Коли ж на церемонії закриття оголосили, що «Кубок Вольпі» за найкращу жіночу роль отримала Ксенія Раппопорт, актриса не стримувала емоцій. Здивування, радість, легка паволока сліз на очах і нестримний потік слів подяки — ну як справжня італійка. У Венеції вона дефілювала у вечірній коктейльній сукні, у Києві — куди приїхала на фестиваль пам’яті Давида Боровського — у відповідному денному костюмі: сорочка, брюки й чобітки. Вважаєте, це зауваження — зайва деталь світських хронік? Аж ніяк! У цьому також актриса й жінка Ксенія Раппопорт — аристократична натура без невмотивованих претензій. Такою ми побачили її під час спільного журналістського інтерв’ю в Києві напередодні вистави «Дядя Ваня» (санкт–петербурзький Малий драматичний театр), в якій Ксенія Раппопорт грає красуню Олену Андріївну.

Всі статті рубрики