Рожева миля

22.09.2009
Рожева миля

Мамо, піклуйся про свої груди. (Фото з сайту six.ru.)

...Ларисі було 33 роки, коли під час чергового обстеження в лікаря вона почула страшний діагноз — рак молочної залози. «Операція пройшла невдало, мені занесли стафілокок, — згадує жінка. — Півроку у мене замість груді була відкрита рана завбільшки з шкільний зошит. Оперували в грудні, а в травні родичі відвезли мене на дачу і думали, що звідти я вже не повернуся. Я ледве ходила, схудла до сорока кілограмів. Лікарі лише розводили руками...»

 

«Треба було захворіти, щоб відчути себе справді щасливою»

Чоловік, з яким Лариса прожила вісім років, утік, щойно з коханою жінкою сталася біда. На руках хворої Лариси залишилася донька, яку треба було ставити на ноги, дати їй достойну освіту. Це було першим стимулом до одужання. Зрада чоловіка теж додала азарту в боротьбі за життя. «Я виживу йому на зло. Він іще пошкодує, що мене втратив», — подумки втішалася жінка.

Коли одного ранку Лариса прокинулася, вона чітко знала, що робити далі. По–перше, знайти хорошого лікаря, по–друге, — гроші на лікування. Адже зараз, щоб одужати, є всі можливості, були б тільки кошти. Тож Лариса продала машину, коштовності, була готова навіть поміняти двокімнатну квартиру на меншу. Але це не знадобилося — допомогли родичі й друзі. Вони ж через знайомих знайшли лікаря, який узявся допомогти Ларисі, вселив у неї віру, що все буде гаразд. «В онкоцентрі, куди прийшла на прийом, я побачила жінок мого віку з тією ж проблемою, і мені стало легше, — згадує Лариса. — Одній жінці чоловік сказав: «Зробиш операцію — я тебе покину». А як не робити? Від цього залежить життя! Вона прооперувалася, все пройшло вдало, але чоловік пішов... Через три дні вона померла. А могла б жити й жити!» Лариса зрозуміла, що доки не виб’є весь негатив зі своїх мізків, нічого не вийде. Саме від внутрішнього настрою і бажання перемогти хворобу залежить її життя.

«У серпні я вже могла ходити, але не могла навіть залізти в кишеню, рука не рухалась, всі м’язи атрофувалися, — продовжує жінка. — Почалася депресія, хоча загальне самопочуття покращилося. Зрозуміла: треба виходити на роботу, а не мордувати себе в чотирьох стінах». Коли повернулася в колектив, ніхто, крім директора, не знав про неї правди. Вона вдячна йому, що не давав розслабитися. Коли казала: «Помираю», він відповідав: «Досить байдикувати — йди працюй». Вона казала: «Я навіть не можу ходити», а він: «Працювати, я сказав!» Вся у гнійних швах, Лариса йшла в туалет, однією рукою перев’язувала свою рану і знову йшла працювати. «Я вдячна долі, що була змушена працювати, що через «не можу» і набряклі ноги я йшла, повзла. Мене сприймали як повноцінного співробітника, ніхто не носився зі мною, не жалів. Так я почала повертатися до життя, — згадує жінка. — Такі випробування потрібні, аби розібратися у своїх помилках, поставити риску під минулим життям і почати нове. Я можу точно сказати, що зараз моє життя стало кращим, ніж до хвороби. Я озираюся назад і думаю: «Господи, якою я була нещасною, що мені треба було захворіти, аби відчути себе по–справжньому щасливою». Чоловік, який колись зрадив Ларису, тепер телефонує мало не щодня. Каже, що кохає, чекає. А чому ж не допоміг тоді, коли було найважче? «Я йому пробачила, але не хочу бачити у своєму житті тепер, коли в мене є все — квартира, машина, краса і здоров’я...».

Пішки по здоров’я

Ця сповідь — одна із багатьох на сайті www.avon–protivraka.ru. Найчастіше діагноз рак звучить для жінок мов грім серед ясного неба. Але й з таким грізним ворогом можна боротися. Усе в наших руках, переконують ті, хто подолав цю страшну хворобу.

«Я теж свого часу почула від лікаря: «Ви маєте якесь ущільнення. Його краще вирізати», — згадує співачка Гайтана. — Я була налякана, не знала, кому дзвонити і куди бігти. Звернулася в онкоцентр. На щастя, там лікар заспокоїв, що нічого різати не треба, досить лише пройти невеликий лікувальний курс. Сьогодні я забула про ту проблему як про страшний сон. Але здобула впевненість, що немає нічого ціннішого за здоров’я». Гайтана — одна з п’яти зірок, які візьмуть участь у благодійному концерті на майдані Незалежності в рамках ювілейного походу «Один день пішки заради життя». Цю акцію уже вп’яте проводять благодійний фонд «Здоров’я жінки та планування сім’ї» та відома косметична компанія. Минулими роками під час таких благодійних походів та інших акцій вдалося зібрати дев’ять мільйонів гривень, на які придбано сучасне медичне обладнання для восьми онкологічних лікарень у різних регіонах України. Також закуплено дві мобільні лабораторії, які їздять по віддалених селах країни, щоб можливість обстежити свої груди мали жінки, які роками не можуть потрапити до лікаря. Фа­хівці цих пересувних центрів кажуть, що під час одного виїзду обстежують 50—60 жінок. Серед них виявляють один–два випадки раку і щонайменше, п’ять жінок потребують додаткового обстеження.

— У країнах Євросоюзу сьогодні щорічно захворює на рак молочної залози 450 тисяч жінок, 49 тисяч із них помирають, — каже лікар і керівник благодійного фонду «Здоров’я жінки» Галина Майструк. — Ми досі не знаємо причин виникнення раку. Але ми знаємо комплекс факторів, які можуть сприяти його появі. Утім наші люди дуже не люблять, коли лікар на прийомі каже їм: не пий, не кури, займайся фізкультурою. Всі хочуть отримати якісь суперліки, які швидко вирішать будь–які проблеми. Водночас учені Агенції з дослідження раку, яка є підрозділом ВООЗ, довели, що малорухливість збільшує ризик виникнення раку на 30 відсотків. Вдумайтеся! Якщо жінка бодай 30—60 хвилин на день буде просто ходити, а не сідати в авто чи метро, то ризик захворіти на рак у неї знижується на 35 %! Наша піша хода 26 вересня від майдану Незалежності центральними вулицями столиці — це спроба привернути увагу жінок до свого здоров’я і нагадати, що не варто нехтувати профілактичними оглядами в лікаря, адже вчасно виявлена хвороба виліковується у 94% випадків.

До учасників «рожевої милі» (таким є офіційний колір акції) у Києві приєднаються Альона Вінницька, Гайтана, Віталій Козловський, гурти «С.К.А.Й.» та Dazzle Dreams, а також Вікторія Тищенко, Мар’яна Павлик, Олена Большакова, Олена Зуб та Марина Рева. Останні п’ятеро жінок наразі йдуть із різних міст України (Донецька, Львова, Одеси, Харкова та Дніпропетровська) до столиці. «Я знайшла три тижні, щоб подолати відстань від Харкова до Києва. Тож нехай кожна з нас один раз на рік знайде час на медогляд у фахівця», — пояснює благородну мету свого пішого походу харків’янка Олена Зуб.

 

ДО РЕЧІ

8–800–50–50–900 — це номер цілодобової гарячої лінії, яка надає консультації жінкам щодо раку молочної залози. «УМ» вирішила перевірити, як вона працює. Додзвонююся з першого разу, кажу, що хотіла б зробити мамографію, але не знаю де. У мене уточнюють, з якого міста телефоную, і за кілька секунд дають координати двох онкодиспансерів у столиці, де можна зробити знімок. Щоб дізнатися це, мені знадобилося менше хвилини.