«Випадкове» вбивство

26.03.2004
«Випадкове»  вбивство

В’ячеслав Чорновіл. (з архіву "УМ")

      Здається, з того 1999-го минула ціла епоха. Україна — загартована «касетним» та іншими скандалами, пропущена через нове осмислення демократії, патріотизму й опозиційності, кийки правоохоронців та грати СІЗО, і все ж обдарована надією на краще, — Україна змінилася. Часто думається: а що було б, якби тоді, в «наметовому» 2001 році, і тепер, у «політреформеному» та виборному 2004-му, був живий В'ячеслав Чорновіл? Напевне, було б по-іншому. Але історія не має умовного способу, а шлях до втілення цих сподівань перекрив КамАЗ. 25 березня 1999 року в нього врізалася біла «Тойота», на правому передньому сидінні якої після відвідин Кіровограда дрімав лідер уже розколотого Народного руху.

      Неуважність водія КамАЗа, який проїхав поворот на Бориспіль, а потім вирішив розвернутися, нераціонально обраний шлях на Волинь, пізній виїзд з Дніпропетровщини і багато чого іншого збіглися в один момент, на одному клаптику землі. І якраз тоді, коли через цей клаптик проїжджало авто з Чорноволом. Слідство з'ясувало: те, що трапилося, було збігом обставин. Народний рух, як, мабуть, і більшість українців, переконані, що В'ячеслава Максимовича вбили. При НРУ діє своя комісія з розслідування обставин загибелі Чорновола. За п'ять років було виявлено чимало «нестиковок» з остаточною версією МВС. Це наштовхує на думку, що аварія була спланованою. Які аргументи підтверджують таке твердження, «УМ» вирішила дізнатись у голови рухівської комісії Миколи Степаненка.

      — Напередодні річниці загибелі В'ячеслава Чорновола Народний рух неодноразово поширював заяви про те, що розслідування МВС було неретельним. Миколо Леонтійовичу, що вас найбільше турбує в цьому розслідуванні?

      — У принципі, в розслідуванні МВС мене нічого не турбує. Тому що воно проводилося з однією метою: зібрати матеріали і оформити справу як звичайну дорожньо-транспортну пригоду. Наступного ж дня після аварії міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко сказав, що ця ДТП й інші версії відпрацьовувати недоцільно. У мене є лист за підписом заступника міністра внутрішніх справ Олександра Штанька до комісії Верховної Ради, яка займалась розслідуванням загибелі Чорновола. І Штанько там прямо пише, що ДТП спричинив водій «Тойоти». Такі речі не можна допускати, адже ніхто не знав, хто насправді спричинив аварію. Хоча вже з першого погляду можна зробити висновок, що правила порушив насамперед водій КамАЗа. Адже він не мав права там розвертатися, а якщо й почав розвертатися, то повинен був забезпечити безпеку руху. У правилах дорожнього руху є такий принцип: що дозволяється одному, те забороняється іншому. Перевищення швидкості водієм «Тойоти» не є причиною ДТП — аварія сталася тому, що водій КамАЗа перекрив дорогу.

      Якщо вище керівництво МВС одразу після аварії заявляє, що це випадкове ДТП, то в мене виникає питання: а для чого нам такий апарат, який «копирсається» у справах цілими місяцями? Достатньо одного міністра і двох чи десятьох заступників, які б виїжджали на місце події і вирішували, вбивство це чи ні.

      — То кримінальна справа станом на сьогодні закрита?

      — Вона закрита ще у 1999 році. Потім справу поновлювали, навіть номер новий приписали. Але навряд чи до неї щось додавалось. Думаю, її просто підчистили, бо в першій кримінальній справі було дуже багато ляпсусів.

      Приміром, щодо розвороту водія КамАЗа Володимира Куделі на трасі: він почав розвертатися, перекрив дорогу та два узбіччя, а потім зупинився і вискочив із вантажівки. Ми запитали у водія, чому він зупинився посеред дороги і не продовжував рух. Куделя відповів, що боявся «зірватися» з узбіччя. Але в довіднику щодо можливостей КамАЗа зазначено, що відстань його розвороту — близько 9 метрів. А дорога разом з узбіччями займає трохи більше 17 метрів. Чому ж водій зупинився?

      Слідчі з працівниками ДАІ проводили експеримент на місці пригоди уже на другий день після аварії. І записали у протокол, що там без застосування заднього ходу розвернутись неможливо. Наша комісія провела свій експеримент: наш водій «крутив» там, скільки хотів, навіть розвертався не зупиняючись. Ми написали кілька листів у Верховну Раду, аби депутати примусили слідство повторити експеримент. Вони його провели і дали відповідь, що Куделя, на тому ж КамАЗі, з зерном, із тим самим причепом, із шести спроб розвернувся шість разів. Причому за 22-24 секунди від початку маневру. Заступник міністра потім відповів, що при першому експерименті водій був втомлений, і тому не міг розвернутись...

      Подібних ляпсусів у справі близько двох десятків. Візьмімо, наприклад, час виїзду з Олександрополя. Водій Володимир Куделя виїхав звідти о 12.30. Його запитали: «Чому ти виїхав у цей час, якщо машина була готова до виїзду за добу до цього?». Він сказав, що жінка не встигла приготувати для нього харчі. А дружина каже, що Куделя в цей час міняв колесо.

      Неузгодженості є і в маршруті, який вибрав Куделя: йому довелося б їхати через весь Київ, хоча він міг просто проїхати через Обухів. Обраний ним маршрут на 60 кілометрів довший! А найцікавіше те, що, за протоколом допиту, коли Куделю запитали, чому він поїхав саме цим маршрутом, він відповів, що вже їздив ним десять разів. А коли спитали, чому він пропустив поворот на Бориспіль, сказав: «Тому що я їздив там всього один чи два рази».

      — Які обставини, крім цих «ляпсусів», свідчать про те, що Чорновола вбили? Можливо, вам вдавалося дещо з'ясувати при неформальному спілкуванні з працівниками правоохоронних органів?

      — Я знаю кілька осіб, з якими можна було б говорити і викликати їх на відвертість. Наприклад, один генерал мені колись розповів, як забрали журнал обліку з контрольно-пропускного пункту в Переяславі-Хмельницькому (тут реєструвалися проїжджаючі вантажівки. — Авт.). Зараз я не можу назвати його імені. Але я впевнений, що зі зміною влади він розкаже, що по такий-то журнал приїжджав такий-то представник керівництва МВС. Так само працівники Солонянського райвідділу міліції Дніпропетровської області можуть розповісти про те, що в них були матеріали про крадіжку близько 200 тонн зерна з того колгоспу, до якого належав КамАЗ. А працівники ДАІ можуть згадати, що була ДТП, яку Володимир Куделя вчинив ще перед загибеллю Чорновола...

      — Ви ведете до того, що Куделю могли шантажувати?

      — Так. На один із допитів в Олександрополі зайшла людина і сказала, що Куделя ще до аварії з Чорноволом покалічив тракториста. Коли ми почали з'ясовувати цю інформацію через тимчасову комісію Верховної Ради, з Солонянського райвідділу міліції прийшла відповідь, що таких матеріалів у ДАІ немає. Звичайно, таких матеріалів там і бути не може. Тому що хтось використав це як компромат і примушував Куделю щось зробити. Те саме стосується матеріалів про крадіжку зерна: на керівництво колгоспу могли натиснути, застосовуючи шантаж.

      — А яке враження на вас справив Куделя?

      — Коли з ним розмовляв слідчий МВС Микола Пастушенко, Куделя сказав, що він засмучений, втомлений і дуже переживає. А на мене він справив враження людини спокійної: не хвилюється, спокійно відповідає на запитання. Але, на мою думку, Куделя не був убивцею — він був використаний «всліпу». Його могли чимось залякати, наприклад, тією ж аварією з трактористом. А потім йому, можливо, сказали, що на трасі треба зупинити машину якогось боржника чи злодія. Поруч із Куделею сидів Іван Шолом (він, до речі, невдовзі помер), який, найімовірніше, давав вказівки, коли водію зупинятися, коли повертати і таке інше.

      А розповіді Куделі про те, що він не бачив «Тойоти», коли почав розвертатись, — ні, такого не може бути. Ми робили комп'ютерне моделювання, усе вираховували (такі висновки, до речі, зробили спецiалiсти Академiї наук  і Спілка репресованих). Водій бачив «Тойоту» за тисячу метрів. Та він встиг би розвернутись десять разів! До того ж якби він у той момент не зупинився посеред дороги, а продовжував рух, то для «Тойоти» звільнилося б 7-8 метрів, і Чорновіл би проскочив.

      — А звідки Шолом міг знати, що по трасі рухається авто з Чорноволом, а не з кимось іншим?

      — Може, Шолом і знав, що їде автомобіль з Чорноволом, а може, й не знав. КамАЗ став засобом розправи з опозиціонерами. Це така операція, методика відпрацьована...

      — А від чого помер Шолом? Що це за людина?

      — Вивчаючи всіх, хто причетний до ДТП, я наштовхнувся на інформацію про те, що Шолом деякий час жив у Олександрополі Дніпропетровської області, але недовго. Сім'ї він не мав, перед цим працював на Рівненській атомній станції, у селі майже не отримував зарплату і жив, як бомж. У мене виникло запитання: а що він тоді робив у Олександрополі, якщо сам був із Волинської області? Через комісію Верховної Ради ми намагались з'ясувати, хто такий цей Шолом. Від СБУ ми одержали формальну відповідь, у якій нічого не було, окрім паспортних даних. Згодом Шолом повернувся на Волинь і там потрапив у лікарню з серцевим нападом. Наскільки я знаю, було чотири напади, але лікарям вдавалося відновити роботу серця. На п'ятий раз це не вийшло. Цікаво, що до того часу Шолом на серце не скаржився. Кілька кореспондентів писали, що незадовго до смерті він почав пити і говорити зайве. А зупинити серце зараз способiв  вистачає...

      — Свого часу ви заявляли, що маєте інформацію про причетність до смерті Чорновола високопосадових осіб МВС. Що це за особи, на яких фактах грунтується це висловлювання?

      — Коли ми зібрали достатньо матеріалів, то сіли й намагалися «розкласти» версії — про замовників, виконавців і таке інше. Коли вивчали версію про причетність МВС, то дивились, хто міг виконати цю операцію найкраще. Тут є багато критеріїв: чи впливова людина, чи можна їй довірити таку тонку справу. Ми дійшли  висновку, що найлегше це було б зробити керівникові апарату міністра внутрішніх справ.  Він багато років працював в управлінні карного розшуку, в розвiдцi, знав злочинний світ, мав величезний вплив на заступників міністра. На цьому ми зупинились і почали придивлятись. А коли з'явилось повідомлення про касету Євгена Марчука, то все збіглося.

      — Про цю касету були доволі скупі повідомлення. Що ви можете сказати про цей запис?

      — Полковник, який давав свідчення на тій плівці, розказував, як організовувалось убивство. Там також ішлося про те, що організатори мали зв'язок із водієм автомобіля, в якому їхав Удовенко (водій-охоронець був закріплений за Геннадієм Йосиповичем як за колишнім міністром закордонних справ. — Авт.). І, як випливає з касети, цей водій, отримавши сигнал, мав відстати від «Тойоти» на певну відстань. Так справді було — автомобілі на момент аварії розділяв один кілометр. Щоправда, в мене є великі сумніви щодо того, чи були в авто Удовенка комунікаційні засоби. Я не виключаю, що водієві подавали сигнали в іншій формі.

      А згодом, після скандалу з касетою Марчука з'явились повідомлення про те, що операцію координував генерал-полковник Фере, а її керівником був заступник начальника спецпідрозділу «Сокіл» ГУБОЗ МВС Юрій Ненаженко (ця інформація просочилася через покійного народного депутата Анатолія Єрмака: про причетність Фере та Ненаженка до загибелі Чорновола йому розповіла людина, з якою він зустрівся у парламенті. — Авт.). Ненаженко з Фере добре знайомі. Хоча, я думаю, це було не зовсім так: цей хлопець, Ненаженко, навряд чи міг керувати справою — хіба що відігравати якусь роль.

      — А що за історія з іншим генерал-полковником, покійним Юрієм Дагаєвим, який у розмові з вами обмовився про смерть Чорновола?

      — Я, можна сказати, випадково потрапив в одну компанію. Там, зокрема, був Юрій Дагаєв. Це було під Житомиром, по-моєму, у 2000 році. У розмові я зачепив тему про Чорновола. А Дагаєв сказав: «Та що ти мені розказуєш? Я виїжджав на те місце і одразу можу сказати, що все це випадковість». Я взяв олівець і почав креслити на папері схему аварії, гальмівний шлях і таке інше. Він навіть не сперечався, просто подивився на мене і сказав: «Та Чорновола треба було вбити ще десять років тому!»

      — Восени МВС звернулося до Руху з проханням надати додаткові матеріали у справі Чорновола, про які ви говорили на прес-конференції. Ви надсилали щось у МВС?

      — Я ще кілька років тому заніс їм свої висновки на 34 сторінках. І по цих листах я не отримав жодної відповіді. Нехай би мене покликали, посадили і сказали: «От, дурень чи диявол, ти неправий у тому і в тому». І я б більше нічого не казав. Я пропонував їм провести справу так, щоб вивчалися будь-які питання, які виникали в журналістів чи в рухівців. Чому водій розвертався саме так? Чому в «Тойоті» не спрацювали подушки безпеки? А вони б відповіли: «Ось вам експертиза, ось чому це було так». І все! І тоді Удовенко як тодішній голова Руху, Степаненко як голова комісії, Кравченко як міністр, Кучма як Президент, сказали б: «Люди добрі, ми все дослідили, більше нічого вивчати».

      Знаєте, хто переконав мене в тому, що це вбивство і що до цього має відношення чинна влада? Саме правоохоронні органи. Приміром, Кучма зробив заяву, що треба збільшити слідчу групу і включити туди рухівців. Що роблять у МВС? Вони викликають мене і допитують як свідка. А потім дають відповідь: «Степаненка не можна включити у групу, бо він є свідком по справі». А який я свідок, я ж не сидів в одній машині з Чорноволом?! Тобто не захотіли мене пускати до справи. А для чого нищити моє підприємство? Для чого так грубо накладати арешти на моє майно, на автомобілі, а потім казати, що це помилилася дівчина у виконавчій службі? Вона помилилася, а я півтора року не міг користуватися автомобілем. Потім знову хтось щось забув... Співробітники правоохоронних органів, з якими я колись працював, кажуть: «Ми не можемо зрозуміти, для чого ти туди лізеш, невже для тебе настільки важливий той Рух?» Та для мене Рух не настільки важливий, як онуки. Бо я хочу, щоб вони жили в нормальній державі. Тому і хочу добитися правди. Щоправда, поки не зміниться влада і не відійдуть ті люди, які були зацікавлені у вбивстві Чорновола, до того часу розслідування не буде.

 

ЦИТАТИ

      «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи... І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив... Часи змінюються, інколи залишаєшся майже один. У мене таке було. Але все одно вірю, що чиню правильно. Не будемо говорити високі слова про ідею, відповідальність тощо. Ти вирішив, що так, а не інакше потрібно діяти. Віриш у свою дорогу? Іди й не звертай!..»

В'ячеслав Чорновіл, Герой України.

      «Батько випереджував цю історію. Чому я вважаю, що він не міг бути лідером? Тому що те військо, яке мало за ним іти, не встигало... А те, що потім усі інші політики почали змінювати в 2001 році, він дозрів у 1999-му. Ті два роки були фатальними для України. Ми не реалізували того, що він не реалізував, тому що більше ніхто тоді, в принципі, не міг цього реалізувати».

Тарас Чорновіл, син.


 

А ТИМ ЧАСОМ...

      Учора відбулася низка заходів, присвячених 5-й річниці загибелі В'ячеслава Чорновола. Зокрема, в Києві на могилі колишнього лідера Народного руху пройшла панахида, а на місці аварії, на Бориспільській трасі, — мітинг. Вшановуючи пам'ять Чорновола, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко сказав: «Чорновіл був і залишається знаковою постаттю в українській історії. Він привніс в українську політику те, чого сьогодні їй не вистачає, — порядність, патріотизм, відданість національним інтересам. Ми повинні не просто зберегти пам'ять про В'ячеслава Максимовича, а й повернути в українську політику ті цінності, які захищав В'ячеслав Чорновіл».

      Під вечір у київському Будинку вчителя відбувся вечір пам'яті Чорновола, на якому мали презентувати другу книгу з десятитомника, присвяченого творчій спадщині В'ячеслава Максимовича.

      Уранці народні депутати в парлементі вшанувала пам'ять Чорновола хвилиною мовчання.

      Низка крайових організацій Руху виступила з ініціативою назвати вулиці іменем колишнього лідера — Героя України. Зокрема, рухівці Харківщини звернулася до мера обласного центру з проханням перейменувати проспект Правди, де розташований офіс обласного НРУ, на проспект Чорновола. Делегати конференції Запорізької облорганізації Руху звернулись до органів влади з проханням перейменувати вулицю 40 років Радянської України на вулицю Чорновола, а на приміщенні Культурно-ділового центру, де за півтора місяця  до смерті виступав В'ячеслав Максимович, встановити меморіальну дошку.

«Тойота» й КамАЗ: випадкова аварія чи сплановане вбивство? 

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>