Спіймати за біологічними слідами

10.07.2009

Створити десять ДНК–лабораторій та національну базу ДНК–даних — такі плани МВС на найближчі 2009—2013 роки. Ціна питання — 155,7 млн. грн. Ініціативу міліцейського відомства підтримують Генпрокуратура та Міністерство юстиції, а в Міністерстві охорони здоров’я, після довгих дискусій, таки погодилися, що мережа ДНК–лабораторій має бути створена саме на базі МВС. Усі разом пропонують уряду схвалити вже готову концепцію відповідної державної цільової програми і знайти кошти на її впровадження. Якщо Кабмін матиме бажання і гроші для створення нової «цариці доказів» — ДНК–експертизи, в Україні різко зросте відсоток розкриття важких злочинів (убивств і зґвалтувань) та зменшиться кількість невпізнанних трупів, переконують правоохоронці. І наводять як приклад Великобританію, де взагалі кожен четвертий злочин розкривається завдяки ДНК–аналізу.

 

Наразі, за словами начальника науково–дослідницького експертно–криміналістичного центру МВС Івана Красюка, до бази даних занесено ДНК понад 1700 осіб — лише кривавих ґвалтівників і вбивць (у тій же Великобританії база ДНК–профілів становить 2,8 мільйона осіб). Якщо в Україні буде створено єдину мережу баз даних з автоматизованими обліками ДНК осіб, а генна дактилоскопія стане звичним явищем для громадян ледве не зі шкільної парти, віднайти маніяка за слідами потовиділень, сперми чи волосинок — не складе жодних проблем.

«Рівень злочинності зростає, а швидке доведення вини — відстає, — зазначає начальник управління криміналістики Генпрокуратури В’ячеслав Перч. — Сучасні злочинці, технічно розвинені, намагаються не залишати слідів на місці злочину, але вони не можуть позбавитися біологічних слідів, зокрема й запах. Тому запровадження бази даних ДНК стане великим проривом».

Заступник міністра внутрішніх справ, начальник Головного слідчого управління Петро Коляда навів приклад із нещодавно затриманим маніяком, що три роки ґвалтував і вбивав жінок на Київщині. «Він залишав біологічні сліди: ми ще не знали хто це, а вже шість кримінальних справ об’єднали в одне провадження, бо знали, що це скоїла одна й та ж сама людина, — розповів генерал Коляда. — Згадаймо пологівського маніяка Ткача, коли ще до його затримання посадили чимало невинних людей. Якби його шукали за біологічними слідами, цього б не сталося. Бо у випадку із так званим маніяком із Боярки міліція не пред’явила жодного хибного звинувачення».

За словами Петра Коляди, розшукуючи негідника, правоохоронці дослідили ДНК ледь не семисот чоловіків (!), які за віковими та зовнішніми даними входили до кола підозрюваних. «Ми їм пропонували — здайте кров, щоб відмести підозри, — каже генерал–полковник міліції. — І вони нам допомогли, звузили коло підозрюваних осіб, і ніхто не поскаржився, усі поставилися з розумінням».

Запровадження новітніх ДНК–технологій вкрай актуальне і через невтішну статистику МВС, адже стара школа розшуку та доведення вини вже не дає результату. Що й казати, залишок нерозкритих умисних убивств минулих років наразі перейшов позначку в сім тисяч (!), а залишок не знайдених безвісти зниклих осіб становить до 4,7 тисяч. Зрозуміло, що запровадження правових підстав для генної дактилоскопії, законодавче обґрунтування аналізу ДНК як доказу вини може знизити кількість безневинно засуджених. Адже правоохоронці на місцях і досі послуговуються старим перевіреним методом «доведення вини» — вибивання «зізнання» та примушування до явки з повинною.

 

ПРЯМА МОВА

Петро Коляда,
заступник міністра внутрішніх справ:

— Так, у сусідній Росії цього року набув чинності Закон «Про державну геномну реєстрацію». Нашою концепцією передбачається, щоб усі громадяни здавали ДНК–аналіз. Це було б доцільно, наша праця полегшала б, адже сплутати людей за ДНК неможливо. Обов’язковий аналіз потрібен не лише для пошуку злочинців за біоматеріалами (кров, слина, волосся, сперма) чи впізнання трупів невідомих осіб. Я не бачу нічого поганого, якщо у паспорті поруч із групою крові стоятиме код ДНК, за яким можна буде визначити і колір волосся чи очей, хвороби, перенесені людиною тощо.

 

Зіновій Митник,
заступник міністра охорони здоров’я:

— ДНК — це ідентифікаційний код кожної людини. Здавати ДНК–аналіз не є обов’язковим, і цю норму ще не скоро буде запроваджено в Україні. Але настане той момент, що кожен вважатиме за щастя знати свій код ДНК. І він буде у базі даних. Нічого страшного тут немає, це не обов’язково для криміналу потрібно. Але й для встановлення батьківства, для розшуку зниклих, для лікування та діагностики.

 

ДОВІДКА «УМ»

Метод генної дактилоскопії прийшов у світову криміналістику в 1985 році й полягає у дослідженні біологічного матеріалу людини. Аналіз дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) дозволяє ідентифікувати особу за біологічними слідами, що є особливо важливим у розслідуванні тяжких злочинів проти особи. Нині в Україні є лише шість таких лабораторій, які функціонують у Державному науково–дослідному експертно–криміналістичному центрі МВС та у трьох регіональних підрозділах (Одеська, Запорізька та Полтавська області). Їхня діяльність недостатня й спрямована переважно на виконання експертиз за тяжкими видами злочинів (вбивства, вбивства із зґвалтуванням тощо), а також встановлення біологічного споріднення.

Щорічно в Державному центрі методом ДНК–аналізу досліджують понад три тисячі зразків та слідів біоматеріалу. У 2008 році виконано 530 експертиз. Цього року проведення 57 молекулярно–генетичних експертиз безпосередньо сприяло розкриттю особливо тяжких злочинів проти життя, здоров’я та статевої недоторканності особи.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>