26 березня 1933 року

      Власне, результати виборів міського голови Ромен, що на Сумщині, 28 березня стали відомими ще 26-го. Саме цього дня територіальна виборча комісія вирішила подати до суду на одного з трьох кандидатів на посаду міського голови. Нагадаємо, кандидатами були Микола Калашник, який виконував обов’язки міського голови, а до цього очолював певний час районну державну адміністрацію, недавній донеччанин, заступник голови облдержадміністрації Микола Соколов, а також представник об’єднаної опозиції, соціаліст Олексій Біловол. Пропонуємо вгадати з трьох разів, на кого з цих кандидатів було подано?

      Відбулося це після обіду у п’ятницю. Оскільки обидва роменські суди закриті на реорганізацію, то звертатися територіальній комісії довелося до сумського — Зарічного місцевого суду. І — позаздріть всі ті, хто місяцями чекає судових засідань щодо своїх справ! — до вечора роменці доїхали до Сум, подали заяву, суд її прийняв, відзасідав і виніс постанову. І вже наступного ранку десь о 7.30 територіальна комісія зібралася, аби винести своє рішення щодо рішення суду. І згодилася, що справді, Біловол порушив Закон України «Про вибори депутатів...» — неправдиво інформував суб’єктів виборчого процесу. А тому з виборів «виключається».

      Як повідомив у телефонній розмові з кореспондентом «УМ» через кілька годин після засідання комісії Олексій Біловол, на засідання його не запросили, — нібито не знайшли. За його словами, він випадково одержав інформацію про зібрання ТВК і просто-таки прорвався на нього. Зауважмо, що в цей час на засіданні вже були присутні представники ЗМІ, які приїхали з Сум, — їх дивовижним чином змогли знайти, мабуть, ще звечора.

      У чому ж полягали порушення закону Олексієм Біловолом? Виявляється, у спецвипуску газети «Товариш» у матеріалі про кандидата було написано, що він був свого часу знятий з посади голови райдержадміністрації через політичні переконання. А це неправильно, бо недоказово. Звільнений він був зовсім з інших офіційних причин. «Я пояснював членам комісії, що працівники газети висловили свої судження, на які вони мають право. І ці матеріали не є моїми офіційними передвиборчими документами, — розповідав Біловол. — Але голова комісії настійливо порадив членам прийняти «правильне» рішення...» Аргументувала ТВК тим, що газету кандидат роздавав у ході своєї агітаційної кампанії. А отже, таки дезінформував виборців.

      «...Зараз я сиджу під дверима виборчої комісії, — говорив по «мобілці» активіст, підтриманий Соцпартією, БЮТі та «Нашою Україною», — і чекаю, аби мені дали на руки рішення, щоб я міг вживати якісь подальші заходи. Його друкують вже чотири години». І додав: «Знаєте, я сьогодні відчув 33-й рік. Це гірко. І я ще більше переконався, що цю владу треба міняти».

      Від сценарію проведення виборів сумського міського голови роменські вибори відрізнялися тим, що Микола Соколов своєї кандидатури не зняв. Та і як? Адже для виборів потрібно принаймні два кандидати. Але, звісно, не переміг. Бо й не для того ж, справді, висувався, аби полишити вищу посаду.

      Отже, до виборчих технологій влади фактично нічого, окрім ще більшої відвертості в діях, не додалося. Що ж до виборчих технологій опозиції, то вони залишають, як і раніше, бажати кращого. Враження, що опозиція нічому не вчиться. Вона декларує свою «хорошість» і вважає, що цього достатньо. А тим же соціалістам іміджу одного Мороза явно замало, аби всі їхні кандидати отримували перевагу. Тим паче, що й імідж головного соціаліста вже явно не той.

      Пригадаємо, на виборах сумського голови кандидата-соціаліста зняли через рішення суду з практично такими ж звинуваченнями. Тут би, здається, на воду дмухати, аби не обпектися. Аж ні, опозиція знов наступає практично на ті ж граблі. Звинувачення, кажуть вони, незаконні? А що, мають підстави до законних звинувачень? Чи розраховують на чесну гру?

      Піар опозиції поки що заслуговує не ліпшого діагнозу. Хоча на лікування часу, власне, немає. Роменська виборча вистава вже відбулася. Незабаром наступні. І дарма, що хтось, дивлячись це дійство, слідом за геніальним Станіславським може гукати «не вірю!». Для декого довіра й не потрібна. Потрібна посада.