Берлінський бал «королеви спорту»

18.08.2009
Берлінський бал «королеви спорту»

Усейн Болт (праворуч), «граючись», переміг і Гея (у центрі), і Пауелла (ліворуч). (Фото Рейтер.)

Те, що в календарі подій року немає Олімпійських ігор, ще не означає, що нічого грандіозного в світі спорту не відбувається. Навпаки — це надає кожному виду шанс підкреслити свою видовищність і значимість на тлі інших власними змаганнями: чемпіонатами світу чи континенту. І при цьому не просто зібрати під свої прапори власних прихильників, а спробувати зацікавити тих, хто випадково потрапив у глядачі, аби вони також «захворіли» ним.

 

Берлін зачекався

Заочну боротьбу за право називатися наймасовішим видом спорту впродовж багатьох років ведуть легка атлетика й волейбол (начебто більш популярний футбол у цьому поступається «конкурентам»). Міжнародна федерація волейболу об’єднує у своїх лавах 211 держав і утворень, а «королева спорту» — 213. Крім того, легка атлетика бере своє різноманітністю — проявити себе тут можна аж у 47 дисциплінах. Рівно стільки комплектів медалей розіграють 2098 спортсменів за дев’ять днів на 12–му чемпіонаті світу, що минулої суботи стартував у Берліні. Своїх представників до Німеччини прислали 202 країни, а покрити «картинкою» телевізійники пообіцяли 212 територій. На жаль, жодна українська телекомпанія не побажала витрачати кошти на трансляцію.

До організації найграндіознішої події у світі спорту німці підішли зі своєю типовою педантичністю. Скрізь по столиці вони порозвішували різних розмірів плакати, прикрасили анонсами автобуси. Навіть сучасні табло для водіїв не лише закликали їх дотримуватися правил, а й інформували про проведення у місті такого знаменного заходу. Щоправда, переважно німецькою мовою. Підключилися до справи й фірми–спонсори, які, зрозуміло, опікувалися власною рекламою, але на спортивному тлі. Скажімо, на одній із афіш олімпійський чемпіон у бігу на 100 і 200 м Усейн Болт з Ямайки у властивому йому емоційному стилі шукав собі опонентів серед публіки, запитуючи: «Ну, хто швидше за мене?». І навіть погода, яка минулого тижня відлякувала прохолодою, нині налагодилася, й стовпчик термометра періодично заповзає за позначку в 30 градусів.

Щоправда, виникли питання до організаторів у представників різних делегацій. Скажімо, водії автобусів–«шатлів» не знали, де розташовані об’єкти, до яких їм належало їхати. А в неділю зранку президенти кількох національних федерацій були неприємно здивовані, коли їх не пускали в автобуси, що прямували на стадіон. Виявилося, що спортсменам і почесним гостям належить їздити в різних автобусах, тож офіційним особам довелося чекати на свій близько години.

У передвечір старту світового форуму в самому серці Берліна відбулася масова вечірка. Організатори запросили на неї аж 1700 спеціальних гостей. Засвітилися перед публікою, зокрема, президент НОК України Сергій Бубка (він же віце–президент Міжнародної федерації) й великий шанувальник спорту — князь Монако Альбер. При цьому президент ІААФ Ламін Діак явно затягнув із власною промовою, від чого гості почали нудитися, але наступний концерт покращив ситуацію. Узагалі ж поблизу Рейхстагу й Бранденбурзьких воріт упродовж чемпіонату щодня проводять якийсь культурний захід, запрошуючи колишніх і нинішніх атлетів. У суботу пану Діаку, очевидно, вказали на його «промашку» напередодні, й на відкритті чемпіонату на стадіоні він уже не був таким багатослівним.

Раціональні «бюргери» і «про­сунуті» інтернет–фанати почали запасатися квитками заздалегідь. Та попри це, за годину до перших стартів потоки шанувальників легкої атлетики вже прямували від станції метро до кас «Олімпіаштадіону», шикуючись у солідні черги. І це попри те, що демократичністю ціни на квитки не відрізняються: відвідування одного дня змагань залежно від сектору коштує від 34 до 153 євро — суми немаленькі навіть для європейців. На ранковій сесії на арені зібралося близько 15 тисяч шанувальників «королеви спорту», а ввечері глядацька аудиторія сягнула за 30 тисяч.

Перші медалісти до стадіону не дійшли

Тим часом перший комплект медалей розіграли за десяток кілометрів від головної арени чемпіонату. Близько другої години дня в суботу поблизу Бранденбурзьких воріт фінішували майстри спортивної ходьби на 20 км. Дивлячись на їхнє палке бажання прискоритись, журналісти народили анекдот дня: «Майбутнє спортивної ходьби — це біг».

У підсумку до «золота» Олімпіади–2008 відзнаку найвищого ґатунку світової першості додав 23–річний росіянин Валерій Борчин. Його український ровесник, Руслан Дмитренко, дістався фінішу 33–м серед 45 учасників, чий час зафіксували хронометри. Ще троє ходоків зійшли з дистанції, а двох дискваліфікували судді.

Наступного дня російське домінування в ходьбі впевненою перемогою продовжила Ольга Каніскіна. Позавчора не дісталися Бранденбурзьких воріт аж 11 спортсменок — чотири не знайшли в собі сили продовжувати похід, а сімох зняли судді. Чимало й тих, хто таки фінішував, зверталися до лікарів за допомогою через виснаження.

На відміну від інших колег, призери в ходьбі переживають церемонію нагородження двічі. Спочатку після завершення дистанції на місці фінішу їм вручають квіти, а вже ввечері на «Олімпіаштадіоні» — медалі. До речі, варіант прямокутних нагород для нинішнього форуму придумала 26–річна дизайнерка з Дрездена Елізабет Варкус, котра ще навчається в Берлінському університеті мистецтва. Медалі вироблено з міді з додаванням золота, срібла й бронзи відповідно до позиції.

Розчарування фаворитів

Берлінську публіку можна вважати повноправним співавтором двох досягнень німецьких штовхальників ядра (акустика арени дозволяє відчувати підтримку повною мірою). Надін Кляйнерт і Ральф Бартелс, попри свій солідний вік (33 і 31 рік відповідно), довели, що є ще порох у порохівницях. А найбільшу інтригу серед «важких легкоатлетів» подарували чемпіон і срібний призер Олімпіади–2008 — поляк Томаш Маєвський і американець Крістіан Кантвелл. Вони наче наввипередки встановлювали найкращі результати сезону. Останнє слово залишилося за «янкі», котрий, до речі, вперше переміг на таких змаганнях просто неба — до цього були успіхи лише в залі.

Значно більшою невдачею закінчився забіг на 10 км для бронзової призерки Пекіна–2008 Месере Дефар із Ефіопії. Лідируючи за 50 метрів до фінішу, вона не знайшла в собі сил на завершальний ривок і опинилася лише п’ятою. А тріумф 19–річної кенійки Лінет Масаї став для неї взагалі дебютним призовим місцем на дорослому рівні.

Спринт — хто краще загальмує до фіналу

Те, що творили провідні спринтери планети у двох перших раундах змагань на стометрівці, інакше як розвагою не назвеш. Розважалися найшвидші люди планети по–різному. Скажімо, ямаєць Асафа Пауелл у першому своєму забігу кинув бігти вже десь на середині дистанції, а далі лише «накатувався». Це піжонство ледь не коштувало йому виходу до наступного раунду, адже Асафа фінішував третім — останнім, кому надавали перепустку до чвертьфіналу.

Так само заздалегідь скидали оберти ще двоє фаворитів — досвідчений британець Дуейн Чемберс та дворазовий чемпіон світу–2007 американець Тайсон Гей. А триразовий олімпійський чемпіон Пекіна–2008, Усейн Болт із Ямайки, разом із своїм партнером по «шоу», Даніелем Бейлі з Антігуа й Барбуда, у чвертьфіналі фінішували усміхаючись, дивлячись один на одного й ледь не перекидаючись фразами. Така–от мода нині пішла у спринтерів — залишилося хіба що спробувати бігти спиною вперед. Хлопці явно не горіли бажанням бити до вирішального забігу якісь рекорди, але навіть за такого ставлення інколи «вибігали» з «гросмейстерських» 10 секунд!

Та всі ці жарти залишилися позаду, коли настав час проявити себе в усій красі. При цьому Болт чи то розхвилювався, чи вирішив підігріти інтригу, але у півфіналі зробив не типовий для себе фальстарт. Щоправда, це вийшло боком не ямайцю, а британцеві Тайрону Едгару, котрий припустився другого фальстарту в цьому забігу й автоматично отримав дискваліфікацію. Хоча на високі місця він і не претендував.

За вирішальним забігом спринтерів 60 тисяч глядачів спостерігали стоячи. А коли табло висвітило цифри результату Болта, трибуни вибухнули. Світовий рекорд 22–річна ямайська «блискавка» поновила одразу на 0,11 секунди. Після цього Усейн залучив до національного танцю Асафу, а невдоволений (навіть із новим досягненням США) Гей швидко залишав стадіон. Тим часом поблизу арени гості з Ямайки в ім’я двох своїх героїв розпочинали імпровізований концерт...

 

ТАБЛО

ХІІ чемпіонат світу (Берлін, 15—23 серпня). Результати суботи й неділі

Чоловіки. Спортивна ходьба на 20 км. 1. Борчин (Росія) — 1 год. 18 хв. 41 сек. 2. Ванг (Китай) — 1:19.06. 3. Санчес (Мексика) — 1:19.22... 33. Дмитренко (Україна) — 1:27.01.

Штовхання ядра. 1. Кантвелл (США) — 22,03 м (КСС). 2. Маєвський (Польща) — 21,91. 3. Бартелс (Німеччина) — 21,37 (ОР).

100 м. 1. Болт (Ямайка) — 9,58 (СР). 2. Гей (США) — 9,71 (НР). 3. Пауелл (Ямайка) — 9,84 (КОС).

Жінки. Біг на 10 км. 1. Масаї (Кенія) — 30.51,24 (КСС). 2. Мелкаму — 30.51,34.

3. Аялью (обидві — Ефіопія) — 30.51,95.

Спортивна ходьба на 20 км. 1. Каніскіна (Росія) — 1:28.09. 2. Лауфнейн (Ірландія) — 1:28.59. 3. Ліу (Китай) — 1:29.10... 36. Ольга Яковенко (Україна) — 1:45.55.

Семиборство. 1. Енніс (Велика Британія) — 6731 очки (КСС). 2. Езер (Німеччина) — 6493 (ОР). 3. Худзік (Польща) — 6471 (КОС). 4. Добринська — 6444. 5. Йосипенко — 6416 (ОР). 6. Мельниченко (всі — Україна) — 6414.

Штовхання ядра. 1. Вілі (Нова Зеландія) — 20,44 м. 2. Кляйнерт (Німеччина) — 20,20 (ОР). 3. Гонг (Китай) — 19,89 (ОР).

* СР — світовий рекорд, НР — національний рекорд, ОР — особистий рекорд, КОС — найкращий особистий результат сезону, КСС — найкращий результат сезону в світі.

 

АРЕНА

Берлінський «Олімпіаштадіон» (первинна назва — «Німецький стадіон») побудували до Літніх олімпійських ігор 1936 року в парку на заході міста. До цього на його місці був менший стадіон, який звели до скасованої через І Світову війну Олімпіади–1916. Під час ІІ Світової війни «Олімпіаштадіон» бомбардували й пошкодили союзники, а потім поблизу нього аж до 1994 р. розташовувалася британська військова база.

До чемпіонату світу з футболу 1974 р. арену оновили, а до «мундіалю»–2006 реконструювали за 242 млн. євро. Від УЄФА вона отримала найвищу оцінку — «5 зірок». Тут відбувся фінал ЧС–2006, в якому італійці здолали французів. Стадіон є домашнім для «Герти» — команди першої бундесліги, за яку минулого сезону грав одесит Андрій Воронін. Кількість місць — 74228.