Уперше український критик працював у журі Міжнародного кінофестивалю найпрестижнішої категорії «А». Персональний 500–сотий «Мерседес», п’ятизірковий готель «Національ» із вікнами на Красну площу, навіть охорона, яка стримувала бажаючих поспілкуватися з кінематографічними «суддями»... Обов’язкові обіди і прийняття... А що лишилось за лаштунками Московського кінофестивалю — те, чого не можна побачити звичайному глядачеві? Про це «УМ» попросила розповісти нашого постійного автора Сергія Тримбача, який щойно повернувся з Москви.

У свої тридцять років, об’їхавши чи не половину земної кулі з концертами і завоювавши купу нагород на різних міжнародних фортепіанних конкурсах, Олексій Колтаков, проте, досі продовжує навчання. У найкрутішій у світі нью–йоркській Juilliard School. Він давно поміняв українське громадянство на австралійське (а скоро, не виключено, стане громадянином США), однак і луганчанин із нього ще не зовсім вивітрився. Одного разу в нашій розмові він навіть ужив слівце «блін». Не в сенсі — «млинець»..