Донори в погонах

23.12.2008

Родичі жертв ДТП та людей із гемофілією, батьки онкохворих малюків та пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію, рідні жінок, які мають ускладнені пологи — всі ці люди готові віддати шалені гроші за кров, плазму, тромбоцити, еритроцитарну масу чи інші препарати крові. На жаль, знайти ідеально здорового донора для страждальця, який потребує переливання крові чи її компонентів, сьогодні не так легко, як хотілося б. В Україні щодня розбиваються автівки, лягають під ніж хірурга пацієнти, діагностують нові випадки захворювання на лейкемію. За статистикою ВООЗ, до списку людей, які не виживуть без чужої крові, упродовж життя потрапляє кожен третій (!!!) житель планети. А донорами стають одиниці. Кому не вистачає бажання, кому здоров’я не дозволяє.

У військовослужбовців Збройних сил України і з бажанням поділитися життям, і зі станом здоров’я все гаразд. Вони врятували не одного пацієнта, здаючи власну кров для переливання тяжкохворим чи травмованим у різних обставинах. Досить часто з лікарень звертаються медики, аби військові ліцеїсти, курсанти стали донорами для їхніх пацієнтів.

Так, нещодавно військові підтримали маленького пацієнта. Лікарі кажуть, що без донорів у погонах урятувати малюка було б надзвичайно важко. Помічник командира з правової роботи військової частини А0136 Генерального штабу Збройних сил України, старший лейтенант юстиції Артем Коряк довідався з випуску новин про аварію в Києві, у якій загинули відразу троє дорослих та дістали ушкодження двоє дітей. Дворічний хлопчик, який, за словами очевидців, сидів у колясці, з важкою травмою голови одразу ж був доставлений в Інститут нейрохірургії, а його п’ятирічний братик із переломом ноги — в дитячу лікарню «Охматдит». Малюк, який осиротів і сам ледь не помер під час зіткнення двох автомобілів, потребував термінового переливання крові. Без цього він міг загинути.

Офіцер був шокований цією трагічною новиною. Наступного дня він запропонував своїм товаришам по службі здати кров для хлопчика, життя якого трималося на волосині. В Інституті нейрохірургії офіцери здали відповідні аналізи, за результатами яких було встановлено відповідність резусу та групи крові, необхідної для переливання. У цьому випадку група крові та резус–фактор значення не мали, адже у постраждалого — рідкісна четверта група крові з резусом «мінус». З донорської крові лікарі виготовили спеціальні препарати, необхідні для стабілізації стану здоров’я дитини.

Підполковник Андрій Пасічко розповів, що й інші офіцери викликалися допомогти важко травмованому хлопчику, однак стан їхнього здоров’я не дозволив цього зробити: «Вони були дуже вражені тим, що сталося, і не змогли залишитися осторонь трагедії. Тому зробили усе від них залежне, аби хоч якось допомогти жертвам цієї аварії. Днями медики повідомили, що завдяки вчасно наданій допомозі дитина почувається значно краще».

Ірина ЛУК’ЯНЕЦЬ

 

ДО РЕЧІ

Як розповів «УМ» офіцер Управління прес–служби Міністерства оборони України підполковник Саділов, декілька років тому в одного з викладачів Одеського інституту сухопутних військ ледь не померла дружина. Тоді він звернувся до курсантів по допомогу. Завдяки донорській крові жінку вдалося врятувати. Років два потому курсанти Львівського інституту сухопутних військ також були добровольцями такої почесної справи, як донорство.

«Випадки, коли армійці здають свою кров для порятунку людей, відбуваються ледь не щодня. Їх ніде не фіксують, бо це вже як норма для військовослужбовців. Фізично підтягнуті воїни, які регулярно проходять медогляд та оздоровлюються, завжди першими відгукуються на людську трагедію», — прокоментував посадовець.