Міністр аграрної політики Сольський подав у відставку через земельні оборудки
До Верховної Ради України надійшла заява від Миколи Сольського про відставку з посади міністра аграрної політики та продовольства України >>
Приречені на виживання
13.05.2009
Працівники газових господарств, які сьогодні вийдуть під стіни Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), вимагають якщо не негайного перегляду тарифів, то хоча б встановлення чіткого, оперативного й прозорого порядку їх регулювання залежно від об’єктивних економічних чинників, а також виконання низки урядових рішень, які нині саботуються чиновниками середньої ланки. В іншому разі протестувальники пророкують по країні техногенні катастрофи й обіцяють відключати газопостачання скрізь, де існує загроза безпеці людей, а це — понад дві третини території України. Завтра кількатисячний мітинг відбудеться під Кабінетом Міністрів.
Нині аварійність на об’єктах української ГТС сягнула того небезпечного рівня, коли повторення трагедій із вибухами можна чекати будь–де й будь–коли, заявив на вчорашній прес–конференції в УНІАН голова Ради профспілок газових господарств України Іван Яровий. Упродовж минулого року в Україні на 40 відсотків (у порівнянні з попередніми роками) почастішали аварії на об’єктах газової мережі, під час яких було поранено 211 осіб; 90 людей загинуло. Ще жахливіша статистика за перший квартал нинішнього року — 75 постраждалих і 51 людина загинула.
«Після минулорічної акції нам удалося досягти окремих домовленостей з урядом щодо виведення вітчизняного газового господарства з кризи, — каже Іван Яровий. — Утім і досі ми не маємо жодних реальних результатів — НКРЕ, здається, свідомо ігнорує наші вимоги про перегляд тарифів, внаслідок чого галузь зазнає величезних збитків. Лише за минулий рік ми втратили 1,2 мільярда гривень. Немає навіть коштів на проведення планового ремонту системи. Така злочинна бездіяльність призводить до занепаду галузі й створює підстави для виникнення аварійних ситуацій із непередбачуваними наслідками, і при цьому відповідальність за безпеку функціонування мережі покладено на газопостачальників».
Необхідність модернізації української ГТС назріла не сьогодні. Нині загальна протяжність газопроводів, що повністю відпрацювали свій термін і потребують заміни, складає понад 18 тис. км. (із загального обсягу мереж у 300 тис. км). Загалом, заявляють газопостачальники, необхідна модернізація 60 відсотків вітчизняних газорозподільчих мереж. При цьому минулого року були замінено лише 84 км труб.
У газових господарствах країни працює близько 80 тис. робітників, а разом із сім’ями їх нараховується всі 200 тисяч. Кризовий стан у галузі викликав гострі соціальні наслідки й серед працівників. Нестача робочих рук на об’єктах ГТС, у порівнянні з допустимими нормами безпеки, сягнула 35 відсотків і далі зростає — робітники або звільняються самі, або ж потрапляють під скорочення. «Ніхто не хоче працювати за безцінь, але ж довжина мережі не скоротилася», — зазначає Яровий.
ПРЯМА МОВА
«На ЧАЕС до пори до часу теж було тихо–мирно...»
Голова Ради профспілки працівників газових господарств Іван Яровий — про вимоги галузі до уряду
— У серпні минулого року газовики вже проводили всеукраїнську акцію протесту. Чим цьогорічні вимоги відрізнятимуться від минулорічних? Чи виконала влада обіцянки?
— На жаль, після першого етапу акції наші вимоги були виконані тільки частково. Ми вимагали забезпечити безперебійне й безаварійне газопостачання до українських споживачів. Відтак просили привести тариф за транспортування і постачання газу, який є єдиним джерелом доходів газових господарств, у відповідність із затратами підприємств, бо лише таким чином можна убезпечити Україну від повторення масових аварій.
— Але ж уряд дав доручення скоригувати тариф відповідно до ваших пропозицій...
— Тариф скоригували аж у вересні, відтак підприємства зазнали колосальних збитків — майже 500 мільйонів гривень. І це не говорячи про необхідність закласти кошти на інноваційні програми, оскільки, за різними даними, десь третина газопроводів відпрацювала свій термін експлуатації. Це надзвичайно актуальне питання, бо вже нині важко гарантувати безпеку споживачів газу. Згадайте, як сталася біда у Чорнобилі. Тоді теж ніхто не передбачав такого лиха, бо станція тихо–мирно функціонувала. Нині схожа ситуація з газопроводами: вони можуть попрацювати ще рік чи два, а може статися техногенна катастрофа вже нині чи завтра. Тому, щоб вирішити це питання, минулого року ми і вимагали від уряду привести у відповідність усі складові тарифу на транспортування і постачання з витратами.
— Кабмін вивчив ваші вимоги?
— Була вказівка і доручення Юлії Тимошенко негайно переглянути розмір заробітної плати газовикам, адже люди йшли від нас, втрачалися кваліфіковані кадри. Тариф же в цілому, по всіх складових, Юлія Володимирівна доручила переглянути упродовж місяця. Однак час минув, а все залишилося по–старому. Тоді в серпні ми вивели людей під Кабмін, і лише після цього НКРЕ переглянула дві складові тарифу: розмір заробітної плати і вартість газу, що використовується на технологічні затрати підприємств. По решті пунктів наших вимог, найголовніша з яких — включити в тариф кошти на ремонт мереж, чекаємо й досі. Хоча в березні уряд знову видав спеціальне розпорядження, за яким НКРЕ мало встановити обґрунтовані тарифи до 15 квітня.
— Тож тепер ви вимагатимете вкотре збільшити ціну для споживачів? Але ж це вдарить по кишені українців!
— По–перше, люди взагалі можуть не відчути підвищення. Сьогодні ми ставимо питання так, як це записано в законі: тариф повинен відшкодовувати всі витрати підприємства. Адже не буває, щоб ви пішли в магазин, взяли півкілограма масла, а заплатили за половину купленого. А нам уряд фактично каже: зробіть роботу на мільйон, а ми відшкодуємо півмільйона. Ми запитуємо: а як нам це зробити? У відповідь чуємо, що це наші проблеми.
Якщо тариф на транспортування не покриває витрати господарства, закон передбачає фінансову підтримку з боку держави. Це, зокрема, передбачено в законах про природні монополії, про підприємства і в Господарському кодексі. Якщо держава не може підняти з якихось причин ціни на газ і покрити збитки газових господарств, у держбюджеті має бути передбачений окремий пункт доходів, які компенсують цю нестачу.
Є й інший варіант. Щоб уникнути техногенної катастрофи, якщо уряд не має коштів, можна підняти тариф для населення за транспортування газу в 1–1,2 раза — з 80 до 170 гривень. Для середнього споживача це означатиме підвищення на 4–5 гривень у місяць за кубічний метр, що дорівнює двом буханкам хліба. Та хіба це не варто безпеки людей?..
