Харківському художнику Артему Волокітіну вдалося уникнути епатажу та скандалу, без яких нині складно отримати визнання. Артем вважає, що до нього було так багато уже створено геніального, що йому лишається просто працювати. В Артема Волокітіна двоє відкривачів: Харківська міська художня галерея (проекти «Вправи», «Золотий перетин», «Комбінаторика», «Килими», «Сестри») та «Я Галерея» Павла Гудімова (проекти «Папір/не папір», «Суміш», «Дотик»). Ще у нього двоє дітей. І дві улюблені фрази — «мені це подобається» і «я це люблю». Його творчість часто називають фотореалістичною (портрети), хтось говорить, що це відгомін Середньовіччя (овальні роботи в «Дотику»), хтось говорить, що це щоденникова інтимність. Творчість Волокітіна, як–то не суперечить нашим уявленням про сучасне мистецтво, здається зрозумілою. І не потребує додаткових запитань. Їх ви не знайдете і в нашому інтерв’ю, — ще одному зі щоденників художника Волокітіна.