Наївно думати, що в культурно–художньому комплексі «Мистецький арсенал» реалізується формула «Лувру» чи «Ермітажу», та реально бачити, як стіни війського заводу в минулому з 11 вересня стали місцем паломництва митців. Театральний режисер, продюсер Влад Троїцький три роки тому задумував фестиваль сучасного мистецтва «Гогольфест» як приватну ініціативу, але коли торік його відвідало 50 тисяч глядачів, дійство автоматично переросло на проект державного масштабу. Цьогорічний старт це ще раз підтвердив.

Мистецька кар’єра Василя Седляра була стрімкою. Хлопець із Полтавщини приїхав до Києва вчитися малюванню. Ще до російської окупації встиг закінчити художнє училище і вступити до щойно відкритої за гетьманату Академії мистецтв — у майстерню професора Михайла Бойчука. Через десять років в усіх на вустах уже буде «бойчукізм» — авангардний напрям, що на рівних «змагався» з модерним європейським мистецтвом на Венеційських бієнале 1930–років. Першим номером поруч Бойчука був саме Седляр. В інших термінах це зафіксують пізніше київські енкаведисти: «Націонал–фашитстська група Бойчука–Седляра».

Будь–який письменник, крім того, що пише, час від часу має презентувати свої книжки як за допомогою медійних засобів, так і під час живих зустрічей із читачами. Відвідавши на своєму віку чимало презентацій та зустрічей як із вітчизняними, так і з закордонними виробниками літературних цінностей, можу, попри всю розмаїтість цих дійств, зробити певні узагальнення.

Днями в столичному кінотеатрі «Київ» оголосили про нову провокацію від українських режисерів і компанії «Артхаус Трафік». Це «Мудаки (Арабески)» — перший український альманах короткометражок. Його знімають без бюджету. А в прес–релізі назвали «антиподом карамельного «Париж, я люблю тебе».