Перший джазовий націоналіст

Компактовий серіал «Легенда українського джазу», виданий нещодавно столичною музичною агенцією «Наш формат», представляє увесь спектр творчої діяльності Ігоря Хоми — засновника української школи джазу, який ще наприкінці 50–х створив у Львові перший в Україні джаз–оркестр «Ритм», а у 1966–му — естрадний джазовий ансамбль «Медікус». Сьогодні більшість джазових музикантів впевнені у тому, що українського джазу як такого в історичній ретроспективі не існує, або те, що грали у 50–х та 60–х, не є цікавим і самодостатнім. Але усі ці п’ять дисків свідчать про зворотне — у нас існувала і грамотно розвивалась національна школа джазової музики. І хто знає, чи довідався б про це наш прискіпливий слухач, якби усім цим архівним записам не дав друге життя ентузіаст та подвижник, співак і упорядник серії Орест Цимбала: — «Наші сім’ї віддавна зналися, тож дружина Ігоря Хоми і донька Дзвінка звернулися до мене з проханням відродити спадщину «Медікуса», донести до сучасного слухача. В українській музиці ще є багато прогалин, а без знання власного коріння ми не можемо вважати себе повноцінними. Наприклад, стиль ретро у міжвоєнні роки...» Видання музики Ігоря Хоми стало можливим завдяки підтримці «Нашого формату» та її засновника Владислава Кириченка. Перші два диски охоплюють переважно джазові міжнародні стандарти, третій містить власне український джаз, четвертий і п’ятий — вокальні твори Ігоря Хоми у виконанні різних співаків, зокрема Олега Дороша.

Ігор Хома народився 29 квітня 1929–го року в Кракові у родині лікаря Йосипа Хоми. Через чотири роки сім’я переїхала на Тернопільщину, звідти у 1945–му — до Львова, у 1953–му Ігор отримав диплом лікаря. Захистивши кандидатську дисертацію, став викладачем Львівського медінституту. Наприкінці 50–х у Львові виник перший після Другої світової війни джазовий оркестр. На початку 60–х рідкісні концерти ансамблю у місті проходили з величезними аншлагами. Тоді ж із проектом Ігоря Хоми «зв’язався» молодий Богдан Ступка. Ось як він згадує той період життя: «Ігор Хома — це основа українського джазу. Я, будучи студентом театральної студії при театрі ім. М. Заньковецької, був ведучим усіх програм його джаз–бенду. І це дякуючи Ігорю, який запросив мене у свій колектив. Тоді у Радянському Союзі джаз забороняли, а Ігоря не раз били і критикували. Він був не тільки прекрасним музикантом і композитором, а й чудовим педагогом для нас. Завдяки Хомі я почав розуміти джазову музику...»

Цитуємо композитора Мирослава Скорика з вкладки до одного з дисків: «Пригадую дні своєї молодості. Тоді найкращим був ансамбль Ігоря Хоми. Він започаткував новий стиль в українському джазі. Його творчість стала прикладом для молодих композиторів, зокрема і для мене... Ігор Хома розвивав імпровізаційний джаз, орієнтований на український мелос. Це було дуже складно зробити у ті часи, коли система цілеспрямовано нищила всі неординарні явища у мистецтві, особливо твори, які містили виразні національні акценти. Комсомольська преса називала львівського джазмена не інакше як «музичний бандит» і вимагала суду громадськості над «провідником буржуазної культури».

Однак саме «Медікус» представляв Україну на першому джазовому фестивалі СРСР у Тарту в 1960–му, у Таллінні — в 1965–му, 66–му, 67–му та на міжнародному форумі у Польщі «Джаз над Одрою — 1973». Найважливішою подією для прихильників музики Хоми був вихід телефільму «Залицяльники» у 1968–му, до якого «Медікус» записав головні саундтреки. У 70–ті роки Ігор Хома писав музику для театральних вистав, кінофільмів. За весь час існування самобутнього оркестру — з 1960–го до 1981–го — на Всесоюзній фірмі «Мелодія» було видано всього дві платівки. Влучно про творчість композитора сказав поет Ростислав Братунь: «Хома зміг по–своєму прочитати народну пісню. Завдяки Ігорю я збагнув суть імпровізаційної музики. Насправді, все життя Ігоря Хоми було великою імпровізацією на добрій професійній основі».

Надалі «Наш формат» планує випустити диски джазової співачки Лесі Боровець, ретро–джаз 1920—30–х років.