Цинізм вищої ліги

Новим міністром закордонних справ України може стати Борис Тарасюк. Саме його кандидатуру коаліція запропонувала Президентові для висунення на цю посаду. Повернути Тарасюка в МЗС не проти й члени фракції Блоку Тимошенко, яка, нагадаємо, дала «золоті» 49 голосів за відставку попереднього міністра Володимира Огризка, і представники коаліційної частини «Нашої України — Народної самооборони». Так чи інакше, все залежатиме від Президента, адже саме він, за Конституцією, подає на розгляд парламенту кандидатуру керівника зовнішньополітичного відомства.

Власне, Віктор Ющенко міг би знову запропонувати Верховній Раді призначити на цю посаду Володимира Огризка. Свого часу, коли «антикризова» коаліція Партії регіонів, КПУ і Соцпартії «витиснула» з крісла міністра закордонних справ Тарасюка, Президент двічі поспіль вносив у ВР кандидатуру його першого заступника — Огризка. Кандидат незворушно витримував допит «антикризовиків», але обидва рази вони «провалили» голосування. Після цього Арсеній Яценюк був затверджений ледве не рекордною кількістю голосів. Але Огризко МЗС таки очолив — наприкінці 2007 року, після того як на позачергових виборах мінімальну більшість у ВР здобули БЮТ і «НУНС».

Однак епопея з призначенням для Володимира Станіславовича навряд чи повториться. Після того, як Блок Тимошенко видав заяву, що готовий проголосувати «за», якщо Огризко «попросить вибачення», екс–міністр звернувся до Президента з проханням не вносити його кандидатуру до ВР. За словами пана Володимира, в заяві БЮТ «усе перевернуто догори ногами. Реальні зовнішньополітичні результати названі недоліками, натомість спроби стримати розвал єдиної лінії в зовнішній політиці кваліфіковано як дискредитацію уряду».

Відставлений міністр дивується, чому це раптом БЮТ «заговорив про НАТО», якщо протягом усього минулого року «Прем’єр та її відданий заступник постійно дискредитували Україну, уряд та власне й самих себе, повторюючи в один голос на всіх своїх міжнародних зустрічах, що Україна не хоче в НАТО, а підпис Прем’єра під відомим листом — це якесь прикре непорозуміння». Огризко зазначає, що «від самого початку створення коаліції було взято курс на розвал єдиної зовнішньополітичної лінії України, чим завдано непоправної шкоди авторитету держави».

Розбудова партійної зовнішньої політики БЮТ, паралельної державній, — це «підрив основ самої державності, порушення Конституції та законів України. Тут уже йдеться не про вибачення, а про відповідальність», — наголошує Огризко, називаючи таку поведінку «вищою лігою цинізму».

За словами екс–міністра, він «діяв завжди в рамках повноважень і закону, намагався своєю роботою наблизити дві важливі речі — вступ до НАТО та ЄС», бо вважає це «гарантією забезпечення незалежності держави». Але «голосування 3 березня чітко продемонструвало, що міністр, який захищає інтереси своєї держави, Прем’єру насправді не потрібен». Тому подякувавши народним депутатам, у тому числі й «багатьом БЮТівцям», які висловлювали йому підтримку і солідарність, та колегам–урядовцям, Огризко зазначає: «Продовжувати роботу за такого керівництва Кабміну вважаю для себе неможливим. Навіть із вибаченнями з його боку». Тому й звернувся до Президента з проханням не вносити його кандидатуру на посаду міністра закордонних справ «до складу цього уряду». «Не останній же, зрештою, уряд у нашій історії?!»

Відтак народний депутат Борис Тарасюк відкликав свій проект постанови про скасування звільнення міністра закордонних справ Володимира Огризка, висловивши жаль, що той ухвалив таке рішення. Мовляв, «були всі шанси, щоб Огризко повернувся на посаду». А в тому, що Президент запропонує ВР призначити міністром його самого, лідер «протимошенківського» Народного руху Тарасюк має великі сумніви.