«Маю власний список авторів, які писали спеціально для мене»

      Мене по-справжньому тішить те, що останні десять років я нічого читати не мушу. Жодні мої обов'язки ніяк не пов'язані з необхідністю читати. Моє щоденне життя так само цілком не може залежати від того, що  треба було би вичитати з газет. Тому можу це робити тоді, коли хочу, і так, як мені хочеться.

      Читати мені хочеться завжди, коли я ні з ким не говорю, нічого не роблю руками і нікуди не йду. Це хотіння настільки домінантне, що вартість самих текстів має  вже другорядне значення.

      Щодня я встаю дуже рано. Настільки рано, що ще не можна ні братися до якоїсь хатньої роботи, бо сплять домашні, ні залагоджувати якісь справи поза домом. Тому кілька ранішніх годин є тим часом, коли я варю і п’ю каву, курю і читаю. Переважно ті книжки, які згромадилися за багато десятиліть недалеко від кухні — у коридорі. Абсолютна більшість цих книжок придбані не мною, тому не можна сказати, що вони мене наперед чимось зацікавили. Я намагаюся витягнути з них щось цікаве вже тоді, коли починаю читати. За останній тиждень прочитав про всі експонати музею народної архітектури у Львові, різні фрагменти листування, у яких йшлося про Шевченка, збірку нарисів про перевиховання злочинців у радянських виправних закладах на початку шістдесятих років, дещо про найбільші дерева світу. Але деякі книжки я перечитав, шукаючи певну інформацію. Мені дуже сподобалося вишукувати в оповіданнях про Шерлока Холмса місця, які не стосуються кримінальної історії, а є фіксацією різних побутових особливостей того часу і місцевості. Також захотілося трохи більше знати про можливі способи підготовки гарбузового насіння до сіяння.

      Час від часу я влаштовую собі певний читальний спецкурс, перечитуючи все, що можу знайти вдома, що би стосувалося теми спецкурсу. Останньо це була есеїстика і художня публіцистика, видана наприкінці радянських часів у одній серії. Тож кілька ранків я читав есеї, записки і статті Карпент’єра, Фріша, Вульфа, Вольф, Прістлі.

      Минулий місяць був якимось особливим, бо мав нагоду прочитати дуже багато як на один місяць рукописів, запропонованих друзями. Таким чином я прочитав новий роман Степана Процюка, дві повісті Олега Криштопи, другу повість  Богдана Скаврона. А ще трішки раніше була неймовірно вражаюча повість Тані Малярчук — найкраща річ останнього часу.

      Не люблю читати наніч. Але вже в ліжку переглядаю кілька гасел із словника іншомовних слів, УСЕ або УЗЕ. Часто їжджу зі Львова до Франківська нічним поїздом. Щоби не пропустити своєї станції щоразу купую на вокзалі у Львові якийсь дешевий руський бойовик за п'ять гривень. Колись залишав їх у поїзді, але тепер забираю додому. Назбиралася вже окрема купка цих романів. Мушу їх переглядати перед кожною поїздкою, аби пригадати основну інтригу, щоби не купити вдруге того самого.

      Щодо інших нових книжок, то не купую їх уже кілька років. Прочитую подаровані авторами. Таким чином прочитав Зілагі, оповідання Жадана, найновіші поетичні збірки Лишеги і Довгана. Роман Андруховича і повість Софії Андрухович читав у рукописах, але перечитував і з книжок. Андруховича намагаюся читати все. Часто роблю це дуже поспішно, розглядаючи «Дзеркало тижня» при кіоску. Але кілька днів тому купив щойно видану збірку оповідань Юдит Герман, перекладених моїм братом. Теж читав у рукописі, знаю, що брат ще подарує, але дуже захотілося купити відразу.  

      З газет регулярно читаю вже кілька років лише «Літературну Україну» і католицьку «Нову Зорю», які передплачує моя мама.

      У хаті в горах маю лише ті книжки, які можна читати і забувати багато разів — Монтеня, історію середньовічної церкви, Бальзака, міфи народів світу, ботанічні визначники і альбоми. Туди ж відвожу книги різних філософів, які надіюся прочитати за умов, що більше читати нічого.

      Крім української, лише по-російськи і по-польськи читаю цілком вільно. За минулий рік прочитав по-польськи всі книжки Стасюка і кілька томів Грабала.

      Мені досить важко потрапити під вплив певної книжки або заперечити вартість якоїсь із них. Тому рідко беруся судити про рівень прочитаного, керуючись своїми вподобаннями у той чи інший момент. Але маю окремий власний список авторів, які писали спеціально для мене. Серед перших — Данило Кіш, Інгеборг Бахман, Богуміл Грабал, Сергій Довлатов, Чарльз Буковський, Антонич, Мераб Мамардашвілі...