І така птиця в хазяйстві згодиться

      Усі з дитинства чудово знають, що в разі небезпеки страуси ховають голову в пісок. Є навіть такий фразеологізм — сховати голову в пісок, тобто буцiмто сховатись від неприємностей. Так от, у житті страуси нічим таким не грішать. Цей міф — цілковита вигадка. Насправді великі птахи витягають із глибоких нірок жучків чи ящірок (яких можуть з'їсти) або ж купаються в піску, як горобці в пилюці. Інакше би вони просто порозбивали голови об тверду землю, по якій бігають, приміром, в Україні. З цього ми почали розмову з людиною, яка три роки тісно спілкується зі страусами, — технічним директором ВАТ «Ясногородська страусина ферма» Олександром Баженовим. Тут, під Києвом, ці африкансько-американські тварини стали всуціль «своїми».

      Одночасно для мене розвінчали ще один міф про те, що страуси — теплолюбні істоти, тому при сильних морозах можуть загинути. «Нічого подібного, — розповідає Костянтин Дегтяренко, головний ветеринар ферми. — Страуси чудово бігають по снігу. Зимою вони цілий день живуть на вулиці, тільки на ніч заганяємо». А пояснюється це тим, що на зиму розумні птахи відкладають певну частку жиру. Просто як ведмеді, тільки ті ним харчуються, а страуси — гріються.

Афроамериканці із київською «пропискою»

      Чесно кажучи, останній раз я бачила страуса в зоопарку років із десять тому. Пташка, трохи вища за метр, тихенько стояла в кутку тісної клітки і з нещасним виглядом спостерігала за дітлахами, які товклися біля неї. Таким було моє перше враження про цього птаха. Як я помилялась, я зрозуміла, лише потрапивши на ясногородську ферму, основна спеціалізація якої — страусівництво. Гіганти заввишки два метри ганяють по  просторих вольєрах зі швидкістю ну якщо не 60 кілометрів за годину (таку швидкість теоретично може «взяти» страус), то принаймні із вдвічі меншою.

      Страусів у Ясногородці  більше 200. А починалося все, як розказав Олександр Баженов, із 36. Три роки тому засновники ферми купили їх у Бельгії на свій страх і ризик і привезли до пристоличного села.  «Ідея з'явилася спонтанно, — пояснює Олександр Володимирович, — прочитали в газеті, що страусів розводять на півдні України. Поїхали по Європі, об'їхали Бельгію, Німеччину, Голландію, подивились на ферми, на птахів, потім уклали контракти, оформили потрібні папери».

      Так у Макарівському районі на Київщині в 2001 році отримали прописку перші страуси. «Довелося на місці вчитися, що робити, — згадує один із засновників ферми. — Того ж року дізналися, як їх виводять з яйця». Зараз ферма має свій інкубатор. Як пояснив Костянтин Дегтяренко, яйця забирають від матері на третій день, ще 39 днів вони лежать під підігрівом, а потім з них на світ з'являються маленькі пташенята. За один «плодотворний» сезон — з березня до вересня — одна самка може знести до 72 яєць.

      Природно, що страусині яйця набагато більші за курячі. Причому вони цілком їстівні. Таке диво ледве вміщається на двох долонях і важить від півтора до двох кілограмів, а під шкарлупою вміщає стільки жовтка і білка, як 30 курячих яєць. Такої яєчні вистачить на купу друзів. Тільки смажити її доведеться довгенько. А якщо хтось забажає вареного яйця страуса, доведеться зачекати годину-півтори — рівно стільки воно варитиметься. А от на смак страусині білок із жовтком нічим не відрізняються від курячих.

Не стейком єдиним

      А хто колись смакував страусятинку? Мені пощастило, отже, поділюся враженнями. Чомусь я думала, що страусине м'ясце має нагадувати біле куряче. Нічого подібного! І на вигляд, і за смаком страусятина, швидше, схожа на телятину чи яловичину, тільки, коли захолоне, стає жорсткуватою. А спробувати екзотичні страви мені довелося в шинку «Долина страусів», розташованому просто на фермі. Любителям екзотики тут подають такі вишукані страви, як стейк «Долина страусів», печінка страуса, біфштекс «Африканська спека» (м'ясо на грилі), тушкована страусятина з грибами в сметані. Що, вже потекла слинка? Коштує таке задоволення недешево — від 50 до 100 гривень. Звичайно, можна обійтися і страусовим бульйоном за три гривні, до якого подається пиріжок із м'ясом страуса за дві гривні...

      Проте, страуси — не лише екзотичне м'ясо і яйця. Це іще і шкіра, і пір'я, і кігті. Страусина шкіра не те щоб дуже красива, але міцна і дуже дорога. За ціною вона дорівнює крокодилячій. Поки що похвалитись куртками з неї в Україні можуть хіба що засновники ферми. Як пояснив мені Олександр Баженов, у нас вичинка шкурки страусів зовсім не розвинена, тому що досі не було в цьому нагальної потреби. «Це свого роду таємниця, майстри не дуже діляться секретами», — пояснює пан Олександр. Головне — правильно вичинити її і пофарбувати, не зіпсувавши.

      Страусине пір'я, на відміну від м'яса та шкіри, має суто естетичне навантаження. Великі пір'їни із страусиних крил використовуються для театральних костюмів. Проте, аби пір'я було красиве, птахів треба спеціально відгодовувати, а тоді, за твердженням спеціалістів, губляться смакові якості м'яса та падає «яйценосність».

      Загалом розведення страусів — майже безвідходне виробництво, адже у діло йдуть і кігті  — вони настільки міцні, що ними шліфують алмази, і навіть кістки — на виготовлення кісткового борошна. Корисний і страусиний жир. Наприклад, в Африці його використовують як дезінфікуючий та протизапальний засіб, а ще — в косметології. Проте цей продукт ще не достатньо досліджений.

Страусяча бухгалтерія

      Розведення страусів — справа не лише кропітка, а ще й досить затратна. Великі птахи не пасуться, як корови, і не шукають їжу самостійно. Звичайно, на батьківщині — в Африці — саме так все  відбувається, але в такому випадку якість м'яса не гарантується. Отже, страуси потребують спеціальних кормів. Як пояснює ветеринар Ясногородської ферми, основа страусиного корму — звичайне фуражне зерно із домішками різних вітамінів, які обов'язково додають у гранулах.

      Як підрахував Олександр Баженов, на утримання одного птаха до 13-14 місяців (у цьому віці страус «готовий до споживання») потрібно приблизно 500-600 гривень. До цієї суми входить медичне обслуговування, відгодівля, охорона. Якщо підрахувати, важить одне таке «курча» 100 кілограмів, із яких чистого м'яса — 30 кілограмів. Один кілограм коштує 15 євро, отже, тільки із м'яса можна отримати майже 3 тисячі гривень.  До цього додається «сира», тобто необроблена шкурка вартістю від 80 до 100 доларів. Оброблена коштує у півтора рази дорожче. До слова, на одну шкіряну курточку треба принаймні три якісні шкіри, плюс пошиття, обробка вже готового виробу — і от маємо одяг вартістю у тисячу «баксів».

      Така бухгалтерія існує в Ясногородці. Займатись пір'ям хазяї поки не збираються якраз через те, що тоді треба заводити спеціальний «штат пір'єносних». Найбільше цінується біле пір'я з крил чи хвоста самця. А кілограм такого пір'я (з одного птаха  можна здерти максимально 1,2 кг коротких та півкілограма довгих) коштує 110 та 300 доларів відповідно.

      У перспективі ясногородці планують виготовляти сувенірну продукцію, поділився планами Олександр Баженов. «Це будуть ексклюзивні і дорогі сувеніри», — каже він. Під сувенірами маються на увазі шкіряні вироби: брелки, гаманці, портмоне. Зараз сувеніри виготовляються зі шкарлупи страусиних яєць. Наприклад, у шинку «Долина страусів» на стінах висить кілька світильничків зі шкарлупи. А ще їх можна розмальовувати — виходять гігантські писанки.

Не розвага, а прибутковий бізнес

      Ясногородська ферма — не єдина в Україні, яка займається страусівництвом. Подібні проекти зараз «розкручуються» на Дніпропетровщині, у Кривому Розі, в інших областях. Проте на жодному з інших господарств не існує розвиненої інфраструктури. Ферма ж на Київщині має і свій цех з виготовлення кормів, і ресторан, і навіть зоопарк. Дуже зручно: поки готується їжа (а це година-півтори), можна подивитись на в'єтнамських свиней, овець, оленя, пав і, звичайно, на самих страусів. 

      «Ми не розраховували на розважальний комплекс, — зізнається Олександр Баженов, — просто виникла цікавість у людей, до нас стали приїжджати, і ми вирішили це впорядкувати, адже приїздять діти, галасують, а дорослих птахів лякати не можна». Зараз ферма зайнялась і екскурсійною діяльністю, — часто  школи замовляють своєрідні тури до Ясногородки.

      Узагалі страусівництво в Україні називають перспективним видом сільськогосподарського підприємництва. Аяк-же — і м'ясо, і шкури, і пір'я, і навіть жир можна збувати. У рекламних проспектах страусів часто порівнюють з коровою. Наприклад, від корови за рік можна отримати лише одне теля, тоді як від страусихи — від 30 до 40, і навіть 72 пташенят. Отже, кількість м'яса від «нащадків» однієї самки — 300 та 900 кілограмів відповідно. Та й за вартістю з яловичиною воно не зрівняється. Крім того, страуси не хворіють ні на сказ, ні на ящур.

      До перспектив страусівництва саме в нашій державі можна віднести відносну доступність земельних ресурсів: страусам потрібні значні території. Наприклад, Ясногородська ферма розташовується на 20 гектарах і ще на 60- гектарному полі вирощують корми. Проте страву зі страуса можуть собі дозволити скуштувати далеко не пересічні громадяни. Так само і купити шкіряну куртку, вартість якої ми підрахували.

      Найрозвиненішим фермам на Київщині та Дніпропетровщині пощастило — в цих містах мешкають далеко не бідні люди, які не проти спробувати екзотики. А от криворізькій страусівницькій фермі «Людмила» пощастило менше. Починали вони, як розказав головний технолог Віктор Бобіренко, разом із ясногородцями, проте досі не розкрутились. «Ми розраховували, що продукцію будуть купувати, — скаржиться він. — Проте сталося інакше».

      Ясногордці ж виживають не лише на м'ясі та яйцях. Оскільки поголів'я зараз чималеньке, фермери стали своєрідним племрепродуктором — реалізують яйця і дорослих птахів колегам з інших областей. «Для племінного розведення найголовніше, аби всі мали родовід, — пояснює Олександр Володимирович. — На сьогодні найголовніше завдання — розвести плем'я. Чим більше буде голів, тим вони менше коштуватимуть». Зараз репродуктивна сім'я страусів (самець і дві самки) коштує 3600 доларів. Звичайно, привезти пташеня з-за кордону дешевше — посередницькі фірми пропонують п'ятиденних страусенят по 110 доларів, проте і ризикованіше, адже невідомо, скільки із них виживе.

      Страус — найбільший у світі птах, заввишки 2,7 метра, вагою 160 кілограмів. Він має відмінний зір. Цікаво, що очі у птаха такого ж розміру, як і в людини, а довжині вій позаздрила б будь-яка красуня. Страуси мають третю повіку, яка захищає око від пилу.

      Страус має дуже міцні і сильні нижні кінцівки. Ударом ноги він може вбити людину. До речі, на відміну від мультяшних героїв-страусів, які б'ються ногами, справжній, невіртуальний, птах завдає удару зверху вниз.

      Страуси — великі любителі потанцювати. Коли мають гарний настрій, вони починають швидко кружляти навкруг своєї осі і високо піднімають крила, демонструючи красиве пір'я. Іноді через таку «дискотеку» у птаха паморочиться в голові, і він падає.

       Страусівництво для України — не така вже і новина. Як показує історія, на півдні Російської iмперії, тобто в Криму, в 1913 році існувало близько 300 страусиних ферм. Зараз сільськогосподарським розведенням страусів у світі займаються в Канаді, Ізраїлі, Бельгії, Росії. Найуспішніший приклад страусівництва в Європі демонструє Польща: там за останнє десятиліття створено близько 200 ферм.