Сім років пересуваюся на візку. І майже весь час користуюся імпортними екземплярами. Одного разу лише погодився на візок виробництва київського заводу «Артемзварка». Не скажу, що він був аж надто незручний, але багато довелося переробляти, наприклад, ставити зручну шведську спинку. Нині маю шведську «Пантеру» — задоволення не з дешевих, але для мене це найоптимальніший варіант.
Чому така ситуація? В Україні інвалідів, хоч як прикро, не запитують — чи зручно тобі у візку, який я тобі зроблю. А взяти ту ж Польщу. Там давно діє система — ти приходиш зі своїм сертифікатом (довідкою від медичної установи) до виробника і кажеш: мені потрібна така–то модель. Виробник отримує на це три тисячі злотих від держави, а інвалід — той зразок продукції, який його найбільше влаштовує. Він також має право вибрати імпортний візок — скажімо, вартістю вісім тисяч злотих. Тоді держава віддає свої три тисячі, решту інвалід докладає з власних заощаджень. І людина не обмежена у виборі. Що заважає запровадити подібний підхід у нас? Інерція мислення, консерватизм, непорушність «кабінетних схем»? Напевне. А ми стаємо заручниками цього консерватизму.
Щоразу, пройшовши медкомісію, прямуєш у соцзабез, звідти заповнену анкету передають до Сімферополя, а в Києві твоя доля залежатиме від того, хто виграє тендер. Я з 2003 року «оптимістично» стою в черзі, аби отримати той візок, який я хочу і який мені справді потрібен…
У моїх друзів, колег — аналогічна ситуація. І всі б’ються як риба об лід — тільки й клопоту маєш, що переробляти ті безкоштовні «агрегати» від держави, аби надати їм бодай трохи «людяності». Тому і втілюємо проект із цією майстернею, фінансовий старт для якої зробила Мар’яна. (Мар’яна Гординська, бронзова призерка телепроекту «Танцюю для тебе». — Ред.). У зв’язку з економічною кризою ситуація ускладнилася — не все потрібне обладнання вдалося придбати, але маємо, принаймні, чотири столи для того, щоб розбирати і збирати моделі візків. Чотири механічні крісла недавно відремонтували. Велика проблема — бракує необхідних запчастин. І хоча сам корпус майстерні ще не запущений, але, сподіваюся, з початком сезону справа піде активніше.
На Сумщині в селі Манухівка Новослобідської громади попрощалися із захисником України Владиславом Стєшковим. Після похорону сина померла його мати - Віталіна Стєшкова. У жінки не витримало серце. Її поховали біля нього. >>
Другий місяць весни триває, а тому саме час приготувати щось свіже, запашне й вітамінне. >>
«Найдорожче сало в Україні» — це такий собі їстівний «сувенір», який придумали Віталій та Марина Мостові з Полтави. >>
На свій персональний шлях доля виводить людину часом у дуже своєрідний спосіб. >>
Останнім часом в українських медіа активно поширюють заяви СБУ, Комітету з питань розвідки при президентові України, Головного управління розвідки (ГУР) такого змісту: >>
Олександр Бакликов, який добровільно мобілізувався, поліг у бою. Разом із побратимом він потрапив у засідку окупантів і закрив його від ворожого кулеметного вогню. >>
