Ми ж захищаємо, а вони про дерибанство завелися

04.12.2008

Вивчаючи справу з Цент­ром Довженка, найважче було вийти на контакт із Міністерством культури. Результатом щогодинних дзвінків по всіх мінкультівських телефонах, письмовому запиту стала офіційна відповідь міністерства. Яка, по правді, залишає без відповіді ще багато запитань.

«Користуючись нагодою, дякуємо вашій газеті за увагу до ситуації, яка виникла навколо Центру Довженка. Це надає Міністерству можливість публічно обговорити проблеми, які до цього керівництвом Центру приховувались», — йдеться у листі прес–служби Міністерства культури і туризму.

«Після підписання контракту з’ясувалось, що керівництво Центру ім. Довженка приховувало від міністерства фактичний стан будівлі корпусу №6 Центру, де планувалось розмістити нову хімічну лабораторію. Будівництво станції метро «Голосіївська», практично під вікнами будівлі, призвело до результатів, наслідки яких будуть зрозумілі остаточно тільки по завершенню будівництва станції. Зокрема, пункт дев’ятий технічних висновків та рекомендацій експертизи щодо стану цієї будівлі зазначає: «Приміщення і зовнішні стіни будівлі, де утворилися тріщини, є непридатними для нормальної експлуатації й потребують ремонту. Ремонтні роботи повинні виконуватись після припинення деформації будівлі й завершення будівництва конструкцій станції метро «Голосіївська»». Враховуючи висновки експертизи і небезпечну ситуацію, яка сталась через халатне замовчування керівництвом Центру Довженка проблеми, Міністерство почало терміновий пошук інших варіантів розміщення нового обладнання на підвідомчих Міністерству кінооб’єктах. Варіант Національної кіностудії художніх фільмів ім. Довженка розглядався як найбільш логічний з точки зору об’єднання всіх технологічних процесів в одному місці. Кіностудія знаходиться у стані придбання кіносканера та кінцевого кінорекордера, об’єднання яких в одну технологічну ланку з хімічною лабораторією призвело б до створення необхідного нерозривного циклу виробництва в сучасних цифрових технологіях, як це існує скрізь у світі. Кіностудії було запропоновано розглянути можливості розміщення лабораторії та архіву (ніколи не розглядалось фізичне відокремлення архіву від лабораторії). Але наявні площі не задовольнили технологічних потреб проекту, а підготовка нових приміщень на Національній кіностудії художніх фільмів ім. Довженка потребувала часу, який було втрачено через замовчування керівництвом Центру Довженка факту аварійного стану будівлі.

Відповідно до листа, датованого 17.11.2008 р. від французької компанії «СТМ Дебрі» на ім’я міністра культури і туризму Василя Вовкуна, розробка проекту розміщення нового обладнання на території корпусу №6 не припинялась і зараз потребує остаточного узгодження сторонами з урахуванням стану будівлі.

Оскільки не виключено можливість подальшої руйнації будівлі, до завершення будівництва станції метро, міністерство провело з французькою стороною консультації щодо можливості перенесення цього обладнання в будь–який момент після встановлення його в Центрі Довженка.

Щодо долі кіноархіву. Перебу­вання архіву в складі комерційного підприємства, яким сьогодні є Національний центр Олександра Довженко, ставить архів у небезпечну залежність від фаховості ведення господарської діяльності керівництвом Центру. Ця ситуація створює юридичні передумови того, що архів може нести на собі комерційні ризики діяльності Центру, а в разі виникнення фінансових проблем у підприємства архів може стати одним із засобів вирішення цих проблем. Наприклад, архів або його частина можуть стати в такому випадку заставою під час сплати боргів кредиторам Центру. І сьогодні захистити архівне надбання від подібних ризиків дуже важко, тому що Центр не має статусу Національного закладу культури. Слово «Національний» у назві Центру — лише частина назви.

На невідповідність та небезпеку існуючого становища діяльності Центру щодо збереження кінокопій було вказано в результатах перевірки Рахункової палати України від 27 листопада 2007 р. Неефективна господарча діяльність керівництва Центру призвела до того, що вартість виробництва кінокопії в Центрі, який сьогодні залишається монополістом у галузі кінокопіювання в Україні, обходиться потенційному замовнику майже в два рази дорожче, ніж аналогічні послуги в Італії чи Росії. Це призвело до масового відтоку замовлень на копіювання з України в ці країни, а відтак, до втрати суттєвих надхо­джень до держбюджету України. На жаль, є підстави для сумнівів, що установка нового обладнання без посилення ефективності менеджменту та реструктуризації виробничих відносин призведе до змін у цій ситуації, бо велика доля собівартості кінокопії лягає на утримання адміністративного апарату Центру Довженка.

Цей факт не міг залишитись поза увагою міністерства та міністра, який несе особисту відповідальність за ефективне використання державного майна.

Міністерство звернулось із клопотанням до Президента України Віктора Ющенка про сприяння щодо включення до державного бюджету на 2009 рік коштів на утримання державного кіноархіву. В цьому листі було вказано на небезпечність залежності унікального архівного надбання від результатів та ризиків комерційної діяльності ДП «Національний центр ім. Довженка».

Також повідомляємо, що за контрактом перша частина обладнання, яке постачається французькою компанією «СТМ Дебрі» Центру Довженка, має надійти до України орієнтовно в січні 2009 р. Переуступка прав вимоги за контрактом заборонена законодавством України. Тобто, обладнання за контрактом може бути поставлено на митну територію України тільки на ім’я отримувача — Національного центру Довженка. Про яку ліквідацію може йтися? Якщо вважати дії міністра щодо наведення порядку в діяльності державних підприємств, які підпорядковуються міністерству, його «приватними економічними інтересами», тоді приватними інтересами можна вважати дії будь–якого державного посадовця з підвищення ефективності використання державного майна.

Міністерство обурене нефаховими та безпідставними твердженнями авторів статей, які були надруковані в газеті «Дзеркало тижня» 22 листопада. Хочемо зауважити, що тон публікацій та замовчування керівництвом Центру реалій щодо справжнього стану справ підприємства міністерство вважає неприпустимим. І це не залишиться без відповідної оцінки.

У той час, коли розгортається світова економічна криза, дирекції та працівникам Центру Довженка слід задуматися, з чого буде виплачуватись заробітна плата з січня 2009 року — після того, як зникне депозит, на якому зараз лежать гроші, що підуть на оплату нового обладнання. Чи збалансований зараз штатний розклад підприємства? Яким чином дирекція має надію залучати молодь на існуючих умовах до освоєння кінопрофесій? Середній вік майстрів, які б мали передавати професійний досвід, не терпить зволікань. Інакше через деякий час ці професії в Україні можуть зникнути взагалі. І тоді на сучасному обладнанні, за яке заплачено великі державні кошти, не буде кому працювати».