Яворівського — до звіту!

Публікація «УМ» від 2 квітня «Спілка «Я–вор»івка» про ганебний стан справ у Національній спілці письменників України (НСПУ) спричинила неабиякий резонанс у літературних колах. Ще б пак, адже йшлося про дерибан спілчанської нерухомості, яку складають знамениті будинки творчості у Коктебелі, Ірпені, Ялті, корпус на території санаторію у Трускавці, Будинок письменників у столиці по вул. Банковій, 2, три поверхи приміщення видавництва «Український письменник» на Гончара, 52 та будинок поліклініки НСПУ на Рейтарській, 15. Плюс — десятки гектарів землі на чорноморському узбережжі в Одесі та Коктебелі й у курортних зонах Ірпеня і Трускавця. За три тижні власне журналістське розслідування із промовистою назвою «Спілка письменників: скільки вкрадено?» опублікувала ще й «Українська правда».

Лише після цього головний герой викривальних публікацій — очільник НСПУ, нардеп від БЮТ Володимир Яворівський, відомий нахабними оборудками ще з часів гуманітарної допомоги потерпілим від аварії на ЧАЕС, почав хоч якось публічно пояснювати власну позицію. Але у своїй відповіді пресі «Є потреба знати правду? Знайте!», опублікованій позавчора на сайті «УП», він примудрився породити ще більше запитань, ніж відповідей, яких від нього чекали трудівники пера — як письменники, так і журналісти.

Не дивно, що чимало літераторів наразі вимагають проведення негайного пленуму Ради НСПУ та позачергового з’їзду Спілки, на якому пану Яворівському та іншим керівникам НСПУ цілком імовірно можуть висловити недовіру.

Самі себе і перевіримо!

Відповідь пресі давалася пану Яворівському нелегко — майже місяць мовчало його перо. Дійшло до того, що ціла когорта письменників — Іван Андрусяк, Василь Герасим’юк , Леся Воронина, Олег Жупанський, Андрій Курков, Маріанна Кіяновська, Костянтин Москалець, Сергій Пантюк, Володимир Ци­булько та інші — на сторінках «Літературної України» ще два тижні тому вимагала від керівництва НСПУ (зокрема, пана Яворівського) реакції на публікацію в «УМ».

«Вочевидь, ми, як і всі члени НСПУ, як і вся українська громада, маємо право знати, наскільки ефективно використовується спілчанське майно. Тому вимагаємо від голови і президії НСПУ публічної, докладної й аргументованої відповіді на кожен пункт звинувачень «України молодої», — зазначали письменники. Але пан Яворівський продовжував трудитися над відповіддю.

Водночас керманичі Спілки проводять позачергове засідання секретаріату, результат — секретарям та Ревізійній комісії Спілки надали для вивчення документи щодо майна Спілки, а також запропонували виїхати в усі будинки творчості і на місцях ознайомитися зі станом речей. На все це — місяць. Цікаво, що іншому герою публікації «УМ» — секретарю НСПУ та бізнесмену Анатолію Криму дали доручення підготувати детальний звіт по кожному об’єкту, що перебуває у власності Спілки.

«Про які результати такої перевірки можна говорити, якщо, за нашими даними, час використовують для підробки документів по висвітленим оборудкам, наприклад, щодо Будинку творчості в Одесі, — обурюється у коментарі «УМ» член НСПУ, редактор відділу поезії і прози газети «Літературна Україна» Галина Тарасюк. — Перевірити діяльність керманичів Спілки має незалежна комісія, до якої мають увійти і члени новоствореного Комітету порятунку НСПУ. Варто також перевірити закордонні рахунки панів Яворівського та Крима, які останнім часом постійно бувають за кордоном. Позачерговий з’їзд лише тоді розставить усі крапки над «і», коли він буде підготовлений незалежними від цих осіб експертами, які розуміють, як рухаються кошти, знають, як викривати схеми махінаторів від літератури тощо. Нині вони звинувачують мене в тому, що я звернулася до Президента із проханням перевірити їхні оборудки, внаслідок чого цим питанням зацікавилася Генпрокуратура, але я як член Спілки маю право знати, що відбувається із майном НСПУ!».

Тягнімо час, щоб у кріслі втриматися

Лише на цьому тижні пан Яворівський нарешті заговорив. Уперше оприлюднив розмір бюджету Спілки та структуру витрат, надав власний погляд на ситуацію з кожним із конфліктних об’єктів. От тільки так нічого не зрозуміло щодо продажу Одеського будинку творчості (невже документи, опубліковані «УМ», наразі дійсно «причісують», як зазначає пані Тарасюк? — Ред.). За словами Яворівського, земельна ділянка під проданими будівлями де–юре не відчужувалась, але де–факто узбережжя моря потрапило в користування покупця. «Як її буде оформляти і використовувати покупець — то його проблеми», — пише Яворівський і саме тим визнає, що ця земелька буде переведена у приватну власність, тоді як НСПУ втрачає право на користування нею. І все це — за «копійки»!

На жаль, пан Яворівський так і не відповів, чому від членів секретаріату НСПУ приховували інформацію про втрату контрольного пакета в «Багатопрофільному лікувально–хірургічному центрі» по вул. Рейтарській. А його твердження про те, що у письменницькій лікарні нікого не звільнено, ще й оголошено боротьбу з корупцією та підвищено якість медичних послуг, є відвертою брехнею. Не один письменник скаржився «УМ», що чимало гарних фахівців поліклініки, до яких члени НСПУ ходили на прийом не один рік, звільнено, а на їхнє місце прийшли лікарі з комерційного «Нового зору». Ті з фахівців, які ще залишилися, працюють в умовах постійної напруги — їм регулярно натякають, що наступними можуть звільнити саме їх.

У відповіді Яворівського багато емоцій, натомість украй мало конкретних фактів, а тим більше документів. Щоправда, керівництво НСПУ обіцяє значно переконливішу відповідь після детальної перевірки та висновків Ревізійної комісії.

«Йому (Яворівському. — Ред.) головне зараз утриматися у кріслі до президентських виборів, тому він і затягує процес, — переконаний член Комітету порятунку НСПУ, редактор газети «Слово» Олександр Сопронюк. — Це ще той чоловік, мені відомо багато про його «патріотичну» діяльність ще з радянських часів, тому я й переконаний, що таким особам на чолі Спілки письменників не місце».

До речі, до Комітету порятунку НСПУ входить чимало небайдужих письменників. Зокрема, Сергій Колесник або вже згадуваний вище поет–прозаїк Сергій Пантюк.

Вимагаємо звіту та очищення

Цього понеділка відбулося засідання Ради Київської організації НСПУ, під час якої її голова — Віктор Баранов, за словами учасників, у своєму виступі буквально «метав громовиці» на адресу Яворівського та інших керманичів Спілки. Найуживанішим словом Баранова щодо оцінки діяльності керманичів НСПУ було слово «кримінал». У заяві Ради КО НСПУ, що є у розпорядженні «УМ» і яку за пропозицією пана Баранова підписали Петро Осадчук, Михайло Сидоржевський, Гриць Гайовий, Володимир Соловйов, Віль Гримич та інші члени Ради, письменники дивуються наміру керівництва НСПУ дати «значно переконливішу відповідь» на болісні питання, що турбують нині багатьох спілчан, аж після наслідків позову Яворівського до суду. На їхню думку, розгляд позову може тривати місяцями, а відповіді потрібні вже зараз.

«Останнім часом наростає письменницьке невдоволення практикою «закритого режиму» у вирішенні багатьох фінансово–господарських питань діяльності НСПУ. На відомі публікації у пресі, в яких ідеться про загрозливе становище майна Спілки, керівництво НСПУ реагує мляво і неохоче, посилаючись на «політично–замовний» характер публікацій, — йдеться у заяві Ради КО НСПУ. — Тим часом існують вагомі підстави говорити про відверті порушення принципів внутрішньоспілчанської демократії, недотримання норм і положень Статуту НСПУ — зокрема там, де зачіпаються інтереси письменницької громади».

Тож не дивно, що Рада Ки­ївської організації Спілки письменників наполягає на негайному скликанні Ради (правління) НСПУ для всебічного відкритого обговорення проблем та з’ясування реального стану справ у Спілці, перспектив її подальшого існування. Натомість члени Комітету порятунку НСПУ вимагають проведення позачергового з’їзду НСПУ, на якому Яворівський має прозвітувати про свою діяльність.

«Спілка з усією інфраструктурою створювалася для захисту письменників, а куди все пішло? Де гроші?, — запитує пані Тарасюк. — Наразі керманичі Спілки намагаються дезорієнтувати окремих членів НСПУ, мовляв, насувається розкол. Насправді ж Спілка має пройти очищення від таких горе–керманичів».

ДО РЕЧІ:

Коли бажане не є дійсним

У своїй відповіді на сайті «Української правди» Володимир Яворівський самовпевнено пов’язує викривальну публікацію в «УМ» від 2 квітня 2009 року щодо махінаторів від літератури зі своїм відкритим листом до Президента Віктора Ющенка, опублікованим «УП» 18 березня. Мовляв, за критику Президента я отримав «політично–замовну» публікацію. Хочемо зазначити, що в даному випадку пан Яворівський невдало використовує уже заяложений прийом. Адже звернення письменників з приводу оборудок п. Яворівського і, відповідно, підготовка матеріалу в «УМ» відбувалися значно раніше за його відкритий лист.

Крім того, у нашій публікації згадувалася і перевірка господарської діяльності керівництва НСПУ Генпрокуратурою. Принагідно нагадаємо пану Яворівському, який ще 20 березня з трибуни Верховної Ради обурювався діями слідчих ГПУ, що інакше як політичними репресіями не називав. Згідно з документами, які є у розпорядженні «УМ», Генпрокуратура зацікавилася діяльністю Яворівського та Ко ще наприкінці січня, а вже в лютому на Різницькій мали перші висновки щодо поліклініки по вул. Рейтарській. Саме тоді законність отримання комерсантами приміщення по вул. Рейтарській через Господарський суд столиці Генпрокуратура доручила перевірити прокуратурі столиці.

До речі, про реакцію на лист Яворівського до Президента Ющенка: поет Дмитро Павличко на сторінках «Літературної України» відкрито назвав цей вчинок голови НСПУ аморальним кроком. Саме у зв’язку із листом Яворівського до Президента, а також через небажання плямувати своє ім’я поруч із нинішніми керманичами Спілки нещодавно подала заяву про вихід зі складу секретаріату НСПУ молода письменниця, член КУН Анна Багряна.