Троянський кредит?

07.02.2009
Троянський кредит?

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Першим цю інформацію оприлюднив народний депутат з опозиційної до Прем’єр–міністра партії «Єдиний центр» Василь Петьовка. Він заявив: український урядовий десант таємно вирушив до столиці Росії, де проситиме близько 5 мільярдів доларів: для фінансування дефіциту бюджету. Решта грошей, на думку Петьовки, лідер БЮТ витратить на власну виборчу кампанію. Платою за користування чужими грішми, на думку «єдиноцентриста», будуть не тільки звичні банківські відсотки, а й поступки нашої держави в економічній та політичній сферах: під контроль північного сусіда можуть перейти наші стратегічні активи — газотранспортна система, промислові підприємства, ліквідні банки, енергетичні компанії.

Трохи раніше сама Юлія Тимошенко частково підтвердила ці дані, заявивши: Кабмін уже домовився (!) з урядами інших держав про кредити. Але кількома днями згодом на пряме запитання — які умови кредиту, які це країни і чи є серед них Росія? — Юлія Володимирівна відповіла ухильно. Інформацію про двосторонні перемовини не підтвердили, але й не спростували в прес–службі уряду. На офіційний запит «УМ» в уряді відмовилися відповідати, пояснивши це надмірною зайнятістю прес–секретаря Прем’єра.

З неофіційних каналів цього ж дня нам удалося довідатись: українська делегація таки працює в Москві. Очолює її заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський, у складі також виконувач обов’язків першого заступника Міністерства закордонних справ Юрій Костенко. В українському посольстві нам вдалося підтвердити це: делегація, виявляється, працює вже третій день (починаючи з 4 лютого), діалог ведеться на рівні заступників міністрів фінансів з української та російської сторони. Інша інформація про ці домовленості залишається таємницею за сімома печатками. Цікаво, що й російські ЗМІ наразі також зберігають мовчанку.

Не знаючи умов надання такого кредиту та цілей його використання, аналізувати плюси й мінуси від одержання позики досить важко, то ж думки експертів стосовно цього розділилися. «Це профанація! У Росії немає зайвих грошей, — сказав «УМ» директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. — У них шалена девальвація національної валюти, на підтримку рубля витрачають десятки мільярдів золотовалютного запасу! (Для цієї мети тільки в січні 2009 року Кремль використав 40 млрд. доларів зі 170 млрд. своїх золотовалютних запасів. — Авт.). Можливо, йдеться про ідею росіян, яку вони вже озвучували, — запропонувати нам кредит за свій газ під 10–12%. Якщо це справді так, подібні умови означають втрату державності».

За нашою інформацією, станом на вчора росіяни висувають дві головні вимоги: продовження терміну базування Чорноморського флоту в Севастополі після 2017 року та блокування вступу нашої держави до НАТО.

 

КОМЕНТАР

Факти, коли одна держава позичає гроші в іншої, не поодинокі. Скажімо, з 2005 року Японія погодилася фінансувати реконструкцію аеропорту «Бориспіль». Утім тоді цю інвестицію ухвалювали публічно, та й сума була незрівнянно меншою — близько 180 мільйонів доларів. «Торік Ісландія зверталася, причому також до Росії, і навіть отримала попередню згоду, — пояснив «УМ» експерт Школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. — З іншого боку, державний борг України не є значним, і цей факт дозволяє брати гроші в борг (на кінець осені цей борг складав 10—12% від ВВП. Критична межа за європейськими стандартами — 60%. — Авт.). Дефіцит держбюджету нині становить 31 мільярд гривень, і покривати його нелегко: приватизація у часи економічної кризи неефективна, а боргові умови — якщо не брати до уваги кредит МВФ — у світі серйозно погіршилися. Тому навіть важко прогнозувати, якими можуть бути умови, що їх висунула Росія. Особливо, враховуючи політичний підтекст наших двосторонніх відносин: економічну, релігійну, культурну та інші залежності».