Троє в човні, не рахуючи симпатій одного до політреформи. (Фото Василя ГРИБА.)
Увесь позавчорашній мітинг лідери опозиції провели, тримаючи один одного під руки: посередині Юлія Тимошенко, а по обидва боки — Віктор Ющенко та Олександр Мороз. Картинка була дуже ідилічною, тому з 5-тисячного натовпу після фраз на кшталт «Трійка буде разом!» раз по раз лунали радіснi вигуки. На жаль, у політиці, як і в житті, бажане не завжди є дійсним, а за реальність і реалізм доводиться боротися. У своєму виступі Віктор Ющенко зазначив, що в його блоку є повне розуміння з Блоком Тимошенко в питанні підписання маніфесту про дії опозиції на найближче політичне майбутнє. У взаєминах із соціалістами такого порозуміння наразі немає. Передусім тому, що Соцпартія підтримує політреформу, котру засудили не тільки Ющенко та Тимошенко, а й «рядові» учасники мітингу. Тому акцію опозиції Мороз, на відміну від емоційно «запалених» Ющенка і Тимошенко, залишав із похмурим чолом.
Про те, чому, власне, між трійкою нема «повного порозуміння», кореспондент «УМ» намагався дізнатися в Олександра Мороза, поки той прямував від пам'ятника Шевченку до авто.
— Олександре Олександровичу, Віктор Ющенко сьогодні висловив сподівання, що з вами буде досягнуто порозуміння у питанні підписання «Маніфесту єднання». На яких умовах ви готові його підписати?
— У тому випадку, якщо там будуть ті норми, які ми проголосили, підписуючи меморандум та інші спільні документи, в тому числі про підтримку проекту внесення змін до Конституції, який ми спільно підписали. А якщо ми під формою політичної угоди будемо передбачати інші речі, тобто боротьбу за збереження існуючої системи влади, за передачу її якійсь конкретній людині — мене навіть не цікавить, хто ця людина, — то це буде те саме, що й зараз, тому такого робити не можна.
— Тобто ви не згодні з висловлюванням Ющенка про те, що нинішня реформа — це «державний переворот», який має на меті привести до влади Леоніда Кучму, але в іпостасі Прем'єр-міністра?
— Це, по-перше, дурниці. А по-друге, мене дивують висновки про те, що речі, які я відстоював багато років поспіль, з якими йшла на вибори не одна опозиційна сила, раптово видаються за ініціативу Медведчука та Кучми, а соціалісти, мовляв, тільки приєдналися до них. Ні! Я ще більше трьох років тому говорив, що настане час, коли вони будуть змушені підтримати той варіант політреформи, який ми пропонуємо, бо в них не буде виходу. Сьогодні цей час настав, і нам треба скористатися ним розумно — аби нас не провели. От для цього і треба зберегти єдність.
— А після цієї політреформи, коли нинішня більшість обиратиме Прем'єра із підсиленими повноваженнями, не відбудеться узурпації влади?
— Вибачте, а сьогодні влада узурпована?
— Так, узурпована.
— То що, виходить, її так і треба залишити? Влада залишиться у людей, що перебуватимуть у тій самій системі, вони будуть працювати за тими ж механізмами, які на сьогодні вже напрацьовані. Поміняйте Іваненка на Петренка, а він як крав, так і буде красти. Бо він не відповідає ні за що. Адже сьогодні влада не підконтрольна народу, і це основна вада. І це основна причина того, що потрібно провести конституційну реформу.
— Якщо політреформа потрібна, чи готові ви підтримати проект змiн до Конституції, який нещодавно запропонувала «Наша Україна»?
— Чесно кажучи, я його не читав. Але будь-який проект, внесений сьогодні, при згоді парламенту означає можливість його подальшого розгляду лише на наступній сесії. Уявіть собі ситуацію: іде виборча кампанія, і в цей час людина бореться за свої повноваження, а потім, ставши Президентом, відмовляється від цих повноважень на користь інших гілок влади. Вам не здається, що це фантастика?
— Чи ведете ви роботу над тим, аби зміни, котрі, можливо, будуть внесені до Конституції, набули чинності не з 2004 року, як пропонується нині, а з 2006 року, коли прем'єра обрала б уже новообрана Верховна Рада?
— Частина змін набере чинності після виборів Президента, частина — у 2006-му. Для того щоб усе це передбачити, треба брати активну участь в обговоренні проекту, голосуванні за нього. Навіщо розробляти нові проекти, якщо зараз є той, який, після виключення звідти норми про обрання президента парламентом, треба приймати? А вже в перехідних положеннях можна передбачити ті моменти, які врахують перспективу і суспільства, і держави. Цей проект є, за нього треба постатейно голосувати. От для цього треба працювати в конституційній комісії парламенту, а не блокувати її роботу...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
